УХВАЛА
05 серпня 2026 року
м. Київ
Справа № 922/4462/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю.Л. - головуючого, Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Ковтун Тамари Володимирівни
на рішення Господарського суду Харківської області від 28 травня 2026 року (суддя Аюпова Р.М.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15 липня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., судді: Жельне С.Ч., Тихий П.В.)
у справі №922/4462/25
за позовом Комунального підприємства "Сучасне місто"
до Фізичної особи - підприємця Ковтун Тамари Володимирівни
про стягнення коштів у розмірі 104 982,68 грн,
ВСТАНОВИВ:
27 липня 2026 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Верховний Суд, Суд) через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Фізичної особи - підприємця Ковтун Тамари Володимирівни (далі - скаржник), в якій скаржник просить рішення Господарського суду Харківської області від 28 травня 2026 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15 липня 2026 року у справі №922/4462/25 в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити у скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; в іншій частині судові рішення залишити без змін; здійснити перерозподіл судових витрат, поклавши судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на позивача.
Також скаржник просить зупинити виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
В системі «Електронний суд» документ сформовано 27 липня 2026 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 липня 2026 року для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Власов Ю.Л. - головуючий, Булгакова І.В., Малашенкова Т.М.
Розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03 серпня 2026 року №32.2-01/1343, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №922/4462/25 у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2026 року справу №922/4462/25 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власов Ю.Л. - головуючий, Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Приписами пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Предметом позову у справі №922/4462/25 є стягнення коштів у розмірі 104 982,68 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800,00 грн), а тому справа є малозначною у розумінні статті 12 ГПК України і за загальним правилом судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Разом із тим підпункти «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачають випадки за наявності яких рішення суду у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути оскаржено в касаційному порядку. При цьому, особа, яка подає касаційну скаргу повинна обґрунтувати та довести наявність такого випадку.
ФОП Ковтун Т.М. посилається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Скаржниця стверджує, що її касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Правова проблема, порушена у цій скарзі, виходить за межі суто приватного спору двох сторін, оскільки вона стосується системного захисту прав сотень дрібних підприємців у прифронтових містах (зокрема у місті Харкові), які опинилися в умовах кабального нарахування боргу комунальними монополістами за майно, функціонування якого було об`єктивно унеможливлено воєнними діями та руйнуванням енергомереж. Винятковість значення справи для неї скаржниця пояснює тим, що є пенсіонеркою за віком та особою з інвалідністю другої групи, чиїм єдиним джерелом існування є мінімальна соціальна виплата у розмірі 3 250 грн на місяць, тому примусове стягнення з неї заборгованості у розмірі понад 50 000,00 грн за користування кіоском, який перебував під ракетними обстрілами у Салтівському районі без світла та торгівлі, покладає на пенсіонерку з інвалідністю надмірний та неспівмірний індивідуальний тягар (excessive individual burden).
Натомість Суд звертає увагу скаржниці на те, що питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики та про яке йдеться у підпункті «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, означає наявність правової проблеми, яка впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення такої проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у великій кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики, невизначеність правових питань на нормативному рівні, необхідність застосування аналогії закону чи права, вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Скаржниця у касаційній скарзі на підтвердження наведених вище доводів, не навела справ з різною правовою практикою у правовідносинах подібних до правовідносин у цій справі, тобто не навела ні кількісного, ні якісного елементів на підтвердження існування наявності правової проблеми, отже - і належного обґрунтування наявності підстави для відкриття касаційного провадження у справі №922/4462/25, передбаченої підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника, то в цьому випадку оцінку такої «винятковості» суд може зробити виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі, а також надати докази на підтвердження наведеного.
Доводи, що справа має виняткове значення для учасника справи у зв`язку із його складним майновим становищем не доведені жодними доказами та не є переконливим обґрунтуванням для суб`єкта підприємницької діяльності, а зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду цієї справи та до власного викладення обставин справи стороною у справі щодо переоцінки доказів, які були здійсненні судами, що в силу приписів статті 300 ГПК України не входить в повноваження суду касаційної інстанції.
Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як «суду права», цю категорію справ.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 28 травня 2026 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15 липня 2026 року у справі №922/4462/25, оскільки ці судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
З огляду на викладене питання щодо зупинення виконання оскаржуваних судових рішень Суд залишає без розгляду.
Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 255, 287, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Ковтун Тамари Володимирівни на рішення Господарського суду Харківської області від 28 травня 2026 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15 липня 2026 року у справі №922/4462/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. М. Бенедисюк
І. В. Булгакова