У Х В А Л А
09 липня 2026 року
м. Київ
справа № 758/15885/25
провадження № 61-8854ск26
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
ВСТАНОВИВ:
У жовті 2025 року Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області) звернулося до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Універсал Банк».
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2025 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року, заяву залишено без задоволення.
02 липня 2026 року представник ГУ ДПС у Рівненській області Старійчук І. Ю., через підсистему «Електронний Суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргою на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року.
У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ГУ ДПС у Рівненській області про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, задовольнити повністю.
Касаційна скарга заявникане може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023).
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
4) справи про розірвання шлюбу;
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження представник заявника посилається на те, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес, зокрема, щодо здійснення посадовими особами платника податків дій, спрямованих на приховування фактично здійснених операцій, недопущення необґрунтованих донарахувань та посилення контролю за повнотою, своєчасністю надходжень до бюджету податків і зборів.
Посилання представника заявника на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не дає Верховному Суду обґрунтованих підстав для відкриття провадження за касаційною скаргою особи, оскільки зазначені положення застосовуються виключно у разі касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Натомість ця справа розглядалася в порядку окремого провадження за заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, а тому не є малозначною справою у розумінні ЦПК України.
Відтак наведені представником заявника підстави касаційного оскарження, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у цій справі застосуванню не підлягають.
Інших підстав касаційного оскарження представник заявника не навів.
Касаційний суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, касаційний суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Брула Гомез де ла Торе проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2026 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, заінтересовані
особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Універсал Банк» визнати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко