УХВАЛА
04 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 534/2404/24
провадження № 61-10187ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Бурлак Маргарита Володимирівна, на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 червня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (місто Суми), про встановлення факту батьківства,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (місто Суми), звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства.
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області рішенням
від 18 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зобов`язав Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції (місто Суми) внести зміни до актового запису від 11 травня 2010 року № 192 про народження дитини ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , у графі «відомості про батька дитини» вказати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключити відомості про ОСОБА_4 , у графі «відомості про дитину» змінити прізвище дитини
з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_6 », по батькові дитини залишити « ОСОБА_3 ».
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_8 , особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку.
Полтавський апеляційний суд постановою від 25 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнив частково.
Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області
від 18 березня 2025 року скасував. Заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду. Роз`яснив ОСОБА_1 , що вона має право подати позов на загальних підставах.
У липні 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Бурлак М. В., на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 червня 2026 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом
до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що
у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у
пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявниця посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України) та на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Тобто в касаційній скарзі одночасно зазначено пункти 1, 3 частини другої
статті 389 ЦПК України.
Зазначене свідчить про те, що, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судового рішення, заявник одночасно посилається на правові висновки, зроблені у постанові Верховного Суду, які не враховано апеляційним судом, та на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
Підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду), можуть бути взаємовиключними, особа, яка подає касаційну скаргу, у разі одночасного посилання на вказані підстави, має конкретизувати у касаційній скарзі, яку саме норму (норми) права застосовано без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України можуть бути зазначені у касаційній скарзі одночасно лише у випадку, якщо норми права застосовані у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду та норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду - є різними.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Верховний Суд звертає увагу заявниці на те, що формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи із зазначенням в ній підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, з урахуванням роз`яснень, викладених в цій ухвалі.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Бурлак Маргарита Володимирівна, на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 червня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська