УХВАЛА
04 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 309/2217/21
провадження № 61-7434ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Мартєва С. Ю.,
розглянув касаційну скаргу, яка надіслана адвокаткою Ковальчук Олесею Василівною в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Хустська міська рада Закарпатської області, Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Закарпатській області, про скасування права власності, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та вилучення запису про земельну ділянку із державного земельного кадастру,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Хустська міська рада Закарпатської області, Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області), про скасування права власності, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та вилучення запису про земельну ділянку із Державного земельного кадастру.
Хустський районний суд Закарпатської області рішенням від 28 березня
2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Закарпатський апеляційний суд постановою від 17 вересня 2024 року рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року залишив без змін.
У травні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 березня
2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 вересня
2024 року у цивільній справі № 309/2217/21, подана Ковальчук О. В. , яка вказувала, що є адвокаткою та представницею позивачки ОСОБА_1 .
Верховний Суд ухвалою від 14 травня 2025 року касаційну скаргу, подану Ковальчук О. В. , як представницею ОСОБА_1 , на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у цивільній справі № 309/2217/21 повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 1
частини четвертої статті 393 ЦПК України (провадження № 61-6072ск25).
У листопаді 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга представниці ОСОБА_1 - адвокатки Ковальчук О. В. на судові рішення
у цивільній справі № 309/2217/21.
Верховний Суд ухвалою від 13 листопада 2025 року касаційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвокатки Ковальчук О. В. залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявниці надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою
статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи; надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги; вірно вказати назву суду касаційної інстанції; надати повноваження представниці заявниці у Верховному Суді; сплатити судовий збір. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Верховний Суд ухвалою від 12 грудня 2025 року касаційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвокатки Ковальчук О. В. на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року визнав неподаною та повернув заявниці на підставі статей 185, 383 ЦПК України (провадження
№ 61-14107ск25).
02 червня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга, яка надіслана адвокаткою Ковальчук О. В. в інтересах ОСОБА_1 , на судові рішення у цивільній справі № 309/2217/21.
Разом із касаційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин.
Клопотання мотивовано тим, що заявниця ОСОБА_1 є особою похилого віку; у селищі, де вона проживає, поштове відділення працює погано, тому вона не мала можливості одразу відреагувати та усунути недоліки, які вказані в ухвалі суду касаційної інстанції.
З огляду на зазначене, заявниця вважає, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин і просить його поновити.
Верховний Суд ухвалою від 15 червня 2026 року касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявниці надати клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, в якому обґрунтувати існування обставин непереборної сили, визначені пунктом 2 частини третьої статті 394 ЦПК України. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
У липні 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку
від адвокатки Ковальчук О. В. в інтересах ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 15 червня 2026 року надійшла заява про усунення недоліків, в якій заявниця просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, враховуючи похилий вік заявниці, місце її проживання, обмежені можливості її проживання та неналежне функціонування відділення поштового зв`язку за місцем проживання.
Вивчивши касаційну скаргу та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного оскарження з огляду на таке.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається
ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зі спливом річного строку особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, оскільки такий строк
є присічним за виключенням випадків, передбачених частиною третьою
статті 394 ЦПК України.
При поданні касаційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду такий строк може бути поновлений лише за умови доведеності існування виключних обставин, визначених у пунктах 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.
У пункті 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків (рішення у справі «Каракуця проти України»,
заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Касаційний суд вже зауважував, що положення частини третьої
статті 394 ЦПК України мають імперативний характер і поширюються
на будь-яких осіб, які подають касаційну скаргу (див. ухвалу Верховного Суду від 08 листопада 2024 року у справі № 760/17314/17 (провадження
№ 61-12604ск24)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження
№ 14-29цс24) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку про те, що особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр).
З огляду на інформацію з Реєстру, оскаржена постанова Закарпатського апеляційного суду ухвалена 17 вересня 2024 року, повний текст складений -
27 вересня 2024 року; надіслано судом та зареєстровано - 02 жовтня
2024 року; забезпечено надання загального доступу в Реєстрі - 03 жовтня
2024 року.
З касаційною скаргою, щодо якої вирішується питання про можливість відкриття касаційного провадження, заявниця звернулася 02 червня 2026 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення в порушення вимог частини третьої статті 394 ЦПК України.
З огляду на зміст оскаржуваної постанови, не погодившись з рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року в цій справі, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 ініціювала апеляційний розгляд та була обізнана про розгляд справи.
Наведені ОСОБА_1 обставини про те, що вона є особою похилого віку,
у селищі, де вона проживає, поштове відділення працює погано, тому вона
не мала можливості одразу відреагувати та усунути недоліки, які вказані в ухвалі суду касаційної інстанції, не свідчать про наявність виключних підстав для відкриття касаційного провадження на підставі частини третьої
статті 394 ЦПК України за скаргою, поданою після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною (див. постанову Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 947/28840/21 (провадження № 61-10501св24)).
Разом з тим, з матеріалів касаційного провадження та судових рішень вбачається, що касаційна скарга подана адвокаткою Ковальчук О. В. Відповідно до судових рішень, зокрема постанови апеляційного суду, ОСОБА_1 та її представниця адвокатка Ковальчук О. В. у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
У цивільному судочинстві представник (адвокат) не наділений самостійними процесуальними правами та не є стороною у справі, а лише здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Водночас, сторона у справі на свій розсуд обирає спосіб реалізації своїх процесуальних прав, звернутися до суду особисто або через представника.
Наведене дає підстави для висновку, що за наявності представника (адвоката) сторона не позбавлена можливості самостійно вчиняти процесуальні дії, у тому числі, з метою недопущення ризиків настання негативних наслідків.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 не була позбавлена можливості звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою особисто, доказів протилежного заявницею не надано.
Таким чином, заявниця мала зважати на строк касаційного оскарження судових рішень та наслідки його недотримання.
Отже, заявлене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не містить виключних випадків, передбачених частиною третьою
статті 394 ЦПК України, і судом також таких не встановлено.
Оскільки касаційна скарга надіслана адвокаткою Ковальчук О. В. в інтересах ОСОБА_1 02 червня 2026 року після одного року з дня складення повного тексту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції (1 рік 8 місяців),
а виключні обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини третьої
статті 394 ЦПК України, відсутні, у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою належить відмовити на підставі частини третьої
статті 394 ЦПК України.
Відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року,
заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою яка надіслана адвокаткою Ковальчук О. В. в інтересах ОСОБА_1 ,
на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 вересня
2024 року суд касаційної інстанції відмовляє на підставі частини третьої
статті 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити адвокатці Ковальчук Олесі Василівні в інтересах ОСОБА_1 у поновленні строку на касаційне оскарження рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка надіслана адвокаткою Ковальчук Олесею Василівною в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Хустська міська рада Закарпатської області, Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Закарпатській області, про скасування права власності, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та вилучення запису про земельну ділянку із державного земельного кадастр.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв