УХВАЛА
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 134/470/25
провадження № 61-7195св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_3 ,
розглянув заяву ОСОБА_3 про повернення судового збору за подачу касаційної скарги на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2026 року, з урахуванням ухвали Вінницького апеляційного суду від 23 квітня 2026 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року скасовано і ухвалено нове.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Поділено майно, яке належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Новікова І. С. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено.
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя закрито.
У липні 2026 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду заяву про повернення судового збору,сплаченого за подання касаційної скарги, у розмірі 24 224,00 грн, що внесений згідно з платіжною інструкцією № М036-М865-А3А0-3РМ0 від 04 червня 2026 року.
Розглядаючи заяву ОСОБА_3 про повернення судового збору, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (частина п`ята статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в справі № 816/731/16 (адміністративне провадження № К/9901/9639/19) зроблено висновок, що «пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає можливість повернення судового збору лише у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Наслідком закриття провадження у справі є відсутність (скасування) рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, тоді як закриття касаційного провадження призведе до залишення оскаржуваних судових рішень в силі. Указане підтверджує різне значення понять «закриття провадження у справі» та «закриття касаційного провадження» та неможливість їх ототожнення. Повернення судового збору у випадку закриття касаційного провадження пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не передбачено, що унеможливлює задоволення клопотання скаржника про повернення судового збору.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 29 травня 2019 року у справі № 820/4918/16 (провадження №11-42апп19)».
У постанові від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22) Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 29 травня 2019 року у справі № 820/4918/16.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у змісті ухвал від 23 травня 2023 року у справі № 330/14/20 (провадження № 61-1167ск22), від 20 травня 2024 року у справі № 202/3778/16-ц (провадження № 61-2293св23), від 10 червня 2024 року у справі № 910/10252/22, від 27 червня 2024 року у справі № 910/10694/23, від 16 липня 2026 року у справі № 904/755/25.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2026 року у справі № 134/470/25 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , оскільки постановою Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2026 року не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , а тому касаційне провадження за її касаційною скаргою на вказане судове рішення підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України.
Тобто закрито касаційне провадження за касаційною скаргою, але не провадження у справі.
Закриття провадження у справі (в тому числі в касаційній інстанції) і закриття касаційного провадження є різними процесуальними діями. Закриття провадження у справі стосується усієї справи в цілому (загалом), в той час як закриття касаційного провадження стосується лише однієї із стадій розгляду справи, тобто її касаційного розгляду.
У разі закриття судом касаційної інстанції саме провадження у справі, він одночасно переглядає й судові акти місцевого та апеляційного судів (скасовує їх повністю або в певній частині тощо).
У разі закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції виключно встановлює наявність підстави для такого закриття і не здійснює касаційного перегляду прийнятих по суті справи судових актів першої та апеляційної інстанцій.
Зазначені процесуальні дії (закриття провадження у справі і закриття касаційного провадження) регулюються різними правовими нормами ЦПК України.
Отже, закриття касаційного провадження є процесуальною дією не лише не тотожною, а відмінною від закриття провадження у справі (в цілому).
Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2026 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , оскільки постановою Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2026 року не вирішувалися питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, то відсутні підстави, передбачені частиною другою статті 142 ЦПК України, для повернення судового збору, і тому у задоволенні заяви ОСОБА_3 про повернення судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити.
Отже, наведеною нормою Закону України «Про судовий збір» передбачено повернення судового збору лише у разі закриття (припинення) провадження у справі, а не у випадку закриття касаційного провадження.
Керуючись статтею 7 Закону України «Про судовий збір», частиною другою статті 142 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про повернення судового збору за подачу касаційної скарги на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк