Справа №:755/182/26
Провадження №: 2/755/169/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.07.2022 - 01.07.2025 у розмірі 134 806,44 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.04.2025 на підставі виконавчого листа № 755/7909/22 від 02.04.2025 відкрито виконавче провадження у Вишневому ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) № НОМЕР_2, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.08.2022 і до досягнення дитиною повноліття. Незважаючи на те, що боржник був належним чином повідомлений, позивачка не отримувала аліменти від колишнього чоловіка на утримання малолітньої доньки починаючи з 24.08.2022. За інформацією Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ), станом на 18.07.2025 заборгованість зі сплати аліментів становить 134 806,44 грн. 18.07.2025 в межах виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника, про розшук майна боржника та винесено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників. 22.07.2025 винесено постанови про встановлення тимчасових обмежень боржника. Позивачка вказала, що 1% неустойки (пені) за кожен день прострочення по аліментам становить 948 158,6 грн. Однак зважаючи на те, що розмір неустойки (пені) несплачених аліментів перевищує розмір самої заборгованості по аліментам, вважає за необхідне стягнути з боржника суму неустойки (пені) співмірну розміру заборгованості по аліментам у розмірі 134 806,44 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14.01.2026 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні строки.
Позивачка копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримала 17.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Відповідач копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з додатками не отримав, рекомендоване повідомлення повернулося до суду із відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву. Позивачкою додаткових пояснень та доказів також до суду подано не було.
Таким чином, суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, 22.04.2025 головним державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бесараб В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 755/7909/22 виданого 02.04.2025 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.08.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
При цьому, як встановлено судом за відомостями з ЄДРСР, в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 755/7909/22, у якій 05.07.2023 судом ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки задоволено частково. Припинено стягнення аліментів, згідно судового наказу від 27.08.2019 № 2-н/756/339/19 виданого Оболонським районним судом міста Києва, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.08.2022. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.08.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
18.07.2025 в межах ВП № НОМЕР_2 старшим державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Труфановою Д.О. винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про розшук майна боржника, а 01.08.2025 постанову про арешт майна боржника.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП № НОМЕР_2, складеного державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Труфановою Д.О., станом на 24.07.2025 заборгованість ОСОБА_2 складає 134 806,44 грн.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина 1 статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у складі від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
При цьому, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток (тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%).
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Перебіг строку прострочення починається з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
При застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 711/679/21.
Пеня по сплаті аліментів за період виникнення заборгованості з 01.08.2022 по 01.07.2025 складає 948 158,60 грн., що підтверджується розрахунком пені, наданим позивачем.
Наданий розрахунок перевірений судом та відповідає формулі, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц.
Відповідач не спростував розмір заборгованості та до суду жодних розрахунків, чи доказів на підтвердження оскарження розрахунку заборгованості, не подав.
Згідно з частиною 1 статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів у боржника виникла по його вині та є наслідком його дій щодо ухилення від сплати аліментів.
Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.
Відповідач в свою чергу не надав жодних доказів на спростування своєї вини, щодо прострочення сплати аліментів.
Загальний розмір заборгованості у ВП № НОМЕР_2 складав 134 806,44 грн., саме така сума підлягає стягненню з відповідача, оскільки сума пені не може перевищувати 100% заборгованості по сплаті аліментів, що відповідає розрахунку заборгованості станом на 24.07.2025.
Зважаючи на викладене, ураховуючи встановлене судом у розрізі спірних правовідносин, зважаючи на принципи справедливості, добросовісності та розумності, згідно з якими здійснюється цивільно-правове регулювання суспільних відносин та які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, шанування прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства, турботи про власні інтереси, закріплення адекватного захисту права або інтересу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
За правилами частини 6 статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути 1 211,20 грн. судового збору.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачкою витрат на оплату професійної правової допомоги, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В позовній заяві позивачка просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн та до матеріалів справи долучила ордер № 2082958 від 23.12.2025 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Тихоненко М.О. При цьому, будь-яких доказів понесення позивачкою витрат на правничу допомогу, матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи наведене, встановлені судом під час судового розгляду обставини понесення витрат на правничу допомогу, суд доходить до висновку, що заявлені позивачкою до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу не є обґрунтованими, оскільки позивачкою не було надано жодних доказів понесення таких витрат, в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги, акт, або інший документ, який підтверджував би обсяг виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги, підписаного позивачкою, квитанції про сплату коштів. Відтак, вимоги позивачки про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 11 000 грн, задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 155, 180, 181, 196 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 133, 137, 141, 274, 279, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 134 806,44 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
В частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: