Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
Справа № 151/72/26
Провадження № 2/126/1166/2026
"03" серпня 2026 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, в якому просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 зареєстрований 16.01.2015 у відділі держаної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області, актовий запис №8.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.01.2015 сторони зареєстрували шлюб у відділі держаної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області, актовий запис №8.
Під час шлюбу в сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження Серії НОМЕР_1 ).
Спільне сімейне життя сторін протягом останніх років поступово погіршувалося. Між подружжям часто виникали сварки, вони мали різні погляди на сімейні цінності, взаємні права та обов`язки, у зв`язку з чим між ними були втрачені взаєморозуміння, повага та почуття взаємної прихильності. З кінця 2022 року сторони фактично припинили спільне проживання однією сім`єю, спільного господарства не ведуть, сімейно-шлюбних відносин не підтримують. Таким чином, шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, а шлюб існує лише формально. Спір щодо поділу майна, набутого сторонами за час перебування у шлюбі, між ними відсутній. Також відсутній спір щодо місця проживання дитини, яка після розірвання шлюбу залишається проживати разом із матір`ю.
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Кісілевич О.М. заявив клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи в суді, причини неявки суду не повідомила. Будь-яких клопотань від неї на адресу суду не надходило.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та усі зібрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 16.01.2015 сторони зареєстрували шлюб у відділі держаної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Під час перебування сторін у шлюбі народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 24.03.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області.
Судом встановлено, що спільне сімейне життя сторін протягом останніх років поступово погіршувалося. Між подружжям часто виникали сварки, вони мали різні погляди на сімейні цінності, взаємні права та обов`язки, у зв`язку з чим між ними були втрачені взаєморозуміння, повага та почуття взаємної прихильності. З кінця 2022 року сторони фактично припинили спільне проживання однією сім`єю, спільного господарства не ведуть, сімейно-шлюбних відносин не підтримують. Таким чином, шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, а шлюб існує лише формально. Спір щодо поділу майна, набутого сторонами за час перебування у шлюбі, між ними відсутній. Також відсутній спір щодо місця проживання дітей, які після розірвання шлюбу залишаються проживати разом із матір`ю. За таких обставин суд дійшов висновку, що сім`я сторін фактично розпалася, відновлення подружніх відносин є неможливим, а подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно з ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Виходячи з засад сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Враховуючи те, що позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки його позиція щодо бажання розірвати шлюб є категоричною, а також зважаючи на відсутність спору щодо визначення місця проживання дитини, спору з приводу майна, набутого за час перебування у шлюбі, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, суд приходить до висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Керуючись ст. ст. 105, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ст. ст. 263-265, 273 ЦПК України, суд-
УХВАЛИВ :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 16.01.2015 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 8.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. І. Губко