Справа № 128/2682/25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Новакова В.В. на бездіяльність Березнівського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Новаков В.В. через систему «Електронний суд» звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області зі скаргою на бездіяльність Березнівського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зобов`язання вчинити дії.
Скарга обґрунтована наступним.
В провадженні Березнівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження №80449910, відкрите 18.03.2026 на підставі виконавчого листа №128/2682/25, виданого Вінницького районного суду Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.07.2025, до досягнення дитиною повноліття. Також в провадженні Березнівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження №80451010, відкрите 18.03.2026 на підставі виконавчого листа №128/2682/25, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 в розмірі однієї шостої заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 11.07.2025, до досягнення дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Вказані виконавчі провадження об`єднані постановою державного виконавця від 23.03.2026 у зведене виконавче провадження №80577471. Так, 01.07.2026 адвокатом Новаковим В.В. на адресу Березнівського ВДВС було направлено заяву про скасування арештів зі всіх рахунків боржника ОСОБА_1 та зупинення виконавчих проваджень. 07.07.2026 на електронну пошту адвоката Новакова В.В. від Березнівського ВДВС надійшла відповідь на вищевказаний запит за вих. №13320 від 07.07.2026 про те, підстав для скасування арешту з майна (коштів) боржника у відповідності до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» відсутні, рівно як і відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження. Скаржник вважає, що вказана відповідь протирічить вимогам норм чинного законодавства, порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 , а тому, всі арешти з майна скаржника повинні бути зняті, а виконавче провадження - зупинене, з огляду на наступне.
По-перше. Як вже зазначалось вище, державний виконавець Березнівського ВДВС під час примусового виконання зведеного виконавчого провадження №80577471 від 23.03.2026 неодноразово допускав порушення норм чинного законодавства. Так, згідно інформації про виконавчі провадження №80449910 та №80451010 були відкриті постановою державного виконавця 18.03.2026. Зазначене також підтверджується самою відповіддю Березнівського ВДВС за вих. №13320 від 07.07.2026. В подальшому, 23.03.2026 було винесено зазначену вище постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Відповідно до вимог абз. 3 п. 14 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження). Оскільки одним й тим самим державним виконавцем в один день (18.03.2026) були відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , тож постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження повинна була винесена 19.03.2026, але аж ніяк не 23.03.2026. На наступний день, тобто 24.03.2026 державний виконавець виносить постанови про звернення стягнення (в рамках ВП №80449910 та №80451010) на заробітну плату ОСОБА_1 після отримання відповіді за №322650602 від 18.03.2026, яка отримана виключно в рамках ВП №80449910. Окремо зазначає, що постанови про звернення стягнення на заробітну плату є незаконними, оскільки вони винесені поза межами виконавчого провадження №80577471 від 23.03.2026. Іншими словами, державний виконавець виносить постанову №80577471 від 23.03.2026 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, проте, з незрозумілих причин продовжує вчиняти заходи примусового характеру в рамках раніше відкритих виконавчих провадженнях. Вказане свідчить про протиправність таких дій. У відповіді Березнівського ВДВС за вих. №13320 від 07.07.2026 про те, що заборгованість на день відкриття виконавчого провадження по зведеному виконавчому провадженню становить 195 500,16 грн. Виникає логічне запитання до державного виконавця - про які саме виконавчі провадження йде мова: про ВП № 80449910 та № 80451010 від 18.03.2026 чи про ВП № 80577471 від 23.03.2026? Та навіть якщо не враховувати дану незрозумілу фразу (яка взагалі не вкладається в розуміння про те, що саме мав на увазі державний виконавець), то все одно виникає подальше питання до суми нарахованої на дату відкриття (чи то постанов ВП № 80449910 та № 80451010 від 18.03.2026, чи то постанови ВП № 80577471 від 23.03.2026) заборгованості, яка (як зазначено у відповіді) складає 195 500,16 грн. Однак, вже 24.03.2026 у постанові про звернення стягнення на заробітну плату боржника (в рамках ВП № 80449910) вказана сума, на яку треба здійснити відрахування, в розмірі 219 462,41 грн. Навіть якщо додати суми, які потрібно стягнути з боржника на витрати виконавчого провадження (за обома ВП - 704,00 грн (352,00 грн. х 2) - 195 500,16 + 704,00 = 196 204,16 грн.), то звідки взялась сума в розмірі 219 462,41 грн.? В подальшому, в постанові про арешт коштів боржника в рамках ВП № 80449910 від 31.03.2026, яка винесена через тиждень після постанови про звернення стягнення на заробітну плату, зазначена сума 195 500,16 грн. Тож станом на теперішній час незрозуміло, яка сума підлягає стягненню 195 500,16 грн. чи незрозуміло звідки взята та чим обґрунтована 219 462,41 грн.
По-друге. З початку відкриття виконавчого провадження (18.03.2026), станом на час подання даної скарги, з Боржника було стягнуто та утримано загальну суму 208 576,00 грн. Останній раз 08.07.2026 з боржника було утримано 10 986,00 грн. Слід зазначити, що постановами (незаконними) по ВП №80449910 та №80451010 від 31.03.2026 було накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/ електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Іншими словами, арешт було накладено на всі без виключення кошти ОСОБА_1 , в тому числі й на картковий рахунок НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 . Вказаний картковий рахунок, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», є рахунком, на який нараховується грошове забезпечення ОСОБА_1 як військовослужбовця, та є єдиним відкритим банківським рахунком боржника. Посилаючись на норми Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про вчинення виконавчих дій, вважає, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VIII Інструкції. Аналіз вище зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/ або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним. При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти па електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатні 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац 2 частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»). Частин 1 та 2 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу- підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу. Відрахування, зокрема із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і, відповідно частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону (абзац 2 частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом. Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе. У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів. Також зазначає, що у володінні державного виконавця ще з 31.03.2026 перебувала інформація про те, що у ОСОБА_4 є картковий рахунок НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , оскільки того ж дня (31.03.2026) була винесена постанова про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій. Більше того, згідно інформації з АСВП, державний виконавець неодноразово перевіряв майновий стан ОСОБА_1 та мав достовірну інформацію про відсутність у нього рахунків, відкритих в інших банках. Враховуючи те, що рахунок, на який накладений арешт постановою державного виконавця використовується для зарахування заробітної плати ОСОБА_1 свідчить про те, що бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту грошових на зарплатний рахунок боржника є протиправною, а тому, з метою найбільш повного захисту прав та інтересів скаржника, адвокат Новаков В.В. вважає наявними підстави для визнання оскаржуваної бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача зняти вже накладений арешт.
По-третє. Міністерство юстиції України розглядало лист Асоціації приватних виконавців України від 04.10.2023 №341/01-14, який надійшов до Міністерства юстиції листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 23.10.2023 №27303/0/2-23, щодо застосування положень законодавства та в межах компетенції повідомляє таке. Так, у вказаному листі зазначено, серед іншого, що порядок примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) визначає Закон України «Про виконавче провадження». Підстави для зупинення вчинення виконавчих дій визначені частиною першою статті 34 Закону. Пунктом 1 частини першої статті 34 Закону встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу. Таким чином, отримавши інформацію щодо проходження боржником військової служби, зазначеної в пункті 1 частини першої статті 34 Закону, та встановивши, що згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, виконавець має зупинити вчинення виконавчих дій, про що винести відповідну постанову.
На підставі викладеного просив: визнати протиправною бездіяльність Березнівського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту, накладеного на кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк» та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення як військовослужбовець Збройних сил України) у зведеному виконавчому провадженні № 80577471 від 23.03.2026; зобов`язати Березнівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, накладений на грошові кошти на картковому рахунку № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк», та на який він отримує заробітну плату (грошове забезпечення, як військовослужбовець Збройних сил України) у зведеному виконавчому провадженні №80577471 від 23.03.2026; зобов`язати Березнівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження №80577471 від 23.03.2026 у зв`язку із проходженням військової служби за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 .
Заінтересованою особою - стягувачем ОСОБА_3 надіслано до суду заперечення на скаргу, у якій викладено наступну позицію.
Вона є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні №80577471, яке перебуває на виконанні у Березнівському відділі державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Зазначене зведене виконавче провадження відкрите 23.03.2026 на підставі виконавчих листів №128/2682/25, виданих Вінницьким районним судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 : 1. аліментів на утримання нашої спільної малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.07.2025 і до повноліття дитини; 2. аліментів на моє утримання в розмірі 1/6 заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11.07.2025 і до досягнення дитиною трирічного віку.
Ознайомившись зі змістом скарги, вважає її повністю безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З самого початку відкриття виконавчих проваджень, боржник не виявив жодного реального бажання добровільно виконувати свій батьківський обов`язок щодо утримання малолітньої дитини та колишньої дружини, яка здійснює догляд за цією дитиною. Натомість скаржник використовує будь-які процесуальні можливості для того, щоб максимально ускладнити або повністю заблокувати примусове виконання судових рішень. Подана скарга є яскравим прикладом такої недобросовісної поведінки, адже її фактичною метою є не відновлення якихось справді порушених прав, а створення штучних перешкод для стягнення аліментів, що безпосередньо зачіпає життєво-важливі інтереси малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Наголошує, що аліментні зобов`язання мають особливий, пріоритетний характер. Вони спрямовані на забезпечення базових потреб дитини - у харчуванні, одязі, лікуванні, розвитку. Будь-яке невиправдане втручання в процес їх стягнення є порушенням не лише її права як стягувача, а насамперед - порушенням гарантованого Конституцією України та Конвенцією ООН про права дитини на належний життєвий рівень. Саме з цих позицій просить суд оцінювати всі доводи, наведені скаржником, та врахувати, що задоволення даної скарги фактично означатиме позбавлення малолітньої дитини законних аліментів на невизначений час, що суперечить принципу найкращих інтересів дитини. Передусім вважає за необхідне наголосити, що скаржник, вимагаючи зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ), відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», виходить із хибного припущення, що цей рахунок має абсолютний «зарплатний імунітет» і на нього взагалі не може бути накладено арешт. Така позиція не відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Грошове забезпечення військовослужбовця не належить до видів доходів, на які законом прямо заборонено звертати стягнення Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік видів доходів, на які не може бути звернено стягнення. До цього переліку віднесено, зокрема: вихідну допомогу при звільненні, допомогу по вагітності та пологах, допомогу на поховання, державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю військовослужбовця тощо. Грошове забезпечення військовослужбовця (як і заробітна плата) у цьому переліку відсутнє. Отже, закон не встановлює жодної заборони на звернення стягнення на цей вид доходу боржника. Більше того, ч. 2 ст. 68 Закону прямо передбачає, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника здійснюється у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів (якими є аліменти). Єдине обмеження, яке встановив законодавець, стосується розміру відрахувань із такого доходу (ст. 70 Закону: до 50 % - на аліменти на дітей, до 70 % - у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей). Однак це обмеження регулює виключно обсяг щомісячного утримання, а не забороняє накладати арешт на рахунок у межах загальної суми заборгованості для забезпечення виконання. Отже, сама по собі обставина, що на спірний рахунок зараховується грошове забезпечення скаржника, не створює для цього рахунку «спеціального режиму» та не звільняє його від можливості накладення арешту в порядку, визначеному ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржником не доведено, що рахунок має спеціальний режим використання або що звернення стягнення на кошти на ньому заборонено законом. Протягом усього часу виконавчого провадження ані банківська установа, ані сам боржник не надали державному виконавцю жодного документа, який би підтверджував спеціальний статус спірного рахунку. До скарги також не додано довідки АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 рахунок є виключно зарплатним та має обмежений режим використання (наприклад, що на нього заборонено накладати арешт згідно із законом). Сам факт перерахування на цей рахунок грошового забезпечення не свідчить про наявність у нього будь-якого імунітету від арешту. Арешт накладено виключно в межах суми заборгованості, що відповідає вимогам закону. У самій скарзі зафіксовано, що у постанові про арешт коштів боржника від 31.03.2026 у рамках ВП №80449910 зазначено суму 195 500,16 грн, що кореспондується з розміром заборгованості, визначеним державним виконавцем. Твердження скаржника про начебто неузгодженість сум (195 500,16 грн та 219 462,41 грн) не доводять факту незаконного арешту в більшому розмірі, а стосуються виключно правильності розрахунку заборгованості, що може бути предметом окремого оскарження, але жодним чином не свідчить про необхідність повного скасування арешту. Одночасне існування постанови про звернення стягнення на доходи боржника та постанови про арешт коштів на рахунку не суперечить закону. Скаржник помилково вважає, що винесення державним виконавцем постанови про звернення стягнення на заробітну плату (грошове забезпечення) автоматично унеможливлює накладення арешту на банківський рахунок, на який такий дохід надходить. Такий висновок не ґрунтується на нормах Закону України «Про виконавче провадження». Постанова про звернення стягнення на доходи боржника є окремим виконавчим заходом, який зобов`язує роботодавця (військову частину) здійснювати щомісячні відрахування в межах, встановлених ст. 70 Закону. Натомість арешт коштів на рахунку є забезпечувальним заходом, спрямованим на те, щоб боржник не розпорядився наявними або майбутніми коштами на шкоду стягувачу до повного погашення боргу. Закон не містить заборони на одночасне застосування цих двох заходів, особливо з огляду на значний розмір заборгованості за аліментами, що вже утворилася. Крім того, ч. 8 ст. 48 Закону прямо зобов`язує виконавця періодично перевіряти майновий стан боржника, зокрема виявляти рахунки, і вживати заходів для забезпечення реального виконання рішення. Бездіяльність виконавця у цьому питанні суперечила б інтересам стягувача та малолітньої дитини. Частина 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна (коштів) боржника. Жодної з цих підстав у даній справі не настало: банк не повідомляв виконавця про те, що рахунок має спеціальний режим використання або що на кошти на ньому заборонено звертати стягнення; боржник не надав документів, які б підтверджували такий спеціальний статус коштів (наприклад, довідки про те, що рахунок відкрито виключно для зарахування заробітної плати і він має відповідні обмеження, встановлені банком згідно із законом); сума заборгованості не погашена, виконавчий документ не скасований, виконавче провадження не закрите. За таких обставин у державного виконавця не було не лише обов`язку, а й законних повноважень для зняття арешту. Відповідно, бездіяльність, про яку стверджує скаржник, відсутня, а вимога зобов`язати орган ДВС зняти арешт є юридично неспроможною. Оскільки скаржником не доведено, що спірний рахунок має спеціальний режим використання, що кошти на ньому захищені законом від стягнення, а також не надано доказів накладення арешту в сумі, що перевищує розмір боргу, - підстави для задоволення скарги в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання зняти арешт із рахунку відсутні.
Скаржник просить суд зобов`язати Березнівський відділ ДВС винести постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження у зв`язку з проходженням ним військової служби за призовом під час мобілізації. Вважаю цю вимогу безпідставною з огляду на таке. Пунктом 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе. Аналіз цієї норми дає підстави для однозначного висновку, що сам по собі факт проходження боржником військової служби за призовом під час мобілізації не є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження. Закон вимагає наявності двох обов`язкових умов у сукупності: (1) проходження боржником зазначеної військової служби; (2) неможливість проведення виконавчих дій згідно з умовами такої служби. Скаржник, стверджуючи про необхідність зупинення виконавчого провадження, не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження другої (ключової) умови - неможливості проведення виконавчих дій через умови служби. До матеріалів скарги не додано: довідки командира військової частини НОМЕР_4 про безпосереднє виконання боржником бойових завдань у бойовій обстановці, що унеможливлює будь-яке листування, отримання кореспонденції чи проведення відрахувань із грошового забезпечення; будь-якого іншого документа, який би свідчив про те, що конкретні умови служби ОСОБА_1 об`єктивно перешкоджають здійсненню виконавчих дій (наприклад, витягу з наказу про виконання спеціальних завдань у зоні активних бойових дій, що унеможливлюють фінансові операції). Натомість матеріали виконавчого провадження свідчать про протилежне: виконавчі дії фактично проводяться, стягнення із грошового забезпечення боржника здійснюється регулярно та у значних сумах. Як зазначає сам скаржник, станом на час подання скарги з нього вже стягнуто 208 576,00 грн, востаннє - 08.07.2026 у розмірі 10 986,00 грн. Це прямо підтверджує, що: грошове забезпечення боржнику нараховується та виплачується; військова частина виконує постанову державного виконавця про звернення стягнення на доходи боржника; жодних об`єктивних перешкод для проведення виконавчих дій немає. Сама лише наявність статусу військовослужбовця за призовом під час мобілізації без доведення факту неможливості проведення виконавчих дій не створює правових підстав для зупинення виконавчого провадження. У самій скарзі (розділ «По-третє») представник боржника цитує лист Міністерства юстиції України, яке розглядало звернення Асоціації приватних виконавців України. У цьому роз`ясненні чітко зазначено: «Таким чином, отримавши інформацію щодо проходження боржником військової служби, зазначеної в пункті 1 частини першої статті 34 Закону, та встановивши, що згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, виконавець має зупинити вчинення виконавчих дій». Тобто навіть офіційне роз`яснення Мін`юсту наголошує, що для зупинення виконавчого провадження виконавець повинен не просто отримати інформацію про проходження служби, а ще й встановити неможливість проведення виконавчих дій. У даному випадку державний виконавець, маючи підтверджені дані про регулярні відрахування із грошового забезпечення боржника, обґрунтовано не встановив такої неможливості, а отже, правомірно не зупинив виконавче провадження. Окремо наголошує, що аліментні зобов`язання мають пріоритетний характер серед усіх інших майнових зобов`язань боржника. Вони спрямовані на забезпечення життєво необхідних потреб дитини. На відміну від кредитних, договірних чи інших цивільно-правових зобов`язань, обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не може ставитися в залежність від службового становища, місця перебування чи характеру зайнятості боржника. Зупинення виконавчого провадження на невизначений строк фактично позбавить малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законного джерела існування, що суперечить як національному законодавству, так і міжнародним зобов`язанням України. Натомість боржник, перебуваючи на військовій службі, отримує стабільне грошове забезпечення, частина якого законно спрямовується на утримання його дитини, що жодним чином не порушує його прав. Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов`язок є безперервним і не залежить від зміни життєвих обставин батьків, зокрема - від призову на військову службу. Законодавство не передбачає спеціальної підстави для припинення, відстрочення чи зупинення аліментних зобов`язань у зв`язку з мобілізацією платника аліментів. Тому навіть за наявності формальних підстав для зупинення виконавчого провадження (яких, як доведено вище, у даному випадку немає), суд повинен врахувати особливу природу аліментних зобов`язань і пріоритет інтересів дитини, що виключає можливість зупинення стягнення аліментів на тривалий час. Скаржником не доведено наявності сукупності умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», для зупинення виконавчого провадження. Фактичні обставини справи (регулярні утримання із грошового забезпечення) прямо спростовують твердження про неможливість проведення виконавчих дій. Зупинення виконавчого провадження грубо порушить права малолітньої дитини на отримання аліментів, що суперечить принципу найкращих інтересів дитини. Таким чином, підстави для задоволення скарги в цій частині відсутні.
Окрім того, скаржник стверджує, що постанова про об`єднання виконавчих проваджень у зведене від 23.03.2026 повинна була бути винесена не пізніше 19.03.2026 відповідно до абз. 3 п. 14 Інструкції з примусового виконання рішень. Припускаю, що навіть якщо формально такий строк і було пропущено на кілька днів, це жодним чином не порушило прав боржника та не вплинуло на законність подальших виконавчих дій, зокрема накладення арешту. Об`єднання виконавчих проваджень у зведене - це технічна процесуальна дія, спрямована на упорядкування виконання, а не на виникнення чи припинення майнових обов`язків боржника. На момент винесення оскаржуваних постанов про арешт коштів (31.03.2026) зведене виконавче провадження вже існувало, і всі подальші дії вчинялися в його межах. Твердження про те, що постанови про звернення стягнення на заробітну плату є «незаконними, оскільки винесені поза межами зведеного виконавчого провадження», є надуманим. Закон не забороняє державному виконавцю після об`єднання проваджень у зведене продовжувати оформлювати окремі процесуальні документи із зазначенням номерів первинних виконавчих проваджень, оскільки саме вони є складовими частинами зведеного. У будь-якому разі, навіть якщо вбачати в цьому певну технічну неточність, вона не призвела до подвійного стягнення, незаконного арешту чи іншого реального порушення прав боржника. Отже, цей довід скаржника не може бути підставою для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, а тим більше для зобов`язання зняти арешт чи зупинити провадження. Скаржник вказує на те, що у відповіді Березнівського ВДВС зазначено заборгованість у розмірі 195 500,16 грн, тоді як у постанові про звернення стягнення на заробітну плату фігурує сума 219 462,41 грн. Це, на його думку, свідчить про незаконні дії виконавця. По-перше, стягувач не має у своєму розпорядженні всіх матеріалів виконавчого провадження та не може самостійно перевірити ці розрахунки. Однак загальновідомо, що до суми заборгованості за виконавчими документами додаються виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, а також можуть враховуватися поточні нарахування аліментів за новий період. Різниця між 195 500,16 грн та 219 462,41 грн може пояснюватися саме цими складовими, а не якимось «грубим порушенням». По-друге, і це головне, - жодна з цих сум не свідчить про те, що арешт накладено на кошти в розмірі, більшому за заборгованість. У постанові про арешт коштів від 31.03.2026, яка безпосередньо обмежує права боржника, зазначено саме 195 500,16 грн. Тобто арешт накладено в межах суми, яку сам державний виконавець визначив як заборгованість. Жодного доказу того, що фактично заблоковано більшу суму, скаржник не надав. По-третє, якщо боржник не згоден із розрахунком заборгованості, він має право оскаржити його в окремому порядку - шляхом подання скарги на дії виконавця щодо визначення розміру боргу. Однак це питання не є предметом даної скарги, і саме по собі воно жодним чином не доводить незаконності накладеного арешту.
На підставі викладеного просила в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.
Представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Новаковим В.В. подано до суду додаткові пояснення, у яких викладено наступне.
Наведені стягувачем заперечення не мають нічого спільного з об`єктивними фактами, які викладені представником скаржника у скарзі, а тому не можуть бути враховані судом під час розгляду даної скарги та ухвалення рішення з огляду на наступне.
По-перше. За текстом заперечень на скаргу стягувач зазначає, що скаржник нібито використовує будь-які процесуальні можливості для ускладнення виконання якихось судових рішень. Станом на теперішній час існує всього одне судове рішення по справі №128/2682/25 та судом видано два виконавчих листи по одній й тій справі, а не по декільком судовим рішенням. Окремо слід звернути увагу, що скаржник у скарзі зазначав, а стягувач в запереченнях підтвердив факт виплати їй та спільній дитині 208 тисяч гривень. І це лише за чотири фактичних місяця примусового виконання зведеного виконавчого провадження №80577471 від 23.03.2026. Тобто, щомісячне відрахування із заробітної плати скаржника складає більше 50 (п`ятдесяти) тисяч гривень. В подальшому, стягувач зазначає, що вказані грошові кошти спрямовані на забезпечення базових потреб дитини. Слід зазначити, що скаржник любить свою дитину і не намагається створити якісь так звані «штучні перешкоди» для невиконання рішення суду чи продемонструвати «недобросовісну поведінку».
По-друге. У пункті ІІ заперечень стягувач стверджує, що наразі скаржник виходить із хибного припущення, що банківський рахунок ОСОБА_1 має якийсь «зарплатний імунітет». Слід звернути увагу, що норми чинного законодавства не дають визначення поняттю «зарплатний імунітет карткового чи банківського рахунку». Скаржник припускає, що стягувач мала на увазі саме карткові рахунки, а не банківські, оскільки два вказаних поняття мають принципові важливі відмінності і саме картковий рахунок видається отримувачу-клієнту банком із зазначенням мети такої картки, а не обов`язково - самого рахунку. Тож твердження, що банківський рахунок має так званий «зарплатний імунітет» взагалі не корелюється ані з нормами чинного законодавства, ані з розумінням об`єктивної реальності. Більше того, далі за текстом стягувач зазначає, ст. 73 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік видів доходів, на які може бути звернено стягнення. Слід звернути увагу, що окрім профільного закону про виконавче провадження, наразі в Україні прийняті інші нормативно-правові акти, які регламентують наявність інших видів рахунків, серед іншого, Податковий кодекс України та Інструкція з примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012. Також стягувач стверджує, що неузгодженість сум, на які накладено арешт, не доводять факт незаконного арешту в більшому розмірі, а стосуються виключно правильності розрахунку заборгованості. Скаржник не розуміє, що мала на увазі стягувач, оскільки неправильність розрахунків заборгованості саме і свідчить про безпідставність накладеного арешту в розмірі більшому існуючої заборгованості.
По-третє. У тексті заперечень, зокрема, у пункті 3 розділу ІІ, зазначено, що закон не містить заборони на одночасне застосування звернення стягнення на доходи боржника та арешт коштів на рахунку та не суперечить закону. Представник скаржника зазначав, серед іншого, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе. У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів. Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Тож, саме бездіяльність наразі і оскаржує ОСОБА_1 , оскільки державний виконавець не просто мав право, а був зобов`язаний встановити звідки, коли та на якій підставі отримує грошові кошти скаржник та скасувати арешт з рахунку після винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату.
По-четверте. Станом на теперішній час існує чимало проблемних питань з приводу виконання зведеного виконавчого провадження, які стосуються, по-перше, процесуальної економії часу, зокрема звернення стягнення на майно боржника відбувається в обсязі, необхідному для виконання всіх виконавчих документів, по друге, дотриманні принципу черговості та пропорційності розподілу стягнутих з боржника сум, а по-третє, в усуненні ймовірності виникнення правових конфліктів під час звернення стягнення на одне і те саме майно одночасно декількома виконавцями. Тож, всі твердження стягувача про те, що зведене виконавче провадження ні на що не впливає, не має нічого спільного з вимогами ЗУ «Про виконавче провадження», Інструкції з примусового виконання рішень, рівно як і є просто нікчемними.
Державним виконавцем Березнівського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Трембіцькою Н.В. подано заперечення на скаргу, у яких викладено наступне.
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває скарга представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Новакова В.В. на бездіяльність Березнівського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Повідомляю наступне, на виконанні у Березнівському відділі державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України що на виконанні у відділі перебували два виконавчі провадження, у яких боржником є ОСОБА_1 - виконавчий лист за №128\2682\25 виданий Вінницьким районним судом 19.02.2026 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку(доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.07.2025 року, до досягнення дитиною повноліття - виконавчий лист за №128\2682\25 виданий Вінницьким районним судом 19.02.2026 року про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 в розмірі однієї шостої заробітку(доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 11.07.2025 року до досягнення дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Виконавчі листи зареєстровані в системі за №80449910, №80451010. Виконавчі провадження відкрито державним виконавцем 18.03.2026 року та відповідно до частини 4 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець надіслав сторонам постанови про відкриття виконавчого провадження та розрахунки заборгованості по кожному проваджені окремо. Заборгованість зі сплати аліментів була нарахована згідно інформації, яка була наявна в державного виконавця про доходи боржника У зв`язку із тим, що на виконанні у відділі перебуває два виконавчих проваджень, щодо стягнення коштів із ОСОБА_1 державним виконавцем відповідно до вимог частини 4 п.14 Інструкції з примусового виконання рішень на наступний робочий день ( 23.03.2026) державним виконавцем, в якого перебували виконавчі документи винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження за №80577471. Сукупна заборгованість, згідно розрахунків державного виконавця, на день відкриття виконавчого провадження по зведеному виконавчому провадженні становить 195500,16 грн. Згідно відповідей на запити державного виконавця встановлено, що боржник отримує дохід у ВЧ НОМЕР_5 . Згідно статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Державним виконавцем 24.03.2026 року винесено по кожному виконавчому провадженні окремо постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника та направлено на адресу ВЧ НОМЕР_5 для подальшого виконання. Оскільки заборгованість зі сплати аліментів, яка вказана в постанові про звернення стягнення на заробітну плату боржника, була нарахована згідно наявної інформації Державним виконавцем 26.05.2026 року за вихідним №10061 на адресу Військової частини було надіслано уточнення, щодо суми боргу. У зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів, яка перевищує суму платежів за три місяці державним виконавцем 31.03.2026 року винесено постанову про арешт коштів боржника. До відділу державної виконавчої служби не надходило жодних документів, які б підтверджували спеціальний режим використання рахунку чи встановлену законом заборону звернення стягнення на кошти, що знаходились на ньому. Згідно практики Верховного суду зокрема відповідно до Постанови Верховного Суду за №279\809\24 від 29.01.2025 року колегія суддів встановила що у разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні визначені частиною четвертою статті 59 Закону. Станом на 29.07.2026 підстави для зняття арешту з майна (коштів), визначені зазначеною статтею Закону, у державного виконавця відсутні. Боржник звертався у відділ із заявою про зупинення виконання виконавчого документу, однак йому було відмовлено, то му що відповідно до ч1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: 1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу. Стягувачка у відділ із заявою про зупинення виконавчого провадження не зверталась, отже, підстави для зупинення вчинення виконавчих дій відсутні.
На підставі викладеного в задоволенні скарги просила відмовити, а розгляд скарги провести у відсутність представника відділу ДВС.
В судовому засіданні 30.07.2026 представник скаржника (боржника) ОСОБА_1 - адвокат Новаков В.В. в режимі відеоконференції скаргу підтримав за викладених у ній обставин, просив її задовольнити. Додатково вказав, що вказаний банківський рахунок є єдиним рахунком, відкритим на його ім`я та саме на вказаний рахунок ОСОБА_1 отримує заробітну плату. Також вказав, що державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій було допущено багато грубих порушень Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, спочатку у одній постанові державного виконавця сума заборгованості становила 195 тис. грн., а через кілька днів у іншій постанові сума заборгованості вже становила 219 тис. грн.. При цьому, ОСОБА_5 сплачено 208 тис. грн. заборгованості по сплаті аліментів. Отже, незрозуміло, яким чином за короткий проміжок часу так суттєво збільшилася сума заборгованості, та, взагалі як вона може бути, коли боржником сплачено 208 тис. грн. на погашення заборгованості за сплати аліментів. Окрім того, державний виконавець, знаючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, отримує відповідне грошове забезпечення, та направивши до військової частини виконавчі документи, має обов`язком слідкувати за ходом стягнення, вимагаючи від військової частини надання відповідних звітів. Проте, матеріали виконавчого провадження таких звітів не містять.
На далі в судове засідання скаржник (боржник) ОСОБА_1 , його представник - адвокат Новаков В.В., стягувачка ОСОБА_3 та представник Березнівського відділу ДВС не заявилися. Скаржник (боржник) ОСОБА_1 та його представник - адвокат Новаков В.В. надіслали до суду заяви, в яких просили розгляд скарги провести у їх відсутність; представник Березнівського відділу ДВС у запереченнях на скаргу просила розгляд скарги проводити у її відсутність, а стягувачка ОСОБА_3 та про причини неявки до суду не повідомила.
Відповідно до ч. 2 ст. 460 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали скарги та наявні в ній письмові докази, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 29.09.2025 у справі №128/2682/25 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11 липня 2025 року, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) аліменти на її утримання в розмірі однієї шостої заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 11 липня 2025 року, до досягнення дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
19.02.2026 за заявами позивачки ОСОБА_3 видано виконавчі листи та 20.02.2026 направлено представнику позивачки - адвокату Павленку Ю.Є.
Відповідно до Інформації про виконавче провадження, 18.03.2026 старшим державним виконавцем Ільчуком А.С. Березнівського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Рівненська обл. відкрито виконавчі провадження №80449910 та №80451010 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку(доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11.07.2025 року ,до досягнення дитиною повноліття, та про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 в розмірі однієї шостої заробітку(доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 11.07.2025 року ,до досягнення дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,трирічного віку.
Згідно Відповіді на запит №322650602 від 18.03.2026 13:45 Березнівського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до Пенсійного фонду України про фізичних осіб боржників, які отримують пенсії, розмір їх пенсій та найменування органу Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває боржник, та інформацію про фізичних осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно правовими договорами, про їх останнє місце роботи - Параметри запиту: Виконавче провадження: №80449910 Дата надходження виконавчого документу: 09.03.2026 Реєстраційний номер облікової картки платника податків (ІПН): НОМЕР_3 Прізвище: ОСОБА_5 Ім`я: ОСОБА_7 батькові: ОСОБА_8 . Результат обробки запиту: Ознака виду виплати - 02 - заробітна плата/дохід застрахованої особи; Місяць та рік, останнього місця роботи фізичної особи- боржника, або нарахованої пенсії - 2026-01-01; Код ЄДРПОУ або РНОКПП страхувальника, по яким надано відомості про заробітну плату - 24974089; Назва страхувальника (юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи- підприємця), якими надано інформацію про заробітну плату, дохід або органу ПФУ, на обліку в якому перебуває особа, як пенсіонер - ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_4 ; Адреса реєстрації страхувальника - UA46000000000 026241.
Постановою державного виконавця у ВП №80449910 від 24.03.2026 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: що отримує дохід у НОМЕР_7 . Здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 219462.41 гривня (UAH) заборгованість нарахована по 01.10.2025 року. Нарахування аліментів прошу розпочати із 01.10.2025 року. До погашення боргу утримувати 50 відсотків надалі 25%. Утримані кошти перераховувати за наступними реквізитами: Березнівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , код ЄДРПОУ/ РНОКПП 34111808, рахунок для перерахування коштів IBAN НОМЕР_8 , МФО 333368 Філія- Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк».
Постановою державного виконавця у ВП №80449910 від 31.03.2026 про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 195500 гривня (UAH).
Постановою державного виконавця у ВП №80449910 від 31.03.2026 про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, визначено для боржника - фізичної особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритий у АТ КБ ПРИВАТБАНК, для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. Постанову надіслати до АТ КБ ПРИВАТБАНК для виконання, Березнівському відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на виконанні в якому перебуває виконавчий документ стосовно боржника-фізичної особи, сторонам виконавчого провадження - до відома.
Постановою державного виконавця у ВП №80451010 від 24.03.2026 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: що отримує дохід у НОМЕР_7 . Здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 25% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає гривня (UAH), Заборгованість прошу нарахувати із 01.10.2025 року. До погашення боргу утримувати. Утримані кошти перераховувати за наступними реквізитами: Березнівський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , код ЄДРПОУ/ РНОКПП 34111808, рахунок для перерахування коштів IBAN НОМЕР_8 , МФО 333368 Філія- Рівненське обласне управління АТ «Ощадбанк».
Постановою державного виконавця у ВП №50481010 від 30.04.2026 про арешт майна боржника накладено арешт на все майно, що належить боржнику: ОСОБА_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 184738.72 гривня (UAH).
За вих. №б/н від 01.07.2026 представника скаржника (боржника) ОСОБА_1 - адвокат Новаков В.В. звернувся до Березнівського відділу ДВС із заявою, в якій просив: скасувати арешт зі всіх карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , зупинити виконавчі провадження №80449910 та №80451010 відкритих 18.03.2026 про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь ОСОБА_3 .. Також зазначив, що боржник ОСОБА_1 є військовослужбовцем та державним виконавцем вже звернуто стягнення на його заробітну плату, тому наявність арешту є надмірним тягарем для нього.
На вказану заяву 07.07.2026 за №3320 Березнівським відділом ДВС надано відповідь, згідно якої ВП №80449910 та №80451010 об`єднано у зведене ВП №80577471. Заборгованість на день відкриття виконавчого провадження по зведеному ВП становить 195500,16 грн. згідно відповідей на запити державного виконавця встановлено, що боржник отримує дохід в В/Ч НОМЕР_5 . 24.03.2026 державним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника та направлено на адресу В/Ч НОМЕР_5 для подальшого виконання. У зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, яка перевищує суму платежів за три місяці, державним виконавіцем 31.03.2026 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку згідно ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», направлено для виконання до банківської установи. Підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника у ВП, визначені ст. 59 Закону, станом на 07.07.2026, у державного виконавця відсутні. Також, у державного виконавця відсутні підстави, визначені ст. 34 Закону» для зупинення виконавчого провадження.
Також з долучених представником скаржника (боржника) ОСОБА_1 документів вбачається, що останній є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 , має статус учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_10 .
Згідно довідки військової частини НОМЕР_4 №1014 від 26.06.2026 ОСОБА_1 у періоди: 08.05.2023 по 25.06.2023, 18.09.2023 по 16.10.2023, 29.10.2023 по 04.02.2024, 07.02.2024 по 12.02.2024, 29.02.2024 по 13.03.2024, 19.03.2024 по 21.07.2024, 05.08.2024 по 16.09.2024, 06.10.2024 по 10.02.2025, 02.03.2025 по 07.10.2025, 21.10.2025 по 10.11.2025, 28.11.2025 по 02.03.2026, 11.03.2026 по 16.03.2026, 25.03.2026 по 27.04.2026, 15.05.2026 по 26.06.2026 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
За правилами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до статті 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Згідно з частин другої, третьої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців. Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності». Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату визначається розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції №512/5.
Абзацом першим пункту 3 розділу X Інструкції №512/5 передбачено, що про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі.
Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця, судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження.
Верховний Суд у постанові від 29 січня 2025 року (справа № 279/809/24) зауважує, що формулювання наведеного абзацу «…звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника» за змістом відсилає до назви розділу IX Закону України «Про виконавче провадження», який так само й називається «Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника».
У цьому розділі містяться правові норми, які визначають умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, порядок відрахування та розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, а також передбачено перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову.
Тобто у розумінні приписів цього розділу під зверненням стягнення мається на увазі саме списання (відрахування) коштів, що становлять заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Натомість правила, що регулюють питання накладення арешту на майно (кошти) боржника та зняття такого арешту, містяться в розділі VII Закону України «Про виконавче провадження», який має назву «Порядок звернення стягнення на майно боржника».
Норми цього розділу передбачають, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови, зокрема, про арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Отже, приписи розділу VII Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника є загальними правилами, а приписи розділу IX цього Закону про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - спеціальними, оскільки застосовуються лише у визначених випадках, зокрема у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, а також за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Щодо порядку вчинення виконавчих дій, врегульованих розділом IX Закону України «Про виконавче провадження», які полягають у зверненні стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, приписи пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачають їх тимчасове припинення, а саме на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.
Безумовно, накладення арешту на кошти (майно) боржника є стадією виконавчого провадження - першим етапом звернення стягнення на майно боржника, питання про накладення якого виконавець вирішує під час відкриття виконавчого провадження.
З урахуванням викладеного, ті застереження, що містилися в абзаці 9 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження.
Такому тлумаченню відповідає зміст абзаців 7, 8 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наведеними нормами права фактично передбачається можливість накладення арешту виконавцем на кошти боржника. Приписи, які б забороняли накладати арешт на грошові кошти (доходи) боржника, згаданий пункт не містить.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду
від 29 вересня 2023 року у справі №336/1212/23 (провадження №61-6333св23), від 24 січня 2024 року у справі №338/1549/21 (провадження №61-9264св23), від 26 вересня 2024 року у справі №338/1549/21 (провадження №61-3603св24).
У абзаці 19 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено у наведеній редакції на підставі Закону України від 11 квітня 2023 року №3048-ІХ, який набрав чинності 06 травня 2023 року.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
У постанові від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19 (провадження
№ 12-28гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
У постанові від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 (провадження
№14-218цс21), Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що «арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і є сукупністю заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. Виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей зазначити про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним. Стаття 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Отже, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї, за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Водночас на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не поширюється. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, які підтверджують статус коштів, та виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок. Отже, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунку та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».
Зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Новакова В.В., Березнівський відділ ДВС вказав, що відсутні підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні визначені ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 29 січня 2025 року (справа №279/809/24) зазначила, що саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належність арештованих коштів до пенсійних/заробітної плати (або інших соціальних виплат), то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі №338/1125/23 та від 19 січня 2026 року у справі №204/9551/18.
Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 зазначеного Закону прямо покладає такий обов`язок на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову без виконання.
Під час винесення постанов про накладення арешту коштів на рахунках боржника державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, оскільки не мав інформації, що відповідний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , призначений лише для отримання заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця) та/або на нього зараховується виключно заробітна плата (грошове забезпечення військовослужбовця).
Таких відомостей ні боржником ні його представником не було надано ні до Березнівського відділу ДВС, ні суду при зверненні до суду із даною скаргою, ні в процесу судового розгляду. Натомість, представник боржника звертаючись до Березнівського відділу ДВС із заявою від 01.07.2026 просив скасувати арешт зі всіх карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 .
Зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку, що представником скаржника не доведено протиправної бездіяльності Березнівського відділу ДВС щодо не скасування арешту накладеного на картковий рахунок № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «Приватбак» на ім`я ОСОБА_1 , з тих підстав, що даний рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, які знаходилися на ньому, що є заборонено законом.
Щодо зобов`язання державного виконавця винести постанову про зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.
Зазначені положення не зазнавали змін від початку запровадження в Україні воєнного стану.
Тому після початку повномасштабної агресії та мобілізації військовозобов`язаних, серед яких були і боржники за виконавчими провадженнями, від військовослужбовців та їхніх представників до судів надходили скарги на дії (бездіяльність) державних та приватних виконавців, які стосувались питання вчинення та зупинення (відмови у зупиненні) виконавцями виконавчих дій на час проходження боржником військової служби.
Пункт 1 частини 1 статті 34 Закону №1404-VIII дійсно передбачає три підстави для зупинення вчинення виконавчих дій, але які є самостійними одна від одної, а саме: 1) у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; 3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2023 року у справі №120/875/23 вказав на помилковість такої позиції та зазначив, що синтаксичний розбір текстуального змісту норми визначеної п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону №1404-VIII дає підстави дійти висновку, що у цьому разі словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. Так само, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або» законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби. Отже, колегія суддів погодилася з аналізом конструкції норми п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону №1404-VIII, який зроблений судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях і полягав у тому, що як до першої підстави, так і до другої, застосовується умова «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе».
Відтак, вирішальним для правильного вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, згідно з пунктом 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є доведення/недоведення неможливості проведення виконавчих дій, зважаючи на умови служби боржника, а також характер виконуваного рішення (майновий/немайновий).
Отже, за умови, що боржник є працевлаштованим, отримує відповідних дохід, з якого проводяться відповідні періодичні стягнення у вигляді стягнення аліментів, тобто, не потребує його безпосередньої участі у вчиненні виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження не допускається.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до абз. 3 пп. 3 п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Окрім того, зупинення виплат аліментів на утримання дитини за виконавчим провадженням, фактично зупинить виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що, в свою чергу, призведе до порушення гарантованого державою права інших учасників виконавчого провадження на своєчасне виконання рішення суду.
Метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала відповідне клопотання, інших осіб, які є учасниками справи, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням судового рішення.
Відтак, скаржник у своїй заяві не навів тих обставин, які б свідчили, що зупинення виконання за виконавчими листами про стягнення аліментів, які є періодичними платежами, що стягуються на утримання дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку, порушує його права, такі виконавчі дії неможливо проводити за його відсутності.
Отже, з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що скарга представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Новакова В.В. в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 258, 259, 260-261, 447-453 ЦПК України, суд -
п о с т а н о в и в:
В задоволенні скарги представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Новакова В.В. на бездіяльність Березнівського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зобов`язання вчинити дії- відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Л.П. Шевчук