___________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/26265/26
Провадження № 2-а/947/201/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Скриль Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи згідно зі ст. 262 КАС України адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення процесуального строку, визнання неправомірною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-3 КУпАП, закриття провадження,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В інтересах позивача до Київського районного суду м. Одеси звернувся адвокат Боличевський С.П. з адміністративним позовом до відповідача, відповідно до якого просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №995 від 09.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;
- закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення;
- стягнути з Відповідача понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що із застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 стало відомо, що він перебуває в розшуку ТЦК. На підставі п. 10 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ОСОБА_1 має відстрочку від мобілізації, він є опікуном особи, визнаної судом недієздатною.
З метою з`ясувати підстави оголошення його у розшук, Позивач 01.06.2026 прибув разом з адвокатом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Проте, адвоката до ІНФОРМАЦІЯ_4 не впустили, мотивуючи наказом про заборону допуску адвокатів до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
01.06.2026 діловодом групи відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_4 старшим солдатом ОСОБА_2 складено протокол №995 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
При складанні Протоколу ОСОБА_1 відмовили в присутності його адвоката, на його вимогу не надали доказів вчинення правопорушення, відмовились прийняти письмові клопотання.
У Протоколі зазначена дата розгляду справи 10:00 год. 09.06.2026.
У зазначене у протоколі дату та час, Позивач разом з адвокатом прибули до ІНФОРМАЦІЯ_4 для участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення. Адвоката до ІНФОРМАЦІЯ_4 для участі в розгляді справи не допустили, мотивуючи наказом про заборону допуску адвокатів до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач був вимушений йти на розгляд справи про адміністративне правопорушення без адвоката. У кабінеті №48 Позивачу повідомили, що розгляду справи не буде, а про прийняте рішення він може дізнатися через тиждень відвідавши особисто ІНФОРМАЦІЯ_3 .
16.06.2026 Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 де йому повідомили, що 09.06.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 винесено постанову №995 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Вважає зазначену постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Вважає складений протокол таким, що не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Протокол також був складений без надання доказів вчинення правопорушення, без розгляду клопотань, а саме: клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання про присутність адвоката для надання правової допомоги під час розгляду справи, відмову в присутності адвоката та протиправну заборону адвокату приймати участь при розгляді справи. Отже, Відповідачем було порушено вимоги ст.ст. 268, 278 та 280 КУпАП.
Фактичний розгляд справи не проводився. 09.06.2026 Позивачу лише повідомили, що про прийняте рішення буде відомо через тиждень.
Постанова №995 не містить посилання на будь який доказ по справі і як слід, підстав для встановлення події, складу правопорушення та вини. У Постанові відсутні посилання на будь-які документи, які підтверджують вручення повістки. Постанова фактично дублює зміст Протоколу та не містить мотивів, з яких посадова особа дійшла висновку про винуватість Позивача.
Вважає, що протокол був складений не уповноваженим на те особою.
На час розгляду справи відсутні належні та допустимі докази: вручення повістки; отримання виклику; розгляду справи згідно КУпАП; наявності умислу чи необережності в діях Позивача. За таких обставин висновок про наявність складу правопорушення є припущенням. Фактично висновок про винуватість Позивача побудований виключно на припущенні посадової особи ТЦК та СП, що прямо суперечить принципу презумпції невинуватості та наведеній судовій практиці.
З огляду на викладені доводи та аргументи сторона позивача просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Короткий зміст відзиву на позов
Відповідач в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
Оскаржувана постанова № 995 від 09.06.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є законною, обґрунтованою та прийнятою уповноваженою посадовою особою в межах наданих законом повноважень, з дотриманням вимог КУпАП.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , є військовозобов`язаним та користується правом на відстрочку від призову під час мобілізації.
За наявною інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Позивач перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку на підставі ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Повідомлення щодо розшуку згенеровано автоматично Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до алгоритму за наявною інформацією в Реєстрі, та надсилається автоматично в електронній формі до органів Національної поліції.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Позивачу було сформовано та направлено повістку № 7359232 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення військово-облікових даних, дата та час явки визначені на 27.05.2025 року о 09:00 годині.
Повістка була направлена у встановленому законодавством порядку за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання Позивача, що відповідає вимогам Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року.
Поштове відправлення повернулося з відміткою про відсутність адресата за місцем реєстрації, що відповідно до пункту 41 Порядку № 560 є належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Така обставина не свідчить про порушення процедури з боку Відповідача, а навпаки підтверджує факт вчинення всіх необхідних дій для належного повідомлення Позивача.
Факт неявки Позивача 27.05.2025 року о 09:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_4 є встановленим та не заперечується належними доказами. Саме ця неявка без поважних причин утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до статті 210-1 КУпАП відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема за невиконання обов`язку щодо явки за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивач у своїх доводах посилається на нібито відсутність належного повідомлення, однак такі твердження спростовуються матеріалами справи, оскільки направлення повістки за адресою обліку та повернення поштового відправлення з відповідною відміткою є достатнім і передбаченим законом способом оповіщення.
Відповідно до пункту 41 Порядку № 560 днем належного повідомлення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою реєстрації, якщо інша адреса не була повідомлена територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.
Протокол про адміністративне правопорушення № 995 складено уповноваженою посадовою особою в межах компетенції.
Відповідно до статті 256 КУпАП протокол містить усі необхідні відомості та є належним процесуальним документом, який відповідно до статті 251 КУпАП є доказом у справі та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами.
Щодо доводів про порушення права на захист слід зазначити, що ІНФОРМАЦІЯ_7 є режимним військовим об`єктом, на якому встановлено спеціальний порядок охорони, оборони та внутрішньої служби. Допуск сторонніх осіб здійснюється відповідно до правил пропускного режиму та вимог безпеки, встановлених для військових об`єктів. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у статтях 19 та 20 визначає види адвокатської діяльності та професійні права адвоката, однак не передбачає безумовного права адвоката на вільний доступ до території режимних військових об`єктів.
Відповідно до статті 23 цього Закону гарантії адвокатської діяльності не можуть тлумачитися як такі, що скасовують режим доступу до військових об`єктів або зобов`язують органи військового управління порушувати вимоги безпеки.
Таким чином, недопуск адвоката Позивача на територію ІНФОРМАЦІЯ_8 не є перешкоджанням адвокатській діяльності у розумінні статті 397 Кримінального кодексу України, оскільки відсутні ознаки умисного перешкоджання, а дії посадових осіб були зумовлені виключно необхідністю дотримання режиму доступу до військового об`єкта. Позивач не був позбавлений права на захист, оскільки був особисто присутній під час складання протоколу, мав можливість надавати пояснення, подавати клопотання та був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується його підписом у протоколі. У протоколі також містилися відомості щодо часу та місця розгляду справи, що свідчить про належне інформування Позивача.
Щодо доводів про наявність у Позивача відстрочки від призову слід зазначити, що наявність відстрочки не звільняє особу від обов`язку перебувати на військовому обліку, уточнювати свої дані та з`являтися за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік є обов`язковим для всіх військовозобов`язаних, незалежно від наявності відстрочки.
Додатково встановлено, що Позивач 07.11.2011 року проходив військово-лікарську комісію, за результатами якої був визнаний обмежено придатним до військової служби. Водночас у зв`язку зі змінами законодавства у сфері військово-лікарської експертизи та військового обліку для таких осіб передбачено обов`язок повторного проходження військово-лікарської комісії у встановленому порядку. Станом на 05.06.2025 року Позивач повторну військово-лікарську комісію не пройшов, що унеможливлює актуалізацію його військово-облікових даних та підтверджує необхідність його явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
На підставі викладених аргументів, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідь на відзив
Позивач не погоджується з аргументами наведеними відповідачем у відзиві.
Зокрема зазначає, що Відповідач заперечує порушення права на захист, посилаючись на "режимний статус військового об`єкта" як підставу для недопуску адвоката, а також на те, що позивач нібито "реалізував право на захист особисто", підписавши протокол.
Сторона позивача вказує на те, що жодна норма чинного законодавства не наділяє керівництво ТЦК та СП правом обмежувати чи забороняти доступ адвоката до особи, яку притягують до відповідальності, з посиланням на "режимність" об`єкта.
Відповідач не надав суду жодного нормативного акта чи наказу, який би встановлював таке обмеження і одночасно відповідав вимогам законності, необхідності й пропорційності обмеження конституційного права на правову допомогу (ст. 59 Конституції України).
Факт недопуску адвоката зафіксовано двічі - 01.06.2026 та 09.06.2026, обидва рази підтверджено талонами-корінцями реєстрації звернень адвоката до чергової частини відділу поліції з приводу протиправного недопуску. Ці документи є письмовим доказом систематичного, а не одноразового чи випадкового характеру порушення.
Особистий підпис позивача в протоколі не є доказом реалізації права на захист, а є лише доказом факту ознайомлення з документом.
Крім того, як зазначає сам Відповідач, розгляд справи по суті 09.06.2026 фактично не відбувся (Позивачу запропоновано з`явитися за результатом через тиждень), що додатково спростовує твердження про належну реалізацію процесуальних прав.
Щодо доведеності складу правопорушення відповідач стверджує, що неявка позивача "без поважних причин" є доведеною, однак саме на відповідача покладається обов`язок довести це, а не на позивача - спростувати (ст. 77 КАС України; ст. 62 Конституції України - презумпція невинуватості).
Крім того, ані протокол № 995, ані постанова № 995 не містять аналізу того, чи мав відповідач можливість отримати актуальні дані позивача через електронну інформаційну взаємодію з іншими державними реєстрами, що є самостійною обставиною, яка виключає застосування ст. 210-1 КУпАП згідно з приміткою до цієї статті.
Щодо наявності відстрочки та посилання на статус "обмежено придатний" відповідач визнає, що позивач має чинну відстрочку, але стверджує, що це не звільняє його від обов`язку з`являтися за викликом, а також посилається на непроходження ВЛК з 2011 року. Ці доводи є такими, що виходять за межі предмета доказування у цій справі та є юридично необґрунтованими. Постанова № 995 та протокол № 995 інкримінують позивачу конкретне діяння - неявку за конкретною повісткою на конкретну дату (27.05.2026), а не ухилення від проходження ВЛК. Питання про обов`язковість ВЛК не є предметом цього провадження, і посилання на нього є спробою розширити обвинувачення поза межі складеного протоколу, що є неприпустимим.
Щодо повноважень особи, яка склала протокол, відповідач у відзиві не спростував і не надав жодних доказів (наказу про призначення, посадової інструкції, доручення керівника ТЦК) на підтвердження повноважень особи, яка фактично склала протокол № 995 від 01.06.2026, на вчинення такої процесуальної дії. За відсутності таких доказів протокол є складеним неуповноваженою особою, що відповідно до статей 245, 256, 280 КУпАП є самостійною підставою для визнання його неналежним доказом і, відповідно, для скасування постанови, винесеної на його підставі.
Щодо "факту належного оповіщення", відповідач посилається на повістку № 7359232 нібито на "27.05.2025", тоді як предметом спору є подія, датована 27.05.2026. Ця розбіжність у датах є суттєвою: вона або підтверджує, що відповідач у відзиві оперує документом, що не стосується інкримінованого періоду, або свідчить про системну плутанину в матеріалах справи щодо того, яка саме повістка і на яку дату покладена в основу протоколу № 995 від 01.06.2026 та постанови № 995 від 09.06.2026.
У будь-якому разі, обов`язок довести, яким саме документом і на яку дату позивача викликано, лежить на відповідачі, а невизначеність предмета доказування, яку демонструє сам відзив, виключає можливість визнання вини доведеною.
Позивач вказує, що відповідно до витягу з Резерв+, позивач актуалізував (уточнив) свої персональні та облікові дані 11.05.2026, тобто ще до дати формування повістки (17.05.2026) і до дати її передачі на поштове відправлення (19.05.2026).
Конверт має позначку «Повістка ТЦК» і «Вручити тільки особисто» та містить номер телефону.
Відповідно до Регламенту Укрпошти (наказ № 6668, п. 6.12.4) зобов`язує: повідомити за номером телефону та/або вкласти ф.22а до скриньки - і лише після трьох робочих днів без явки оформити повернення. Цього зроблено не було.
Повернення є незаконним, а отже не породжує наслідків «належного повідомлення» за п. 41 Порядку № 560.
Відповідач не надав доказів, що позивачу надіслано смс від Укрпошти тощо.
Відповідно до витягу з Резерв+, позивача 18.05.2026 внесено відповідачем до реєстру у розшук, а 19.05.2026 - відправка повістки. Фактично, Відповідач визнав Позивача порушником до завершення процедури оповіщення. Витяг з «Резерв+» з датою формування підтверджує. Це свідчить про упередженість і порушення ст. 280 КУпАП - вимоги об`єктивного розгляду всіх обставин.
Відповідно до витягу з Резерв+, порушення справи F4079266 за ст. 210-1 КУпАП зафіксоване 05.03.2026. Витяг з «Резерв+» з датою формування підтверджує факт.
Тобто, ще до направлення повістки. Це свідчить про упередженість і порушення ст. 245, 247, 280 КУпАП, а саме, відсутність події і складу адміністративного правопорушення; своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом; вимоги об`єктивного розгляду всіх обставин.
Крім того, сам факт направлення повістки поштою і повернення листа з відміткою про закінчення строку зберігання чи відсутність адресата не є безумовним доказом вручення - необхідна також належно оформлена повістка з усіма обов`язковими реквізитами (номер, дата, підстава виклику, спосіб доведення) та сукупність інших доказів (журнали реєстрації, відеофіксація за наявності).
Матеріали справи, надані відповідачем, такої сукупності доказів не містять, у зв`язку з чим Позивач наполягає на клопотанні про витребування судом повного пакета документів, зазначеного в позовній заяві.
Представник позивача вважає, що доводи, викладені у відзиві Відповідача, не спростовують обставин та доказів, наведених Позивачем у позовній заяві, а частина доводів (щодо ВЛК, щодо "особистої реалізації" права на захист) не стосується предмета доказування або суперечить нормам Порядку № 560. Відповідач, на якого процесуальний закон покладає обов`язок доведення правомірності власного рішення (ст. 77 КАС України), цього обов`язку не виконав.
Процесуальні дії у справі
Позивач звернувся з вказаним позовом до Київського районного суду м. Одеси.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративна справа розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.
Ухвалою судді від 25.06.2026 задоволено заяву представника позивача та поновлений строк для звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою також зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені матеріали справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
02.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, до якого долучені завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1
06.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій серед іншого зазначено про те, що оскільки матеріали справи, надані відповідачем, не містять повістки, яка скеровувалась позивачу, наполягає на витребуванні повного пакета документів, зазначеного в позовній заяві.
Водночас від відповідача додаткові матеріали не надходили, заяви та або клопотання не подавались, заперечення на відповідь на відзив також від відповідача до суду не надійшли.
Суд, ураховуючи норми ст. 77 КАС України, вважає за недоцільне в постановленні ухвали про витребуванні доказів у відповідача, оскільки процесуальним законодавством вже зобов`язано суб`єкт владних повноважень довести правомірність своїх дій, ненадання доказів судом може бути визнання факту, який спростовується позивачем.
Інші заяви, клопотання, у тому числі із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, до цього часу до суду від сторін та/або їх представників не надходили.
Встановлені судом фактичні обставини справи
Як встановлено судом та не оспорюється сторонами у справі, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , є військовозобов`язаним та користується правом на відстрочку від призову під час мобілізації.
За наявною інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Позивач перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку на підставі ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до витягу з Резерв+, позивач актуалізував (уточнив) свої персональні та облікові дані 11.05.2026.
З дослідженої копії повістки № 7359232, вбачається що вона складена 17.05.2026, та у якій зазначено, що ОСОБА_1 має з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 27.05.2026 о 9-00 годині «для уточнення даних».
Згідно з роздруківкою з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» інформації за трекінгом вбачається, що поштове відправлення створено на відділенні пошти он-лайн та очікує приймання 12.05.2026. Водночас згідно з долученим відповідачем описом вкладенням АТ «Укрпошта», останній складений 17.05.2026, повістка ІНФОРМАЦІЯ_3 також датована 17.05.2026. Поштове відправлення прийнято на відділенні Укрпошта 19.05.2026.
Повідомлення щодо розшуку згенеровано автоматично Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до алгоритму за наявною інформацією в Реєстрі, та надсилається автоматично в електронній формі до органів Національної поліції. Відповідно до витягу з Резерв+, позивача 18.05.2026 внесено відповідачем до реєстру у розшук.
01.06.2026 діловодом групи відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_4 було складено протокол №995 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого.
Згідно з оскаржуваною постановою від 09.06.2026 № 995 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 полковником ОСОБА_5 , на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді на штраф у розмірі 17 000 грн.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, а саме: не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Фактичний розгляд справи проводився за відсутності ОСОБА_1 , при цьому відмовивши йому у праві користуватися правовою допомогою, з яким він прибув до розгляду справи про адміністративного правопорушення, у тому числі шляхом не допуску адвоката до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , де здійснювався розгляд справи.
Вказане підтверджується відсутністю підпису позивача у день розгляду справи. Про отримання постанови ОСОБА_1 16.06.2026 свідчить підпис, який міститься в оскаржуваній постанові. Також рукописним текстом позивачем зазначено «Без доступу адвоката Без надання доказів Без розгляду клопотань».
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви суду
Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннямист.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період, яка тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
При розгляді адміністративних справ керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повинні керуватись положеннями ст.ст. 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Відповідно до статті 283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити конкретний виклад обставин справи, дату, час і суть правопорушення, а не лише посилання на норми закону, документ має чітко описувати протиправні дії особи, інакше він може бути визнаний неправомірним.
Натомість, в порушення ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 під час розгляду справи повно і об`єктивно не з`ясував обставини справи, не з`ясував коли (дата, час) було вчинено адміністративне правопорушення, а також об`єктивну сторону вчиненого правопорушення. Вказані відомості у постанові не наведені.
Протокол також не містить відомостей про номер номера повістки; дату складання повістки та її направлення; дату вручення повістки; спосіб вручення; особу, яка вручала повістку; доказів отримання повістки; доказів відмови від отримання повістки.
Суд зазначає, що обов`язковою умовою притягнення особи до відповідальності за неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 є доведення факту належного повідомлення особи про необхідність виконання відповідного обов`язку.
Водночас матеріали справи не містять належного, достатнього та допустимого доказу того, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ТЦК на відповідну дату.
На підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на відповідача покладається обов`язок довести існування законного виклику; факт належного вручення повістки про виклик; обізнаність особи про виклик; відсутність поважних причин неявки; наявність вини особи; відсутність можливості отримання персональних даних призовника з інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач таких доказів суду не надав.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що протокол сам по собі не є беззаперечним доказом вини особи та підлягає перевірці іншими доказами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено правопорушення; чи винна особа; чи підлягає вона відповідальності; чи існують обставини, що виключають відповідальність.
Як зазначалось вище, 09.06.2026 розгляду справи про адміністративне правопорушення не було. Позивачу лише повідомили, що про прийняте рішення буде відомо через тиждень. Постанова №995 не містить посилання на будь який доказ по справі і як слід, підстав для встановлення події, складу правопорушення та вини. У Постанові відсутні посилання на будь-які документи, які підтверджують вручення повістки. Постанова фактично дублює зміст Протоколу та не містить мотивів, з яких посадова особа дійшла висновку про винуватість Позивача.
Як встановлено судом, повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 № 7359232 складена 17.05.2026, та у якій зазначено, що ОСОБА_1 має з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 27.05.2026 о 9-00 годині «для уточнення даних».
Водночас суд звертає увагу на те, що відповідачем у повістки не зазначено для уточнення яких саме даних необхідно зявитися позивачу, оскільки відповідно до примітки ст. 210 КУпАП, норми статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Окрім цього, відповідно до п. 6.12.4 Регламенту внутрішньої письмової кореспонденції, затвердженого наказом АТ «Укрпошта» від 28.12.2023 № 6668(у редакції наказу АТ «Укрпошта»), у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою «Повістка ТЦК» адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляє позначку «Повістка ТЦК», як вказано на рис.19. В аркуші ф. 8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.
Згідно з п. 6.12.5 вказаних Рекомендацій, якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат (одержувач) - фізична особа не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або «Повістка ТЦК» працівник ОПЗ на супровідній адресі робить позначку «адресат відсутній» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до відправнику.
З дослідженої копії конверту встановлено, що він має позначку «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» та містить номер телефону.
Позивач заперечує отримання від АТ «Укрпошта» будь-яких смс-повідомлень, а відповідач доказів на підтвердження зворотного не надав.
Отже пункти 6.12.4 та 6.12.5 Регламенту при врученні повістки дотримані не були.
Окрім цього з інформації за трекінгом вбачається, що поштове відправлення створено на відділенні пошти онлайн 12.05.2026 та очікує приймання. Водночас згідно з долученим відповідачем описом вкладенням АТ «Укрпошта», останній складений 17.05.2026, повістка ІНФОРМАЦІЯ_3 також датована 17.05.2026.
Таким чином, суд критично ставиться до інформації з сайту Укрпошта про рух поштового відправлення за трекінгом R067170394841, яким начебто відправлена повістка від 17.05.2026, оскільки згідно з описом вкладенням та повісткою про виклик до РТЦК, остання датована 17.05.2026 за № 7359232, тобто відправлення поштового відправлення сформовано раніше (12.05.2026) ніж датована виписана повістка (17.05.2026).
Отже суд оцінює інформації з сайту Укрпошта про рух поштового відправлення за трекінгом як неналежний доказ на підтвердження направлення повістки на адресу позивача, інформації про те, що адресат відсутній, та як наслідок на підтвердження факту належного вручення повістки позивачу.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підтвердження факту належного вручення відповідної повістки позивачу, а отже і відсутність виникнення у нього обов`язку з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Отже, не встановлено та не доведено наявності складу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідач не з`ясував чи винен позивач у вчиненні адміністративного правопорушення, у чому полягає його вина, чи підлягає позивач адміністративній відповідальності, а також не з`ясував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема чи вручена належним чином повістка про виклик позивачу.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, досліджених та оцінених доказів у справі, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачено ч.3 ст. 210 -1 КУпАП, за яке його піддано стягненню у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Згідно зі ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02).
Таким чином, судом визнається обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.
Відповідно до вимог ч.1ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, ураховуючи наявність підстав для задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532,48 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 72, 77, 242, 244, 245, 250, 293, 295 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення процесуального строку, визнання неправомірною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення, закриття провадження, задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні48 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС Україниподається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Рішення суду підписане 04.08.2026.
Суддя Ю. А. Скриль