РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
05 серпня 2026 р. Справа № 120/3678/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), який з урахуванням уточнення позовних вимог просить визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 від 02.02.2026 року щодо звільнення з військової служби через сімейні обставини, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за батьком, ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю II групи. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути належним чином рапорт ОСОБА_1 від 02.02.2026 року щодо наявності підстав для звільнення з військової служби відповідно до абзацу тринадцятого пункту третього частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, особою з інвалідністю ІI групи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 не належним чином розглянуто рапорт від 02.02.2026 про звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини.
Ухвалою суду від 22.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
05.05.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечив проти задоволення позову з огляду на те, що листами від 02.01.2026 № 30 та від 09.02.2026 №1347 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив, що в ході проведення обстеження та наданих документів інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд за батьком Позивача встановлено, що сестра Позивача ОСОБА_3 , зобов`язана здійснювати утримання та догляд за своїм батьком, в силу вимог статті 202 Сімейного кодексу України. При цьому ОСОБА_3 не надала підтверджуючі документи, що сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Таким чином, враховуючи наявність іншого члена сім`ї, який може здійснювати догляд за батьком позивача, йому було відмовлено у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через відсутність законних підстав.
Суд дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі на посаді водія гранатометного відділення взводу бойового забезпечення 4 розвідувальної роти 2 розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 .
02.02.2026 позивачем поданий рапорт командуванню даної частини про звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме через інвалідність батька та необхідністю стороннього догляду за ним.
Проте, листом від12.01.2026 року за №89 позивача повідомлено про відсутність підстав для звільнення позивач з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, оскільки під час опрацювання додаткових матеріалів встановлено, що у солдата ОСОБА_1 наявна сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до ст. 51 Конституції України та норм СК України зобов`язана здійснювати утримання та догляд за своїм непрацездатним батьком.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає відмову протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII.
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В свою чергу, абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).
Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.
Так, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Так, у справі, що розглядається, ОСОБА_1 , який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , звернувся до безпосереднього командира з рапортом про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 (через сімейні обставини або інші поважні причини), абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, яка є особою з інвалідністю ІI групи.
Як встановлено судом до рапорту про звільнення позивач додав документи, що підтверджують наявність інвалідності у його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІІ групи безстроково, витяг з акту огляду у МСЕК від 21.05.2005 №020391, причина інвалідності вказана загальне захворювання, рішення ЛКК від 15.10.2025, та інші підтвердні документи.
Згідно з висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковні хворі особи не можуть самостійно пересуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 15.10.2025, ОСОБА_2 потребує отримання соціальної допомоги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Рішенням лікарсько-консультативної комісії № від 15.10.2025 підтверджується потреба в отриманні стороннього догляду.
Про необхідність здійснення постійного догляду за батьком позивача також вказано в акті обстеження матеріально - побутових умов проживання від 27.08.2025, складеного відповідною комісією Гніванської міської ради.
Відповідачем не заперечується те, що батько позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду, проте за наслідками розгляду рапорту відмовлено позивачу у звільненні, оскільки не підтверджено відсутність інших членів сім`ї, які можуть здійснювати догляд.
В спірному випадку позиція відповідача полягає в тому, що під час перевірки сімейного стану військовослужбовця встановлено наявність інших осіб першого ступеня споріднення, а саме дочки ОСОБА_2 та сестри позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Аналізуючи зміст абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж юридичної наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX.
Верховний Суд у постанові від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24 також наголосив на важливості визначення потенційних обов`язків щодо здійснення постійного догляду за особами, що потребують сторонньої допомоги, яка переважно покладається на членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 , є батьком ОСОБА_3 .
Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 09.01.2026 ОСОБА_3 , паспортних даних, копій робочого контракту, контракту на оренду житла, тощо, остання виїхала за межі України.
Крім того, заявою від 12.11.2025 ОСОБА_3 підтвердила, що на даний момент проживає в Канаді разом з неповнолітньою дитиною, є матір`ю одиначкою, повертатись до України не планує, немає фізичної та матеріальної можливості утримувати та доглядати за своїм батьком, інвалідом ІІ групи, який потребує стороннього догляду на непрофесійній основі.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі №520/14746/25 акцентує увагу, що відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.
Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 263 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у статті 51 Конституції України.
Відповідно до вимог статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Згідно зі статтею 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (стаття 203 Сімейного кодексу України).
Водночас, на думку суду, проживання за кордоном сестри позивача з 2022 року об`єктивно створюють умови, за яких вона не має можливості для постійного догляду за батьком, який за своїм змістом є безперервним, тривалим та систематичним процесом, який вимагає щоденного перебування з особою, яка цього потребує.
Таким чином, сестра позивача, яка проживає на законних підставах за кордоном, об`єктивно не має можливості здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , що є фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд, окрім позивача.
Підсумовуючи вище наведене, за наявності фактичних підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я), відповідач, оцінюючи надані до рапорту документи, діяв не добросовісно.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивач надав належні та допустимі докази, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї, які фактично можуть здійснювати постійний догляд за його батьком.
За таких обставин висновок відповідача про ненадання позивачем документів, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї, здатних здійснювати догляд, є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи і правовій позиції Верховного Суду.
За встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправною відмови військової частини НОМЕР_1 у звільненні позивача з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, передбаченими абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю II групи, а також зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через такі сімейні обставини: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи та відсутністю у нього інших членів сім`ї першого і другого ступеня споріднення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками розгляду цієї справи розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, передбаченими абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через такі сімейні обставини: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи та відсутністю у нього інших членів сім`ї першого і другого ступеня споріднення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення суду складено 03.08.2026.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна