ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року Луцьк Справа № 140/4369/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 09.10.2024 року, тобто з моменту смерті його батька ОСОБА_2 .
Зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника з 09.10.2024 року, тобто з моменту смерті батька, та здійснити нарахування та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 09.10.2024 року по 01.01.2025 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , з 01.01.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника на підставі Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
При цьому зазначає, що батько позивача - ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 виданим Луцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.10.2024 року.
Позивач особисто звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області 31.12.2024 року. Однак, пенсію позивачу в разі втрати годувальника призначено з 01.01.2025 року та здійснено відповідні виплати.
З цих підстав 23.02.2026 року позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про призначення пенсії у разі втрати годувальника по Закону України № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з дня смерті його батька, тобто з 11.10.2024 року.
Листом №6184-4208/П-02/8-0300/26 від 23.03.2026 року ГУ ПФУ у Волинській області було повідомлено Позивача, що ОСОБА_1 отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) на підставі поданої заяви 31.12.2025 (годувальник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Не погоджуючись із такими діями, позивач вимушений звернутися до суду із даними позовом.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки позивач звернувся до відповідач із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника 31.12.2025.
Статтею 50 Закону №2262 визначено, що членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, з дня звернення за пенсією.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Водночас, зазначає, що позивач не скористався можливістю подання заяви про призначення пенсії через веб-портал або портал ДіЯ.
У зв`язку із чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.
У відповіді на відзив представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, у задоволенні яких слід відмовити, з наступних мотивів та підстав.
ОСОБА_1 , з 01.01.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника на підставі Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько Позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , що видане Луцьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.10.2024 року.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що на момент смерті батька позивач перебував у Республіці Польща і не мав можливості приїхати на територію України для подачі заяви на отримання пенсії у разі втрати годувальника.
Так, ОСОБА_2 навчається на денній формі навчання в Польщі, що підтверджує довідкою про навчання у школі №256.4319.131.2025, яка видана Комплексом будівельних шкіл від 29.12.2025.
31.12.2025 позивач особисто звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про призначення у разів втрати годувальника на підставі Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Однак, пенсію позивачу в разі втрати годувальника призначено з 01.01.2025 року та здійснено відповідні виплати.
23.02.2026 року позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про призначення пенсії у разі втрати годувальника по Закону України № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з дня смерті його батька, тобто з 11.10.2024 року.
Листом №6184-4208/П-02/8-0300/26 від 23.03.2026 року ГУ ПФУ у Волинській області було повідомлено позивача, що останній отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) на підставі поданої заяви 31.12.2025 (годувальник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії у разі втрати годувальника з 09.10.2024 протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.
Частиною 1 ст.9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзацу третього ст. 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Тобто, вказаний закон передбачає безумовну гарантію особам, які є членами сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, отримати право на пенсію в разі втрати годувальника.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені ст. 29 Закону № 2262-XII.
Так, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
В абзаці першому ст.30 Закону України № 2262-XII зазначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Отже, за загальним правилом право на пенсію у зв`язку зі втратою годувальника мають саме непрацездатні члени сімей відповідної категорії військовослужбовців, якщо вони перебували на їх утриманні.
Водночас згідно з частиною другою статті 30 Закону №2262-XII незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Частиною шостою статті 30 Закону № 2262-XII визначено, що вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, закладах вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Відповідно до статті 36 Закону №2262-XII пенсія у зв?язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім?ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Строки призначення пенсій визначені статтею 50 Закону №2262-XII, зокрема частиною другою передбачено, що членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Згідно статті 48 №2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається в електронній або паперовій формі до територіального органу Пенсійного фонду
України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402 (далі - Порядок) заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Пунктом 4 Порядку передбачено, що заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - веб-портал) або засобами
Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника 31 грудня 2025 року, а не 31.12.2024 як ним зазначено у позовній заяві, пенсію по втраті годувальника призначено з 01.01.2025, тобто в межах визначених статтею 50 Закону №2262-XII якою визначено, що пенсія при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
При цьому, позивач не скористався можливістю подання заяви про призначення пенсії через веб-портал або Портал Дія.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд вважає, що пенсія по втраті годувальника призначена з урахуванням норми статті 50 Закону №2262-XII з 01 січня 2025 року правомірно, підстави для призначення пенсії з 09.10.2024 відсутні.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Ю.Ю. Сорока