ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року Справа №160/31198/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 3» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 3», в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 3» щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 14.08.2025, перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунку та виплати допомоги для оздоровлення за 2020, 2022 рік - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України № 294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 - у розмірі 2270,00 грн. (Закон України № 1082-ІХ), з 01.01.2022 по 31.12.2022 - у розмірі 2481,00 грн. (Закон України № 1928-ІХ), з 01.01.2023 по 19.05.2023 - у розмірі 2684,00 грн. (Закон України № 2710-ІХ), з 18.06.2025 по 14.08.2025 - у розмірі 3028,00 грн. (Закон України № 4059-ІХ);
зобов`язати Державну установу «Табір для тримання військовополонених «Центр 3» провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 14.08.2025, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2020, 2022 рік - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи № 826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2102,00 грн. на 2020 рік, 2270,00 грн. на 2021 рік, 2481,00 грн. на 2022 рік, 2684,00 грн. на 2023 рік, 3028,00 грн. на 2025 рік), з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 3» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у розмірі 30000,00 гривень щомісячно;
зобов`язати Державну установу «Табір для тримання військовополонених «Центр 3» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у розмірі 30000,00 гривень щомісячно, за період з 11.03.2022 по 31.05.2022, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 20.03.2003 та був звільнений з неї 14.08.2025. У період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 14.08.2025 йому обчислювалися й виплачувалися грошове забезпечення та залежні від нього виплати (одноразова грошова допомога при звільненні, допомога для оздоровлення) виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року (1762 гривні), тоді як, на думку позивача, після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Крім того, позивач зазначає, що у період з 11.03.2022 по 31.05.2022 йому не в повному обсязі виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою №168, оскільки замість 30000 гривень щомісячно її виплачено пропорційно фактично відпрацьованому часу (у меншому розмірі). Позивач посилається на положення статей 19, 22, 58 Конституції України, частини третьої статті 7 КАС України, відповідну практику Верховного Суду, у тому числі на правовий висновок у зразковій справі №260/3564/22.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Державна установа «Табір для тримання військовополонених «Центр 3» подала відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а частину позовних вимог за період з 19.07.2022 по 30.06.2025 залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Відзив подано з пропуском установленого судом строку, при цьому відповідач заявив клопотання про визнання поважними причин такого пропуску та поновлення строку, обґрунтовуючи його помилковим ототожненням цієї справи з іншою справою за позовом того самого позивача, провадження в якій відкрито одночасно, відсутністю у штаті юриста, необхідністю залучення адвоката та перебоями з електропостачанням у м. Покров. Оцінивши наведені відповідачем причини, суд визнає їх поважними, поновлює строк на подання відзиву та враховує викладені у ньому доводи при вирішенні справи.
Заперечуючи проти позову по суті, відповідач зазначає, що позивач не є військовослужбовцем, а належить до осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, розмір грошового забезпечення яких встановлюється не безпосередньо постановою № 704, а наказами установи на підставі Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, та схем тарифних розрядів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 13.03.2018 № 685/5, примітка до яких передбачає обчислення посадових окладів виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Оскільки зазначені накази та накази про встановлення позивачу посадового окладу є чинними й не оскаржені, відповідач вважає, що підстави для перерахунку відсутні. Щодо періоду з 18.06.2025 по 14.08.2025 відповідач указує на передчасність застосування рішення у справі № 320/29450/24, оскільки воно є предметом касаційного перегляду. Стосовно додаткової винагороди за постановою № 168 відповідач зазначає, що особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби вона виплачується пропорційно фактичному часу несення служби, а тому позивачу її виплачено правомірно.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З огляду на викладене справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 20.03.2003 та був звільнений з неї 14.08.2025 наказом начальника Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 3» від 04.08.2025 № 164/ОС-25 з посади заступника начальника відділу соціально-психологічної роботи та дотримання прав військовополонених на підставі частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
У період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 14.08.2025 посадовий оклад та оклад за спеціальним званням позивача обчислювалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 гривні), на відповідний тарифний коефіцієнт, що підтверджується наявними у справі довідками відповідача та ним не заперечується. Виходячи з такого розміру грошового забезпечення позивачу обчислено й виплачено, зокрема, одноразову грошову допомогу при звільненні та допомогу для оздоровлення за 2020 і 2022 роки.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, становив: у 2020 році - 2102 гривні (Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX), у 2021 році - 2270 гривень (Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX), у 2022 році - 2481 гривня (Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX), у 2023 році - 2684 гривні (Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX), у 2025 році - 3028 гривень (Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX).
Крім того, у період з 11.03.2022 по 31.05.2022 позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, пропорційно фактично відпрацьованому (у годинах) часу несення служби, тобто у розмірі меншому, ніж 30000 гривень на місяць, що сторонами не оспорюється.
Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду суд зазначає таке. Спори щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення є спорами, пов`язаними з недотриманням законодавства про оплату праці. За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 січня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Суд зважає на те, що позивача звільнено зі служби 14.08.2025, а до суду він звернувся 29.10.2025, тобто в межах тримісячного строку з дня звільнення, при цьому достовірну та документально підтверджену інформацію про склад грошового забезпечення, з якого обчислювалися відповідні виплати, позивач одержав з довідок відповідача. За таких обставин підстави для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду відсутні, а клопотання відповідача про залишення частини позовних вимог без розгляду задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення та залежних від нього виплат із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, суд зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною п`ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, а умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію зазначеного повноваження Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), дія якої поширюється, зокрема, на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби. Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 пункт 4 Постанови № 704 було викладено в редакції, яка передбачала визначення зазначених окладів виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022) пункт 6 постанови № 103 визнано протиправним та скасовано, унаслідок чого з 29.01.2020 відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції (прожитковий мінімум, встановлений законом на 1 січня календарного року). У подальшому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 пункт 4 Постанови № 704 змінено - установлено сталу розрахункову величину 1762 гривні (з 20.05.2023); рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, зазначений пункт 2 постанови № 481 визнано протиправним та нечинним.
Виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби врегульовано Порядком, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, а розміри посадових окладів визначаються за схемами тарифних розрядів, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 13.03.2018 № 685/5, примітка до яких передбачає обчислення посадових окладів виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Разом з тим суд враховує, що прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт установлюється виключно законом - Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, у разі невідповідності розрахункової величини 1762 гривні, визначеної на рівні прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2018 року (у тому числі у примітці до наказу Міністерства юстиції України від 13.03.2018 № 685/5), Законам України про Державний бюджет України на відповідний рік, якими розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб установлено на рівні, що перевищує 1762 гривні, перевагу має бути надано актам вищої юридичної сили - законам. Ту обставину, що накази про встановлення позивачу посадового окладу не оскаржені, суд не бере до уваги, оскільки за наведеного правового регулювання суд застосовує до спірних правовідносин акт вищої юридичної сили незалежно від оскарження підзаконних актів чи індивідуальних наказів.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду (постанови від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 28 березня 2024 року у справі №160/8290/23, від 05 червня 2024 року у справі № 420/18318/23), згідно з якими через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, розмір посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням підлягає визначенню із застосуванням пункту 4 Постанови № 704 у частині, що не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, з використанням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Разом з тим, суд ураховує, що у період з 20.05.2023 по 17.06.2025 (протягом дії пункту 2 постанови № 481, який установлював сталу розрахункову величину 1762 гривні) підстави для застосування розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року, були відсутні. Позивач цей період до розрахунку не включає, обмежуючи позовні вимоги періодами з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 14.08.2025, що відповідає наведеному правовому регулюванню.
Доводи відповідача про передчасність застосування рішення у справі №320/29450/24 у зв`язку з його касаційним переглядом суд відхиляє. Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду; постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 набрала законної сили з дати її прийняття, а відкриття касаційного провадження не зупиняє її дії. Крім того, застосування до періоду з 18.06.2025 по 14.08.2025 розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року, ґрунтується також на наведеному вище приписі частини третьої статті 7 КАС України незалежно від наслідків касаційного перегляду.
Доводи відповідача про те, що щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби, премія) встановлюються індивідуально в межах асигнувань і не підлягають перерахунку, суд відхиляє в частині, що стосується виплат, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням. Оскільки посадовий оклад та оклад за спеціальним званням є розрахунковою основою для обчислення надбавки за вислугу років та інших залежних від них складових грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги при звільненні та допомоги для оздоровлення, збільшення розрахункової величини зумовлює перерахунок і цих виплат у частині, в якій їх розмір є похідним від посадового окладу та окладу за спеціальним званням.
Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача, одноразової грошової допомоги при звільненні та допомоги для оздоровлення за 2020 і 2022 роки за періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 14.08.2025 із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, є протиправною, а відповідні позовні вимоги - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 суд зазначає таке. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (далі - постанова № 168) у первинній редакції установлено, що на період дії воєнного стану відповідним категоріям осіб виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 право на таку винагороду поширено на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 213-р Дніпропетровську область включено до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Оскільки позивач проходив службу на території Дніпропетровської області, з 11.03.2022 він набув право на отримання зазначеної додаткової винагороди.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754, яка застосовується з 01.06.2022, пункт 1 постанови № 168 доповнено застереженням, згідно з яким особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби додаткова винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Разом з тим це застереження застосовується лише з 01.06.2022, тобто після завершення періоду, за який заявлено позовні вимоги (з 11.03.2022 по 31.05.2022). Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому зазначене застереження до спірного періоду не застосовується.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, яка застосовується з 24.02.2022, слова «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць». Правову природу цих змін розкрито у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, згідно з яким зміна формулювання «30000 гривень щомісячно» на «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» не свідчить про зменшення розміру додаткової винагороди: визначена «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання встановленої норми робочого часу відповідного місяця, а пропорційне зменшення застосовується лише за неповний місяць.
Отже, у період з 11.03.2022 по 31.05.2022 додаткова винагорода підлягала виплаті позивачу за загальним правилом - у розмірі 30000 гривень за повний відпрацьований місяць (та пропорційно за неповний місяць), а не пропорційно фактичному часу несення служби, обчисленому в годинах. Посилання відповідача на роз`яснення (листи) Міністерства юстиції України, згідно з якими додаткова винагорода особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби виплачується пропорційно фактичному часу несення служби, суд відхиляє, оскільки такі роз`яснення не є нормативно-правовими актами, не можуть змінювати зміст постанови № 168 та наведеного правового висновку Верховного Суду і не підлягають застосуванню до спірного періоду, який передував набранню чинності відповідним застереженням для Державної кримінально-виконавчої служби (з 01.06.2022).
Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, у належному розмірі (30000 гривень щомісячно за повний відпрацьований місяць, з урахуванням фактично виплачених сум) є протиправною, а відповідні позовні вимоги - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано.
Відповідно до статті 9 та частин першої і другої статті 77 КАС України розгляд справ здійснюється на засадах змагальності, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності обчислення грошового забезпечення позивача та додаткової винагороди у наведений вище спосіб належними та допустимими доказами не довів.
За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати. З огляду на те, що судовий збір позивачем не сплачувався, питання про його розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 3» щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 14.08.2025, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги для оздоровлення за 2020 і 2022 роки - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) з визначенням посадового окладу та окладу за спеціальним званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов`язати Державну установу «Табір для тримання військовополонених «Центр 3» провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 14.08.2025, а також перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні і допомоги для оздоровлення за 2020 і 2022 роки, визначивши посадовий оклад та оклад за спеціальним званням шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2102,00 грн. - на 2020 рік, 2270,00 грн. - на 2021 рік, 2481,00 грн. - на 2022 рік, 2684,00 грн. - на 2023 рік, 3028,00 грн. - на 2025 рік), з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр 3» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30000 гривень щомісячно.
Зобов`язати Державну установу «Табір для тримання військовополонених «Центр 3» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 із розрахунку 30000 гривень за повний відпрацьований місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова