ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року Справа №160/19030/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
03.07.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, виплата якої проведена 30.06.2026;
- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, виплата якої проведена 30.06.2026.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що проходив військову службу у відповідача, який не виплатив йому всіх належних сум грошового забезпечення. У зв`язку з цим позивач звертався до суду, і за наслідками розгляду справи № 160/33887/24 відповідача зобов`язано перерахувати грошове забезпечення за 2020-2022 роки. Виплата за судовим рішенням проведена лише 30.06.2026. Оскільки нараховані суми виплачені з порушенням установлених строків, позивач набув право на компенсацію втрати частини доходу, проте добровільно таку компенсацію відповідач не нарахував і не виплатив, що, на переконання позивача, свідчить про його протиправну бездіяльність.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи з 06.08.2026 за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
13.07.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі. У відзиві зазначив, що сума грошового забезпечення нарахована та виплачена 30.06.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі № 160/33887/24, яке набрало законної сили 25.11.2025. Наголосив, що компенсація втрати частини доходу нараховується та проводиться при виплаті доходу, а тому право на її отримання особа набуває в момент отримання доходу; відповідно, нарахування і виплата компенсації є похідними від нарахування та виплати основної суми доходу. За твердженням відповідача, будь-якої вини чи протиправних дій щодо позивача ним допущено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та звільнений з військової служби.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі № 160/33887/24, яке набрало законної сили 25.11.2025, вирішено спір між тими самими сторонами щодо виплати позивачу грошового забезпечення.
Судом встановлено, що 30.06.2026 відповідач перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 82 634,29 грн, що підтверджується наданою позивачем квитанцією про зарахування коштів від 30.06.2026, у призначенні платежу якої зазначено про виплату грошового забезпечення за судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду військовослужбовцю, звільненому з Військової частини НОМЕР_1 . Факт проведення виплати саме 30.06.2026 відповідач у відзиві підтвердив.
Як вбачається із запиту адвоката Годунова В.С. від 02.07.2026, поданого в порядку Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в інтересах ОСОБА_1 , у прохальній частині цього запиту адвокат просив відповідача: надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів щодо ОСОБА_1 , а саме детальні розрахунки на виконання судових рішень у справі № 160/33887/24; нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу за порушення строку виплати присудженого грошового забезпечення; про результати розгляду запиту повідомити на електронну пошту, а в разі надання паперової відповіді.
Доказів надання відповідачем відповіді на запит від 02.07.2026, як і доказів відмови в його задоволенні, матеріали справи не містять.
Не погоджуючись із вказаним позивач звернувся до суду із цим позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-III визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відповідно до змісту позову предметом оскарження є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, виплата якої проведена 30.06.2026.
Попри це позивач не звертався до суб`єкта владних повноважень із заявою про компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення.
Так, в позовній заяві зазначено, що представник позивача звертався до відповідача із адвокатським запитом від з проханням нарахувати та виплатити позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення.
Суд вказує, що адвокатський запит не є належним способ ініціювання адміністративної процедури щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу, з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
Відтак, за своєї правовою природою адвокатський запит є зверненням про надання інформації або копій документів і не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства (частина 1 статті 25 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI).
Також, у адвокатському запиті не може міститися прохання до спонукання вчинення владних управлінських функцій, не пов`язаних безпосередньо з наданням інформації або копії документів.
Дослідженням змісту адвокатського запиту представника позивача встановлено, що він містить прохання нарахувати та виплатити позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення та повідомити про це у своїй відповіді на адвокатський запит.
Тобто, у зазначеному випадку мова йде про прохання до спонукання відповідача вчинити владні управлінські функції, не пов`язані безпосередньо з наданням інформації або копії документів, що суперечить положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI.
Натомість, наявне на момент виникнення спірних правовідносин регулювання передбачає, що саме ОСОБА_1 мав звернутися до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу.
Натомість, ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу до Військової частини НОМЕР_1 не звертався, а отже і будь-якого порушення його прав у досліджуваних правовідносинах немає.
Суд звертає увагу, що адвокатський запит адвоката в силу своєї правової природи не може підмінюти заяви про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу, оскільки він не може містити прохання спонукати Військову частину НОМЕР_1 до вчинення владних управлінських функцій, не пов`язаних безпосередньо з наданням інформації або копії документів.
Суд розцінює відмову в задоволенні адвокатського запиту представника позивача як можливе порушення професійних прав самого адвоката на отримання інформації, але не як порушення соціальних прав позивача, який не звертався із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу до Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цій справі судом встановлено, що відповідач права позивача не порушував, що спростовує доводи позивача про протиправну бездіяльність відповідача в частині непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу.
За викладених обставин, суд вважає, що цей позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез