ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
05 серпня 2026 р. Справа № 360/810/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у адміністративній справі №360/810/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.02.2024 по 05.03.2024 включно;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.02.2024 по 05.03.2024 включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 відкрито провадження у справі 360/810/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
16.06.2026 Луганським окружним адміністративним судом на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 №960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» адміністративну справу №360/810/26 направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.
23.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №360/810/26.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026, матеріали адміністративної справи №360/810/26 розподілено судді Бондар М.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 прийнято до розгляду адміністративну справу №360/810/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
До суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.06.2026 №258, прийнято рішення про нарахування та виплату належних позивачу сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.202 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні після поранення пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.02.2024 по 05.03.2024 включно.
Дослідивши матеріали справи та заявленого клопотання, суд зазначає таке.
Предметом спору у цій справі є зобов`язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.02.2024 по 05.03.2024 включно.
Разом з цим, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.06.2026 №258 «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн (з урахуванням раніше виплачених сум) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, при перебуванні на стаціонарному лікуванні (отриманні медичної та/або реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебуванні у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, відповідно до додатку 7 до цього наказу.
У додатку 7 до вказаного наказу містяться відомості про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за періоди з 01.02.2024 до 28.02.2024, з 01.03.2024 до 05.03.2024.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
З огляду на те, що відповідачем усунуто порушення, яке було предметом спору, а саме нарахована та виплачена ОСОБА_1 додаткова винагорода за час перебування на стаціонарному лікуванні після поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.02.2024 по 05.03.2024, суд дійшов висновку про відсутність предмета спору, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 8 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у цій справі представляла адвокат Малахова М.І., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №002724, котре видано Радою адвокатів Харківської області 10.09.2025.
Між ОСОБА_1 (клієнт) та Малаховою М.І. (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги від 09.02.2026 (далі - Договір).
На підставі пункту 1 Договору, адвокат зобов`язується за завданням клієнта надавати клієнту правничу допомогу щодо перерахунку, нарахування та виплати клієнту додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з час перебування на стаціонарному лікуванні після поранення, а клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього Договору.
У пункті 4 Договору визначено, що сторони погодили розмір гонорару та порядок його оплати, зокрема ведення справи в сулі першої інстанції складає 5 000,00 грн. За фактом виконання умов цього Договору складається акт приймання-передачі наданих послуг.
До матеріалів справи долучено копію квитанції від 13.02.2026 №2.530203273.1 про сплату позивачем правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн.
21.04.2026 сторонами Договору підписаний акт приймання-передачі наданих послуг, згідно з яким адвокат виконав, а клієнт прийняв послуги щодо надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №751/4667/24 з аналогічного питання (при закритті провадження за наслідком самостійного усунення порушень суб`єктом владних повноважень).
Суд зауважив, що положення частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд за результатами розгляду справи (у тому числі, коли він закінчується закриттям провадження) провести розподіл витрат на правничу допомогу адвоката разом з іншими судовими витратами. Ця норма відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, що визначений статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, вказана норма не передбачає алгоритму розподіл удових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, частина 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Тож, за відсутності чіткого правового регулювання процесуальним законом розподілу судових витрат саме у спірному випадку суд має керуватися принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, коли спір виник внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень, який усунув допущені порушення лише після звернення особи до суду, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача.
Разом із тим, вирішуючи питання про розмір таких витрат, суд враховує положення частин статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, а також значенням справи для сторони.
Суд враховує, що ця справа віднесена до категорії справ незначної складності, що свідчить про відсутність необхідності виконання адвокатом значного обсягу робіт та витрачання істотного часу на надання професійної правничої допомоги.
Оцінюючи обсяг наданої правничої допомоги та заявлений до відшкодування її розмір, суд зазначає, що вартість таких послуг є завищеною. Зокрема, спірні правовідносини є усталеними та неодноразово були предметом розгляду судів, а відповідні правові висновки вже сформовані у судовій практиці. Підготовка процесуальних документів та вчинення інших процесуальних дій у межах цієї справи не вимагали значних затрат часу, спеціальних досліджень чи виконання значного обсягу правової роботи.
З урахуванням того, що позивач обґрунтовано звернувся за професійною правничою допомогою, а відповідач усунув допущене порушення лише після звернення до суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Разом із тим заявлений до відшкодування розмір таких витрат не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності, визначеним статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із неправомірними діями відповідача, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права, у зв`язку з чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності, суд приходить до висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Керуючись статтями 238, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження у адміністративній справі №360/810/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар