У Х В А Л А
03 серпня 2026 року Справа № 160/14844/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Госпітальної військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 20.11.2023р., зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
01.06.2026р. через систему "Електронни суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Госпітальної військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Госпітальної військово лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 , яке оформлене Свідоцтвом про хворобу №362 від 20.11.2023 року, в частині встановлення причинного зв`язку захворювання: церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефолопатія ІІ стадії з дрібновогнищевою неврологічною симптоматикою. Міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта, спондилоартроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом без порушення функції. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія, фаза нестійкої ремісії. Міопія слабкого в 1.5Д ступеню обох очей - Захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби;
- зобов`язати Госпітальну військово-лікарську комісію в/ч НОМЕР_1 переглянути причинний зв`язок захворювання: церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефолопатія ІІ стадії з дрібновогнищевою неврологічною симптоматикою. Міжхребцевий остеохондроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта, спондилоартроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом без порушення функції. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія, фаза нестійкої ремісії. Міопія слабкого в 1.5Д ступеню обох очей, відображений у Витягом про хворобу №362 від 20.11.2023 року, та прийняти рішення про встановлення причинного зв`язку вище вказаного захворювання із захистом Батьківщини.
Ухвалою суду від 13.07.2026р. у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом було відмовлено, зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали суду від 13.07.2026р. - 20.07.2026р. через систему "Електронний суд" від представника позивач до суду надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в якому остання просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду поважними та поновити даний строк.
В обґрунтування зазначеного клопотання представник позивача посилається на те, що позивач проходив військову службу за мобілізацією з 15.02.2023 року по 20.01.2024 року у ВЧ НОМЕР_2 ; позивач під час проходження військової служби, виконуючи свій конституційний обов`язок із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, отримав тілесні ушкодження, які суттєво підірвали його здоров`я та призвели до встановлення інвалідності; після отримання травм позивач тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, проходив численні медичні обстеження, оперативні втручання, курси медикаментозного лікування, реабілітацію та подальше амбулаторне лікування; позивач змушений періодично проходити повторні курси лікування, медичні обстеження та реабілітаційні заходи, так як стан його здоров`я потребує постійного лікарського контролю, а фізичні обмеження суттєво ускладнюють його повсякденне життя; проходження військової служби в умовах воєнного стану об`єктивно позбавляло позивача можливості своєчасно реалізувати своє право на судовий захист.
У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 20.07.2026р. по 31.07.2026р. включно у щорічній відпустці, питання щодо можливості відкриття провадження у цій справі вирішується судом 03.08.2026р.
Розглянувши наведене вище клопотання та додані до нього докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні такого клопотання позивачеві слід відмовити, оскільки у ній наведені ті ж самі причини та обставини, які ухвалою суду від 13.07.2026р. у цій справі вже були визнані судом неповажними.
Так, ухвалою суду від 13.07.2026р. позивачеві було запропоновано надати заяву про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску саме у період після звільнення позивача з військової служби, тобто після 20.01.2024р. та до 21.05.2024р.
Проте, до клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, яке надійшло до суду 20.07.2026р. (подано 19.07.2026р.), таких доказів поважності причин пропуску цього строку саме у період з 20.01.2024р. до 21.05.2024р. (знаходження на стаціонарному лікуванні, проходження військової служби та інше) не додано.
Відтак, за відсутності доказів причин поважності пропуску строку звернення до суду саме у згаданий період (з 20.01.2024р. до 21.05.2024р.), обґрунтовані підстави для визнання причин пропуску цього строку поважними та поновлення цього строку у адміністративного суду відсутні.
При цьому, судом враховується, що частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Поряд із цим, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Таким чином, за загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява №23436/03).
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини "Фогарді проти Сполученого Королівства" про те, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулюванню з боку держави, а також і рішення зазначеного Суду "Устименко проти України", яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Наведена правова позиція також відображена і у постанові Верховного Суду від 27.02.2023р. у справі №560/8394/21.
За викладеного, обґрунтовані підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даними позовом, які викладені у клопотанні від 19.07.2026р. у адміністративного суду відсутні, тому у задоволенні такого клопотання позивачеві слід відмовити згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, враховуючи, що підстави, викладені представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з цим позовом від 19.07.2026р., визнані судом неповажними, даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог ч.2 ст.123, п.9 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 19.07.2026р. про поновлення строку звернення до суду з позовом у справі №160/14844/26 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Госпітальної військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 20.11.2023р., зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали надіслати особі, що подала позов.
У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва