У Х В А Л А
03 серпня 2026 року Справа № 160/17516/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
22.06.2026р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 та просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 18.03.2022р. по 24.12.2023р. включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та без врахування індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) на користь ОСОБА_1 , за період з 18.03.2022р. по 24.12.2023р. включно виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 24.12.2023р. по 07.01.2026р. включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та без врахування індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) на користь ОСОБА_1 , за період з 24.12.2023р. по 07.01.2026р. включно виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.06.2026 16 України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням індексу інфляції відповідно до приписів статті 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної премії за період перебування у оплачуваній відпустці з 06.03.2023р. по 15.03.2023р. та з 20.08.2023р. по 29.08.2023р.;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну премію за період перебування у оплачуваній відпустці з 06.03.2023р. по 15.03.2023р. та з 20.08.2023р. по 29.08.2023р.;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної премії за період перебування у оплачуваній відпустці у 2023р. тривалістю 15 діб ( грудень 2023-січень2024р.); у 2024р. тривалістю 15 діб (грудень 2024р. - січень 2025р.); у 2025р. тривалістю 15 діб у липні 2025р., тривалістю 15 діб ( грудень 2025- січень 2026р.);
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну премію за період перебування у оплачуваній відпустці у 2023р. тривалістю 15 діб ( грудень 2023- січень2024р.); у 2024р. тривалістю 15 діб (грудень 2024р. січень 2025р.); у 2025р. тривалістю 15 діб у липні 2025р., тривалістю 15 діб ( грудень 2025- січень 2026р.);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини Військова частина НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у листопаді 2025 року щомісячної премії;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну премію у листопаді 2025 року.
У зв`язку із великим навантаження, а також і перебуванням судді Конєвої С.О. з 20.07.2026р. по 31.07.2026р. включно у щорічній відпустці, питання щодо можливості відкриття провадження у цій справі вирішується судом 03.08.2026р.
Відповідно до положень частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вивчивши зміст адміністративного позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві, виходячи з наступного.
Згідно із положеннями п.6 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб`єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.
Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.
При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.
Так, як вбачається зі змісту поданої позовної заяви та доданих до неї доказів, позивачем у позові об`єднано 5 позовних вимог до двох різних військових частин за різні періоди.
Тобто, із системного аналізу предмету та підстав позову можна дійти висновку, що оспорювані в межах даної справи дії та бездіяльність відповідачів-1, 2 виникли за різні періоди, стосуються різних видів виплат, підтверджуються різними доказами, тобто вказані вимоги не виникли з однакових юридичних фактів, що суттєво ускладнює розгляд таких позовних вимог, виключає їх об`єднання в одному позові та не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у ст.172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фактично, звернувшись до суду з таким позовом до 2 відповідачів з позовними вимогами щодо різних періодів та різних видів виплат, які мають підтверджуватися різними доказами, тобто заявлені позовні вимоги можуть бути вирішено окрема одна від одної (не пов`язані між собою), позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини безпідставно не враховуючи, що таке об`єднання не пов`язаних між собою вимог ускладнить розгляд справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов подано позивачем без дотримання правил об`єднання позовних вимог, в порушення вимог п.6 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладених обставин, даний адміністративний позов підлягає поверненню позивачам на підставі п.6 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу позивача на те, що допущене позивачем порушення правил об`єднання позовних вимог не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, не пов`язаними між собою підставою їх виникнення та відповідними доказами, а тому повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин.
При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Так, у п. 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22.10.1996; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, серія A, № 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28.05.1985).
У п. 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Керуючись п.6 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позов.
У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва