ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" серпня 2026 р. справа № 300/3059/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військова частина НОМЕР_2 про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій,
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Козар Тарас Васильович (далі - представник позивача), який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 05.05.2025 звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військова частина НОМЕР_2 (далі - третя особа, ВЧ НОМЕР_2 ) в якій просить:
- визнати протиправною відмову №177/172/2/184 к/пс від 16.03.2025 року військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу";
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_3 щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами та звільнити його з військової служби з підстав, передбачених пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" через сімейні обставини або з інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім?ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім?ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до командування Військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 та пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" через сімейні обставини, а саме, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_4 з числа осіб з інвалідністю І групи, долучивши при цьому, необхідні документи. Проте, Військова частина НОМЕР_1 листом за №177/172/2/184 к/пс від 16.03.2025 повідомила про відсутність підстав для звільнення з військової служби. На переконання позивача, така відмова не вмотивована, лише зазначено про наявність рідної сестри ОСОБА_5 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.72-74).
Військова частина НОМЕР_1 скористалася правом подання відзиву на позовну заяву, який отримано судом 26.05.2025 в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог (а.с.79-83). Зазначено, що Військовою частиною НОМЕР_2 підготовлено та направлено до відповідача подання з клопотанням про звільнення позивача з військової служби однак, Військовою частиною НОМЕР_1 повернуто вказане подання до третьої особи без реалізації, у зв`язку із відсутністю підстав для такого звільнення оскільки, останній має рідну сестру, яка є членом першого ступеня споріднення для його батьків. Також, у поданому відзиві клопотав про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військової частини НОМЕР_2 в якості співвідповідача.
Ухвалою суду від 02.06.2025 в задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_2 до участі у справі №300/3059/25 в якості другого відповідача - відмовлено (а.с.91,92).
Далі, представником позивача в системі "Електронний суд" 11.02.2026 сформовано заяву про приєднання до матеріалів справи копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 - батька позивача (а.с.95 та зворотна сторона).
Також, в сиситемі "Електронний суд" 04.03.2026 представником позивача сформовано клопотання про долучення доказів (а.с.98 та зворотна сторона).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою №162 від 30.04.2025 (а.с.62).
ОСОБА_1 із народження зареєстрований та проживає з батьками: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить Акт обстеження матеріально-побутових і сімейних обставин від 10.06.2024 (а.с.34). Згідно з вказаним Актом, комісією органу місцевого самоврядування здійснено висновок відповідно до якого, " ОСОБА_4 є особою з інвалідністю 1-А групи та за висновком МСЕК серії 12 ААД №063204 (довічно) (а.с.39) потребує постійного стороннього догляду і нагляду зареєстрована та проживає з чоловіком ОСОБА_6 , який хворіє хворобою альцгеймера, що підтверджується консультаційним висновком №10281 від 06.06.2024 (а.с.41) та довідкою МСЕК від 31.07.2024 Серії 12 ААД (довічно) (а.с.38)".
Обставини про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є батьками позивача підтверджуються копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с.24).
Відповідно до довідки Нижньовербізької сільської ради від 13.09.2024 ОСОБА_7 (позивач), ОСОБА_8 (батько) та ОСОБА_9 (мати), зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29).
Також, вищезазначена інформація підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с.30-32).
У зв`язку з тим, що у сім`ї склалися виняткові сімейні обставини щодо стану здоров?я обох батьків позивача, які за медичними показаннями потребують постійного догляду та нагляду ОСОБА_7 звернувся до командування військової частини НОМЕР_2 з подальшим погодженням військовою частиною НОМЕР_1 - Повітряним командуванням « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( АДРЕСА_2 ) із рапортом про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами з підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 та пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" (а.с.57). Рапорт про звільнення з військової служби первинно підписаний ОСОБА_10 ?юком та поданий командуванню Військової частини НОМЕР_2 01.09.2024 року. Зазначений рапорт погоджено керівництвом за підпорядкуванням військової частини однак, через деякий час повернутий без реалізації у зв?язку із мотивуванням необхідності подання додаткового документу - акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем реєстрації проживання військовослужбовця та його батьків, осіб з інвалідністю. Таким чином, у звільненні з військової служби за сімейними обставинами позивачу відмовлено не було, тільки поставлено вимогу щодо надання додаткового документу.
Далі, юрисконсультом Військової частини НОМЕР_2 в порядку статті 100 Статуту ВС ЗС України 12.12.2024 висновано, що рішення Військової частини НОМЕР_1 про відмову ОСОБА_1 у реалізації його права на звільнення з військової служби не коректне та вважає за доцільне направити документи для звільнення позивача до Військової частини НОМЕР_1 для реалізації (а.с.58).
ОСОБА_7 29.12.2024 повторно звернувся до командування військової частини НОМЕР_2 для погодження і подальшого скерування до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами з підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 та пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" (а.с.60).
Військовою частиною НОМЕР_2 супровідним листом від 29.12.2024 за №1313/402/6/1829/ПС направлено матеріали на старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який подається до звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 та пункт 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" (через сімейні обставини або з інших поважних причин) (а.с.59 та зворотна сторона) та долучено такі документи:
1. Подання, 2 прим., на 2 арк.
2. Рапорт, 1 прим., на 1 арк.
3. Аркуш бесіди, 1 прим., на 1 арк.
4. Висновок юрисконсульта військової частини 1 прим., на 1 арк.
5. Копія паспорта ОСОБА_3 , № НОМЕР_4 , 1 прим., на 1 арк.
6. Копія паспорта ОСОБА_8 серії НОМЕР_5 , 1 прим., на 3 арк.
7. Копія картки фізичної особи - платника податків Максим?юка ., 1 прим., на 1-му арк.
8. Копія паспорта ОСОБА_9 серії НОМЕР_6 , 1 прим., на 1-му арк.
9. Копія картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_9 , 1 прим., на 1-му арк.
10. Копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 , 1 прим., на 1-му арк.
11. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_8 , 1 прим., на 1-му арк.
12. Посвідчена копія виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААД №063204, про встановлення І групи інвалідності ОСОБА_9 з потребою постійного стороннього догляду і нагляду, 1 прим., 1-му арк.
13. Копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААД №063480, про встановлення І групи інвалідності ОСОБА_8 з потребою стороннього догляду і нагляду, 1 прим., 1-му арк.
14. Витяг з реєстру Нижньовербізької територіальної громади.
15. Витяг з реєстру Нижньовербізької територіальної громади №2024/003078909, 1 прим., 1-му арк.
16. Витяг з реєстру Нижньовербізької територіальної громади №2024/003007197, 1 прим., 1-му арк. №2024/003078541, 1 прим., 1-му арк.
17. Акт обстеження матеріально-побутових і сімейних обставин від 10.06.2024 року, 1 прим., 1-му арк.
18. Довідка ОСОБА_5 , видана ОКНП «Чернівецька обласна лікарня», від 09.09.2024 року 1 прим на 1-му арк.
19. Довідка Нижньовербізької сільської ради від 13.09.2024 №266, 1 прим на 1-му арк.
20. Витяг з реєстру Чернівецької територіальної громади №2024/010825563, 1 прим., 1-му арк.
21. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_13 , 1 прим., 1-му арк.
22. Копія паспорта ОСОБА_14 , з відміткою про одруження з ОСОБА_15 , 1 прим., 2-х арк.
23. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_5 , 1 прим.
Далі, за зверненням командування військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 27.01.2025 складено акт обстеження сімейного стану військовослужбовця (а.с.43 та зворотна сторона), який скеровано на адресу Військової частини НОМЕР_1 (а.с.42). Начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 висновано, що відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" та на підставі поданих документів до акту обстеження пропонує остаточне рішення щодо звільнення військовослужбовця старшого лейтенанта ОСОБА_4 прийняти на рівні командування Військової частини НОМЕР_2 , оскільки відомості, щодо наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідненості у батька військовослужбовця на час проведення комісією обстеження не встановлено.
Супровідним листом від 28.01.2025 №629 Військовою частино НОМЕР_2 оригінал вищезазначеного акту надіслано військовою поштою (а.с.42).
Листом за №177/172/2/184 к/пс від 16.03.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 вказано про відсутність підстав для звільнення з військової служби, тобто фактично відмовлено позивачу у звільненні з військової служби оскільки військовослужбовець має члена сім`ї першого ступеня споріднення - рідну сестру ОСОБА_5 .
На переконання позивача, він подав необхідні документи, які обґрунтовують необхідність звільнення його з військової служби відповідно переліку до подання про звільнення з військової служби. Відповідні документи щодо наявності у нього рідної сестри та неможливість здійснення нею постійного догляду за батьками, факту тривалого, окремого проживання ОСОБА_5 від батьків подано позивачем командуванню військової частини, а саме: свідоцтво про розірвання шлюбу від 06.02.2007 Серії НОМЕР_9 (а.с.35), тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_10 від 29.10.2018 видане військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.36 та зворотна сторона), довідку «Чернівецької обласної клінічної лікарні» від 09.09.2024 про те, що вона дійсно працює лікарем-офтальмологом відділення офтальмології та залучена для надання медичної допомоги в нічний та позаробочий час (а.с.37).
На переконання позивача, відповідач допустив протиправну відмову у звільненні його з військової служби, у зв`язку із чим через свого представника звернувся до суду із цим позовом за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).
Згідно із частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).
Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Суд звертає увагу, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.
Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII.
Окрім цього, указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Як уже зазначено судом вище, позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у Військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядкована Військовій частині НОМЕР_1 .
При цьому, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").
Зокрема, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Так, підпунктом "г" пункту 3 частини 12 статті 26 Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Аналіз вищенаведених норм права дає можливість дійти висновку, що військовослужбовець має право на звільнення зі служби за наявності обґрунтованих підстав, передбачених підпунктом "г" пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", підтверджених відповідними доказами, подавши відповідний рапорт командиру військової частини, в якій проходить службу.
Окрім цього, статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто.
Суд встановив, що позивач подав рапорт про звільнення з військової служби в зв`язку з необхідністю догляду за батьком ОСОБА_6 , який є особою з інвалідністю I групи, тобто на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" до якого долучив документи згідно з переліком.
Командиром Військової частини НОМЕР_2 супровідним листом від 29.12.2024 №1313/402/6/1829/ПС (а.с.59 та зворотна сторона) направлено рапорт від 29.12.2024 з доданими до нього документами командиру Військової частини НОМЕР_1 із клопотанням по суті рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_1 - про його звільнення з військової служби (а.с.60).
У відповідь на рапорт позивача, що не заперечує відповідач, командир Військової частини НОМЕР_1 направив лист від 16.03.2028 за №177/172/2/184к/пс, в якому повідомив, що за результатом розгляду, зокрема, рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_1 залишено без реалізації, оскільки, під час розгляду матеріалів встановлено, що військовослужбовець має члена сім`ї першого ступеня - рідну сестру ОСОБА_5 (а.с.61).
З вищезазначеною відмовою у задоволенні рапорту ОСОБА_7 ознайомився 02.04.2025.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 за №124 (далі - Інструкція №124), рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до підпункту 3.11.6 Інструкції №124, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Окрім того, суд зауважує, що відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України (далі - Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Пунктом 2 розділу III "Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі" Порядку №531 передбачено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
При цьому, додатком 1 до Порядку №531 визначено, що резолюція (рішення) щодо рапорту військовослужбовця має містити висновок про "погодження" чи "непогодження" із рапортом із зазначенням правової підстави та обґрунтування.
З огляду на викладене, суд констатує, що відповідач належним чином та у спосіб визначений законом повідомив позивача про відмову у задоволенні поданого рапорту.
Надаючи оцінку наявності підстави для звільнення позивача з військової служби під час дії воєнного стану, як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, на підставі положень підпункту "г" пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, слід зазначити таке.
Обов`язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у цьому випадку є:
- наявність члена сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи;
- відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Відповідачем не заперечується обставина наявності у ОСОБА_6 (батька) інвалідності І групи, а також потреби у постійному догляді.
За доводами Військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки згідно з наданими до рапорту документами, а саме: свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.35), тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_10 , виданого ОСОБА_5 (а.с.36) та довідки про те, що вона працює лікарем офтальмологом (а.с.37), наявна рідна сестра, першого ступеня спорідненості.
Саме з наведених підстав рапорт позивача від 29.12.2024, згідно з правовим висновком Військової частини НОМЕР_1 , залишений без реалізації.
Що стосується неможливості ОСОБА_5 здійснювати постійний догляд за батьком - ОСОБА_6 , який є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду, то суд зазначає таке.
За змістом положень підпункту "г" пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ умовою для звільнення з військової служби по мобілізації на період дії воєнного стану через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи є вимога про відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
При цьому, визначення інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у Законі №2232-XII не міститься.
Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Водночас, при повній або частковій відсутності норм, які регулюють певні суспільні відносини, можливо застосувати аналогію закону, тобто, вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки.
Абзацами 1, 3 частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Приписами абзацу 2 частини 1 статті 1265 Цивільного кодексу України унормовано, що ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Статтею 1261 Цивільного кодексу України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Як вже зазначалось судом, ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_6 та остання є особою першого ступеня спорідненості.
Основним доводом військовослужбовця про те, що ОСОБА_5 не може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_6 , який є особою з І групою інвалідності є обставина постійного проживання її в м. Чернівці, а також те, що вона працює лікарем-офтальмологом ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» та залучена для надання медичної допомоги в нічний та позаробочий час, що підтверджується довідкою від 09.09.2024 року із ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня», актом обстеження матеріально-побутових і сімейних обставин від 10.06.2024 року, виданим Нижньовербізькою сільською радою Коломийського району, актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 27.01.2025 року, виданим ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також ОСОБА_5 є військовозобов?язаною та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджено тимчасовим посвідченням військовозобов?язаного, копія якого додано до позову. Здійснювати постійний догляд за батьками ОСОБА_5 об?єктивно не має змоги позаяк, істотно втратила соціальні зв?язки з батьками і не проживає однією сім?єю з ними. Це зумовило необхідність надання їм соціальної послуги по догляду і поміщення їх для проживання в пансіонат «Життя», які знаходяться в селах Шипинці та Лужани Чернівецької області, що підтверджується договорами про надання соціальних послуг (а.с.44-55). Надавачем соціальної послуги по догляду та проживання став ФОП ОСОБА_17 з яким укладено за рахунок коштів позивача та частково ОСОБА_5 платні договори про надання соціальних послуг від 03.11.2024 згідно статті 22 Закону України «Про соціальні послуги».
Так, відповідно до частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Таке піклування, турбота може знаходити свій вияв у особистому догляді, наданні матеріальної допомоги, представництві, захисті прав та інтересів батьків у різних установах тощо.
Згідно із приписами статті 203 Сімейного кодексу України діти зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Так, Законом України "Про соціальні послуги" від 17 січня 2019 року № 2671-VIII передбачено кілька основних видів та форм такого догляду й допомоги - від базового матеріального утримання до офіційно оформлених соціальних послуг.
Серед основних видів догляду розрізняють: 1) непрофесійний догляд (з компенсацією), який передбачає надання соцпослуг з догляду без проходження спеціального навчання працездатною особою, яка проживає разом із літнім родичем і допомагає йому в побуті; 2) професійний догляд, який надається на платній основі за договором надання соціальних послуг.
Як вже зазначалось судом вище по тексту, мати позивача - ОСОБА_4 згідно з укладеним договором про надання соціальних послуг від 03.11.2024 перебуває під доглядом в пансіонаті «Життя», за рахунок коштів позивача та доньки ОСОБА_5 , що спростовує доводи представника позивача в частині втрати останньою соціальних зв`язків з батьками та неможливістю брати участь в утриманні батьків.
Отже, позивачем та його сестрою належним чином реалізовано норму вищезазначеної статті Сімейного кодекс України, а саме - укладено договори про надання соціальних послуг від 03.11.2024 по догляду і поміщення їх батьків для проживання в пансіонат «Життя».
Згідно зі статтею 47 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними.
Обов`язок дітей утримувати батьків в першу чергу виникає на підставі кровного споріднення.
Відповідно до статті 204 Сімейного кодексу України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Дочка, син звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.
Відтак, долучені військовослужбовцем до рапорту від 29.12.2024 документи не підтвердили факту звільнення ОСОБА_5 від обов`язку піклуватися про своїх батька ОСОБА_6 , та мати ОСОБА_4 , адже відповідно до статті 204 Сімейного Кодексу України звільнення від обов`язку утримувати, зокрема матір, засвідчується рішенням суду.
Таких доказів (судового рішення) ОСОБА_1 , ані до суду, ані до Військової частини НОМЕР_1 не надано.
Разом з тим, згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ умовою для звільнення з військової служби по мобілізації на період дії воєнного стану через сімейні обставини у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
З огляду на викладене, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 , як передбачає згадана вище норма Закону №2232-XII, потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, суд вважає, що розглядаючи рапорт позивача про звільнення з військової служби разом із доданими документами, відповідач дійшов правильного висновку, що позивачем не було надано документів, які підтверджують те, що інші члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відтак, суд вважає, що при розгляді рапорту позивача відповідачем обґрунтовано зроблено висновок про наявність у ОСОБА_6 , доньки ОСОБА_5 , а також проживання її в іншому місті не є підставою для звільнення з військової служби позивача згідно з вимогами пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу".
Суд також констатує, що на момент ухвалення рішення в даній адміністративній справі, згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_11 , виданим 15.01.2026, один з батьків позивача ОСОБА_6 (батько позивача) помер в Чернівецькій області в селищі Лужани, за місцем розташування пансіонату "Життя" для перебування осіб похилого віку та осіб, потребуючих особливого спеціального догляду (а.с. 50, 96).
Отже, у спірному випадку Військовою частиною НОМЕР_1 , прийнято рішення у належний чинним законодавство спосіб, за результатами розгляду, рапорту ОСОБА_1 від 29.12.2024.
Як наслідок, підстав для повторного розгляду рапорту не має.
Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Підсумовуючи все вищевикладене, на переконання суду, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_12 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_13 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_14 .
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.