КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 серпня 2026 року м. Київ справа №320/46500/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення дій,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення даних про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до військово-облікових документів на підставі Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відповідно до даних військово-облікових документів;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести дані про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до військово-облікових документів на підставі Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відповідно до документів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є військовозобов`язаним у зв`язку з тим, що він був виключений з військового обліку як особа, яка була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого/особливо тяжкого злочину. Отже, відомості щодо позивача, зазначені у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не відповідають дійсності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач у відзиві на позов вказав про необґрунтованість позовних вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення.
Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
14.05.2025 ОСОБА_1 на поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 направив заяву щодо внесення даних про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивача на підставі того, що відповідно до довідки №3463 від 16.12.2015 він був виключений з військового обліку за ст. 37 п.6 пп.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Не отримавши відповідь, позивач звернувся до відповідача через свого представника, шляхом направлення адвокатського запиту аналогічного змісту.
Листом від 25.07.2025 №17176/1 відповідач вказав про відсутність підстав для задоволення заяви.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Як встановлено судом, позивача було виключено з військового обліку на підставі довідки №3463 від 16.12.2015.
Правовою підставою для виключення позивача з військового обліку, відповідачем визначена ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка передбачала, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Отже, виключення позивача з військового обліку відбулось на підставі діючої на той час норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», і до нього свого часу був застосований закон, якій діяв на той час.
В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX, ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» була викладена в новій редакції, а саме:
виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Ця редакція набрала чинності з 18 травня 2024 р.
Аргументи позивача зводяться до того, що відповідно до ст. 58 Конституції України, зміни від 18 травня 2024 р. до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не мають зворотної дії в часі і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Крім того, позивач звертає увагу, що Закон не передбачає норми про поновлення на обліку осіб, які були раніше виключені з нього.
Суд знаходить ці аргументи помилковими з огляду на наступне.
Стаття 58 ч. 1 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
На переконання суду, інститут виключення з військового обліку, з підстав передбачених ст.37 Закону, не є інститутом, на підставі якого особа набуває якийсь незворотній правовий статус.
Виключення з військового обліку, це віднесення законодавцем особи до певної категорії, яка, на думку законодавця, в цей час не підлягає призову на військову службу. Але, це виключення дії саме на час дії відповідно Закону. Зміна законодавцем підстав виключення з військового обліку, та відповідно категорій осіб, які не підлягають призову, відповідно може змінити становище особи. У цьому випадку, дію ст.37 Закону, можливо порівняти з дією правових норм, які надають якійсь пільги: під час дії закону, особа користується пільгою, у разі скасування закону про пільгу, особа втрачає цю пільгу, незважаючи на те, що свого часу пільга була призначена на підставі діючого закону. За таких обставин, жодного порушення ст.58 Конституції України у цьому випадку немає.
Крім того, суд звертає увагу, що аналогічна зміна категорій осіб, які підлягають виключення з обліку вже відбувалася в 2014 року. Так, відповідно до редакції ст.ст.28, 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на 01.01.2014 року з військового обліку виключалися особи, які досягли граничного віку перебування в запасі рядовий склад - до 40 років; сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років; молодший офіцерський склад - до 50 років; старший офіцерський склад: майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 55 років. Натомість, Законом №1604-VII від 22.07.2014 цей вік був змінений до 60 років. Тобто, як і у випадку з особами, які раніше були засудженні за тяжкі чи особливо тяжкі злочини, скасування підстав для виключення осіб з військового обліку певного віку, має наслідком покладення на цих осіб військового обов`язок та можливості призову його на військову службу.
Суд звертає увагу, що взагалі під час взяття особи на військовий облік, відповідний РТЦК та СП повинен керуватися саме правовими нормами, які діють в цей час, а не які діяли раніше.
Так, ст. 37 ч. 1 п. 2 абз. 7 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції від 18 травня 2024 р. передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку (абзац 11 п.2 ч.1 ст.37 Закону).
Позивач цьому критерію взяття на облік як військовозобов`язаного, відповідає, оскільки він старше 25 років, та після прийняття Закону № 3633-IX не перебував на військовому обліку.
В даному випадку не йде мова про обмеження прав позивача, так як набуття ним статусу військовозобов`язаного, внаслідок взяття на військовий облік, покладає на нього обов`язки, а не права, адже, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (ст. 65 ч. 1 Конституції України).
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
в и р і ш и в:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення дій - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.