ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/2526/26
05 серпня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати в періоди з 28 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 28 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Позов обґрунтовано тим, що позивачу в період з 28.02.2022 по 01.07.2022 під час проходження ним військової служби грошове забезпечення виплачувалось, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, оскільки через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704. Зі збільшеного посадового окладу має нараховуватися та виплачуватися усі інші види грошового забезпечення та виплати, у тому числі грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та премія. З наведених підстав позивач просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи
12.05.2026 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечує та зазначає, що визнання судом окремих положень нормативно-правового акта незаконними саме по собі не зумовлює автоматичного відновлення дії попередньої редакції нормативного регулювання. На думку відповідача, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було лише визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, однак не покладено на Кабінет Міністрів України обов`язку прийняти новий нормативно-правовий акт, який би врегулював відповідні правовідносини
Посилаючись на положення Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №870 від 06.09.2005, а також наказу Міністерства юстиції України №34/5 від 12.04.2005, відповідач зазначає, що скасування чи визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта не відновлює дію попередніх нормативних актів, які були ним змінені або скасовані. Відтак, на переконання відповідача, відсутні правові підстави для застосування попередньої редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Відповідач також вказує, що як суб`єкт владних повноважень він зобов`язаний діяти виключно відповідно до чинних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та не наділений дискреційними повноваженнями самостійно відступати від їх вимог чи застосовувати інше нормативне регулювання.
Крім того, відповідач звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, відповідно до яких розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення фіксованої розрахункової величини 1762 грн на відповідний тарифний коефіцієнт.
З огляду на викладене відповідач стверджує, що грошове забезпечення позивачу було нараховано відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин нормативного регулювання та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260. У зв`язку із цим відповідач вважає свої дії правомірними та зазначає про відсутність правових підстав для проведення перерахунку і виплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії.
Також відповідач зазначає, що заявлений позивачем період, за який він просить здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, не відповідає періоду, протягом якого військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення. Зокрема, відповідно до грошового атестата від 24.06.2022 №3812 військова частина НОМЕР_1 здійснювала виплату грошового забезпечення позивачу лише за період з лютого по травень 2022 року включно. Крім того, згідно з актом приймання-передачі військової частини НОМЕР_2 на фінансування від одного розпорядника коштів іншому та актом приймання-передачі показників бухгалтерського обліку за військову частину НОМЕР_2 від військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_3 фінансування видатків на виплату грошового забезпечення за червень 2022 року здійснювалося безпосередньо на рахунки військової частини НОМЕР_3 . У зв`язку із цим відповідач вважає, що військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем щодо вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за зазначений період.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпечені у Військовій частині НОМЕР_1 та з 01.07.2022 у Військовій частині НОМЕР_3 .
Відповідно до грошового атестата від 24.06.2022 №3812 Військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з лютого по травень 2022 року включно.
Згідно з актами приймання-передачі Військової частини НОМЕР_2 на фінансове забезпечення та показників бухгалтерського обліку, видатки на виплату грошового забезпечення за червень 2022 року були передані Військовій частині НОМЕР_3 та зараховані на її рахунки.
Представник позивача адвокат Єрьоміна В.А. звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила перерахувати та виплатити грошове забезпечення, зокрема, з 28.02.2022 по 01.07.2022 відповідно до пункту 4 Постанови №704 з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік.
13.02.2026 листом Військової частини НОМЕР_1 повідомлено про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення за період з 28.02.2022 по 01.07.2022 та пов`язаних із ним виплат. Зазначено, що під час нарахування грошового забезпечення керувався постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, відповідно до якої посадові оклади та оклади за військовими званнями визначалися виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018. При цьому відповідач вказав, що скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункту 6 постанови №103 не відновило дію попередньої редакції пункту 4 постанови №704, у зв`язку з чим правові підстави для здійснення перерахунку відсутні.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд, враховує наступне.
Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою №704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В подальшому пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103, яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.". При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.
Отже, з 29.01.2020 (з дня набрання законної сили рішенням суду у справі №826/6453/18) діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, і запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення. Нарахування позивачу заниженого посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням потягло за собою неправомірне зменшення виплат, які позивач отримував у період проходження служби, зокрема, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії тощо, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток (у разі їх виплати у спірні періоди).
Так, за змістом приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197), військовослужбовцям щомісячно виплачується: надбавка за вислугу років на військовій службі у відповідних відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (пункт 1 розділу ІV); надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (пункт 1 розділу VI); щомісячна премія (не менше 10 відсотків посадового окладу), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (пункти 1, 2 розділу XVI).
Крім того, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 6 розділу XXIII); до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункту 7 розділу XXIV); одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення (пункт 5 розділу XXXII); розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункт 6 розділу XXXI).
Отже, виплата надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, премії - від розміру посадового окладу, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки - від місячного грошового забезпечення.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність при обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення у період з 28.02.2022 по 31.05.2022, а також грошової допомоги для оздоровлення та премії (у разі її виплати у спірний період) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.
Разом з тим суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.06.2022 по 01.07.2022 задоволенню не підлягають. Як встановлено судом, відповідно до грошового атестата від 24.06.2022 №3812 Військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу лише по травень 2022 року включно. Крім того, згідно з актом приймання-передачі Військової частини НОМЕР_2 на фінансове забезпечення від одного розпорядника бюджетних коштів іншому та актом приймання-передачі показників бухгалтерського обліку за Військову частину НОМЕР_2 від Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_3 видатки на виплату грошового забезпечення за червень 2022 року були передані та зараховані на рахунки військової частини НОМЕР_3 . Отже, Військова частина НОМЕР_1 не здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за червень 2022 року, а тому відсутні підстави для покладення на неї обов`язку щодо вимог про його перерахунок і виплату за цей період.
Суд також відхиляє позовні вимоги щодо перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт її нарахування чи виплати позивачу у спірний період. Натомість із грошового атестата від 24.06.2022 №3812 вбачається, що позивачу була нарахована лише грошова допомога для оздоровлення.
З метою відновлення прав, порушення яких установлено за результатами розгляду спору, суд уважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 28.02.2022 по 31.05.2022, грошової допомоги для оздоровлення та премії позивачу (у разі її виплати у цей період), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби регламентовано Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Пунктами 2-5 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Наведені положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, відповідно до якого суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
З наведених норм висновується, що військовослужбовець має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби. При цьому, зміст вищенаведених норм Порядку № 44 надає підстави суду зробити висновок, що вказана грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб дозволяє зменшити розмір обов`язкових утримань із належних до виплат сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат виключно на суму утриманого податку з доходів фізичних осіб. Така компенсація виплачується за умови, що вказані виплати, отримані особою у зв`язку з виконанням нею обов`язків під час проходження служби.
Належні до виплати позивачу суми грошового забезпечення відносяться до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню Порядок №44.
Також суд відповідно до положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а саме у постанові від 25.06.2020 у справі №825/761/17, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом також у постанові від 22.06.2018 у справі №812/1048/17.
Отже, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту Порядку №44.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Позивач судовий збір у цій справі не сплачував, підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 28.02.2022 по 31.05.2022, та належних у вказаний період виплат, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.02.2022 по 31.05.2022, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 серпня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 );
Головуючий суддя Баб`юк П.М.