ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/2666/26
05 серпня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області за № 192550011624 від 24.12.2025 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до її страхового стажу періодів роботи та догляду за дитиною інвалідом;
зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2025, визнавши доведеним період догляду нею за дитиною інвалідом до виповнення дитині 6-ти річного віку та зарахувавши позивачці до загального страхового стажу період роботи у ТОВ «Увислівське», «Хлібороб» із 01.05.1994 по 30.06.2002.
Позов обґрунтований тим, що позивач після досягнення віку 50 років звернулась до Гусятинського відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення їй дострокової пенсії по віку відповідно до пункту 3 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV). Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області за № 192550011624 від 24.12.2025 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що наданими документами не підтверджено, що позивачка є матір`ю особи з інвалідністю. Крім того, відповідачем не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи у ТОВ «Увислівське» та ТОВ «Хлібороб» із 01.05.1994 по 30.06.2002. Відмову у незарахуванні до страхового стажу зазначених періодів роботи відповідач мотивував тим, що у трудовій книжці позивачки записи про періоди роботи передують даті її заповнення, в архівній довідці відсутні повні ініціали позивачки, лікарські документи недостатні для визнання того, що дитина позивачки була дитиною з інвалідністю.
Представник позивачки вказує на протиправність оскаржуваного рішення, бо разом з заявою про призначення пенсії надано ряд документів, які у повній мірі доводять факт народження дитини з інвалідністю та догляду за нею до 6-річного віку, а саме: довідку МСЕК серії 12 ААБ №490200 від 15.07.2020 про те, що ОСОБА_2 довічно визнаний інвалідом з дитинства ІІ групи; висновок ЛКК №10 від 30.01.2026 про те, що ОСОБА_2 потребує стороннього догляду унаслідок інвалідності ІІ групи; довідку Хоростківської міськради №29/5/2-19-д від 25.11.2005 про те, що ОСОБА_1 народила і виховала до 6-річного віку дитину інваліда ОСОБА_2 ; виписки із медичної документації інваліда з дитинства.
На підтвердження страхового стажу позивач надала трудову книжку серії НОМЕР_1 від 21.02.2005, записи у якій також підтвердила архівними довідками за №531, №532 від 20.10.2025 про роботу в ТОВ «Увислівське», яке у подальшому перейменоване у ТОВ «Хлібороб». При цьому відповідальність за заповнення та ведення трудових книжок, звітних та облікових документів працівників, бухгалтерських документів, зазначення у них передбачених законодавством відомостей несе суб`єкт господарювання. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення тієї чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача, оскільки право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
Одночасно цією ухвалою витребувано у відповідача усі матеріали, що стосуються предмета позову, в тому числі оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Рівненській області № 192550011624 від 24.12.2025, належним чином засвідчені копії заяви позивача щодо призначення пенсії з доданими до неї документами, розрахунок страхового стажу позивача.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 04.05.2026 доставлено у цей же день в електронний кабінет ГУ ПФУ в Рівненській області, проте відповідач у строк, встановлений судом не надав ні відзиву, ні документів, які витребовував суд.
Ухвалою суду від 01.07.2026 зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області у строк до 24.07.2026 (включно) надати суду усі матеріали, що стосуються предмета позову, в тому числі спірне рішення ГУ ПФУ в Рівненській області № 192550011624 від 24.12.2025, належним чином засвідчені копії заяви позивача щодо призначення пенсії з доданими до неї документами, розрахунок страхового стажу позивача. Цією ухвалою продовжено строк розгляду справи до 60 (шістдесяти) днів.
15.07.2026 надійшов відзив ГУ ПФУ в Рівненській області. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що умовою призначення пенсії на підставі пункту 3 статті 115 Закону №1058-ІV є досягнення віку 50 років. Вік позивачки становить 50 років 01 місяць 00 днів, страховий стаж особи становить 17 років 08 місяців 13 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.02.2005, оскільки періоди роботи передують даті заповнення трудової книжки; згідно архівної довідки №531 від 20.10.2025 - не відповідає паспортним даним заявниці (відсутнє по батькові). Документів, що підтверджують визнання дитини заявниці дитиною з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю не надано. Висновок ЛКК №196 від 04.11.2025 про те, що дитина мала показання для визнання її дитиною з інвалідністю, без документів, вказаних у підпункту 6 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), не може слугувати підставою для призначення дострокової пенсії матері особи з інвалідністю з дитинства.
Представник відповідача вважає, що немає підстав для призначення дострокової пенсії за віком, оскільки документами не підтверджено, що заявниця є матір`ю особи з інвалідністю з дитинства. Просить у позові відмовити.
У відповіді на відзив представник позивачки з аргументами відповідача не погоджується позовну заяву просить задовольнити повністю.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), після досягнення віку 50 роки звернулася 18.12.2025 до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії на підставі пункту 3 статті 115 Закону №1058-ІV, надавши необхідні документи вказані у розписці-повідомленні.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Рівненській області, рішенням якого №192550011624 від 24.12.2025 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком.
У рішенні є посилання на те, що необхідний пенсійний вік для призначення пенсії на підставі пункту 3 статті 115 Закону №1058-ІV становить 50 років.
Вік заявниці 50 років 01 місяць 00 днів.
Страховий стаж особи становить 17 років 08 місяців 13 днів.
В оскаржуваному рішенні наведені такі результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.02.2005, оскільки періоди роботи передують даті заповнення трудової книжки;
згідно архівної довідки №531 від 20.10.2025 - не відповідає паспортним даним заявниці (відсутнє по батькові).
Ще в рішенні від 24.12.2025 вказано: «Якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку, відповідно до пункту 26 визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. № 637.
Страховий стаж враховано згідно диплому про навчання та реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу (ОК- 5 від 18.12.2025).
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 №1566/11846, до заяви про призначення дострокової пенсії за віком додаються, зокрема, документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю. Відповідно до пункту 2.18 Порядку, визнання особою з інвалідністю з дитинства, засвідчується випискою з акту огляду МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку, надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Документів, що підтверджують визнання дитини заявниці дитиною з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю не надано. Висновок ЛКК №196 від 04.11.2025 про те, що дитина мала показання для визнання її дитиною з інвалідністю, без зазначених вище документів, не може слугувати підставою для призначення дострокової пенсії матері особи з інвалідністю з дитинства».
Відповідач прийшов до висновку, що немає підстав для призначення дострокової пенсії за віком, оскільки документами не підтверджено, що заявниця є матір`ю особи з інвалідністю з дитинства (а.с.29).
Позивачка не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та такими, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Судом досліджено копію трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 21.02.2005. Розділ "Відомості про роботу" трудової книжки містить такі записи щодо спірного періоду трудової діяльності позивачки:
запис №1, 01.05.1994, прийнята на роботу в ТОВ «Увислівське» поваром, підстава: протокол №5 від 01.05.1994,
запис №3, 16.04.2000, звільнена з роботи у зв`язку з реформуванням господарства, підстава: наказ №32 від 16.04.2000,
запис №4 17.04.2000, прийнята на роботу в ТОВ «Хлібороб», член ланки, підстава: наказ №1 від 17.04.2000,
запис №5, 27.02.2007, звільнена з роботи по угоді сторін, підстава: наказ №26 від 27.02.2007.
Вказані записи про трудову діяльність є чіткими, зрозумілими та не підлягають подвійному тлумаченню, виконані належним чином посадовими особами, засвідчені їх підписами та скріплені печатками підприємств (а.с.25-26).
Як вбачається з оскаржуваного рішення та розрахунку зарахованого страхового стажу, до страхового стажу позивачки незараховані періоди роботи відповідно до вказаних записів трудової книжки з 01.05.1994 по 30.06.2002 через те, що на титульній сторінці трудової книжки вказано про дату її заповнення 21.02.2005, тобто значно пізніше, ніж дата першого запису про трудову діяльність.
Такі мотиви відповідача для незарахування страхового стажу позивачки суд вважає безпідставними. Досліджуючи трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , суд встановив, що перші три записи у відомостях про роботу внесені інспектором по кадрах ТОВ «Увислівське» ОСОБА_4 , нею ж заповнено титульну сторінку трудової книжки, про що свідчить її прізвище як особи відповідальної за видачу трудової книжки. Заповнення трудової книжки працівника пізніше, ніж це було визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, жодним чином не спростовує наявність трудових відносин, а свідчить про неналежну організацію кадрового обліку на підприємстві.
При цьому, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе несвоєчасне оформлення трудової книжки чи неналежне оформлення її записів не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі страхового (трудового) стажу, який враховується для призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02.02.2018 у справі №677/277/17, від 26.06.2019 у справі №423/3762/16-а, від 11.07.2019 у справі №683/737/17, від 09.08.2019 у справі №654/890/17, від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з страхового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Разом з тим, наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Додатково робота позивачки у ТОВ «Увислівське» підтверджується архівною довідкою про трудовий стаж №531 від 20.10.2025, виданою Комунальною архівною установою «Трудовий архів Гусятинської селищної ради». За змістом цієї довідки у документах архівного фонду ТОВ «Увислівське» села Увисла Гусятинського району містяться відомості про роботу Верста Світлани з червня 1994 по листопад 2000 року, та довідкою цієї установи №532 від 20.10.2025 про те, що в документах архівного фонду ТОВ «Хлібороб» села Увисла Гусятинського району містяться відомості про роботу Верста Світлани В., Верста / ОСОБА_1 (ідентифікаційний код [номер приховано]) з січня 2001 по грудень 2002 року.
Відповідно до повторно виданого 18.09.2007 свідоцтва про укладення шлюбу, 02.11.2001 зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 .
Неповне написання відомостей про працівника в архівних довідках (без зазначення по батькові особи) не може вважатися таким недоліком, що не підтверджує страховий стаж особи.
Суд зазначає, що такий недолік у написанні відомостей про особу ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірний період до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 , що узгоджується з наведеними вище записами трудової книжки.
На переконання суду, обов`язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника в частині відомостей про прізвище, ім`я та по батькові працівника, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.
Отже, неповне написання по батькові в архівній довідці (виданій на підставі первинних документів господарств, де працювала позивачка), не є підставою для не зарахування спірного періоду до його страхового стажу.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу позивачки підлягає зарахуванню трудова діяльність у ТОВ «Увислівське», ТОВ «Хлібороб» із 01.05.1994 по 30.06.2002 з урахуванням кількості відпрацьованих людиноднів за рік, вказаних у цих довідках. У даному випадку відомості трудової книжки, а також архівні довідки з відомостями про кількість відпрацьованих людиноднів позивачкою є достатніми документами для зарахування спірних періодів роботи у ТОВ «Увислівське» та ТОВ «Хлібороб» до страхового стажу позивачки.
Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки народився син ОСОБА_2 .
За змістом архівної довідки про трудовий стаж №532 від 20.10.2025, виданої Комунальною архівною установою «Трудовий архів Гусятинської селищної ради», кількість відпрацьованих днів за 2002 рік у ТОВ «Хлібороб» складає 57 днів, тобто фактично після народження дитини ОСОБА_1 не працювала.
Відповідно до пункту "ж" частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи також зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з пунктом 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
За нормами чинного до 01.01.2004 законодавства час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, зараховується до страхового стажу.
З 01.01.2004 (набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-VIII "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з статтею 11 Закону № 1058-VIII загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Пунктом 1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески за жінок, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, сплачуються з 01.01.2005.
Отже, за період до 01.01.2005 страховий стаж жінки, яка здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, підтверджується не за даними системи персоніфікованого обліку (оскільки сплата страхових внесків за таких жінок до 01.01.2005 законодавством не передбачалась), а на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до абзацу сьомого підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одним з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником - за дитиною з інвалідністю, непрацюючою працездатною особою - за особою з інвалідністю І групи або за престарілим, який за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, передбаченою додатком 10 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за № 1098/12972.
Отже, до страхового стажу час догляду за кожною дитиною до 3-річного віку за період до 31.12.2003 зараховується на підставі свідоцтва про народження дитини (паспорта дитини), у 2004 році підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги та після 2004 року за умови наявності даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
У спірному випадку з наданого відповідачем розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 вбачається, що їй зараховано до страхового стажу період з 01.07.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2005 по 15.07.2005 (а.с.27), тобто ГУ ПФУ в Рівненській області не зараховано період догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.12.2004.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у спірний період з 01.01.2004 по 31.12.2004 не працювала. Також суд зазначає, що спірний період з 01.01.2004 по 31.12.2004 припадає на час до 01.01.2005, коли сплата страхових внесків за жінок, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, законодавством не передбачалась. Щодо відсутності довідки органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, яка згадана у абзаці сьомому підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, то така обставина також не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу, оскільки пункт 11 Порядку № 637 не містить такої вимоги. Для підтвердження часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми достатнім є надання свідоцтва про народження дитини та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Суд також враховує, що відповідач самостійно зарахував до страхового стажу позивачки періоди догляду за цією ж дитиною з 01.07.2002 по 31.12.2003 та з 01.01.2005 по 15.07.2005, тобто визнав факт здійснення позивачем догляду за малолітньою дитиною протягом усього періоду до досягнення нею трирічного віку, за винятком спірного періоду з 01.01.2004 по 31.12.2004. Незарахування саме цього проміжного періоду за відсутності будь-яких відомостей про працевлаштування позивача є непослідовним та суперечить встановленим обставинам.
У даному випадку представник позивача сформулював позовні вимоги у вигляді визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області за № 192550011624 від 24.12.2025 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до її страхового стажу періодів роботи та догляду за дитиною інвалідом, проте у вимозі зобов`язального характеру просив зарахувати до страхового стажу лише період трудової діяльності, а щодо догляду за дитиною, то просив підтвердити такий факт.
Враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного, ефективного та належного захисту порушених прав позивачки, слід вийти за межі позовних вимог та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 01.01.2004 по 31.12.2004 як час догляду до досягнення дитиною 3-річного віку.
Щодо наявності у позивачки права на призначення дострокової пенсії, то суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 3 статті 115 Закону № 1058-VIII право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
У абзаці четвертому підпункту 6 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено такі документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком:
жінкам, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку,- документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність.
Згідно з пунктом 2.18 розділу II Порядку № 22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Разом з заявою про призначення дострокової пенсії за віком позивачкою надано територіальним органам Пенсійного фонду України такі документи:
свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
довідку, видану Увислівським старостинським округом №5 Хоростківської міської ради Чортківського району Тернопільської області, №29/5/2-19-д від 25.11.2005 (довідка містить рік видачі 2005, можливо правильною датою є 2025 рік) про те, що ОСОБА_1 народила і виховала до 6-річного віку дитину інваліда - ОСОБА_2 ,
медичний висновок ЛКК №196 від 04.11.2025 про те, що ОСОБА_2 має показання для визнання дитиною інвалідом до досягнення шестирічного віку.
До суду представник позивачки долучив додаткові документи, які не надавалися відповідачу, про що свідчить зміст розписки-повідомлення з переліком документів, долучених заявницею до заяви від 18.12.2025 про призначення пенсії за віком, а саме:
довідку до акта огляду медико-експертною комісією серії 12 ААБ №490200 від 15.07.2020 про те, що ОСОБА_2 23.06.2020 вперше призначена ІІ група інвалідності довічно, причина інвалідності - інвалідність з дитинства;
висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №10 від 30.01.2026 про те, що ОСОБА_2 потребує стороннього догляду унаслідок інвалідності ІІ групи.
У спірному випадку позивачка надала разом з заявою про призначення дострокової пенсії документи у відповідності до пункту 2.18 розділу II Порядку № 22-1 (на який вказує і сам відповідач в оскаржуваному рішенні) медичний висновок ЛКК №196 від 04.11.2025 про те, що ОСОБА_2 має показання для визнання дитиною інвалідом до досягнення шестирічного віку, бо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку. Додатково інвалідність ОСОБА_2 підтверджена довідкою до акта огляду медико-експертною комісією серії 12 ААБ №490200 від 15.07.2020, копія якої наявна в матеріалах справи.
Відповідач прийшов до помилкового висновку, який вказав в оскаржуваному рішенні, про те, що немає підстав для призначення дострокової пенсії за віком, оскільки документами не підтверджено, що заявниця є матір`ю особи з інвалідністю з дитинства.
Суд зауважує, що позивачка не надала одночасно з заявою про призначення їй дострокової пенсії за віком довідки до акта огляду медико-експертною комісією серії 12 ААБ №490200 від 15.07.2020, проте відповідач мав би з`ясувати питання щодо наявності таких документів у заявниці з огляду на визначені у Порядку №22-1 повноваження органів, що призначають пенсію.
Так, абзацом четвертим пункту 1.8 розділу I Порядку №22-1 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 3.3 розділу III Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; а за змістом пункту 4.2 розділу IV цього ж Порядку при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Однак матеріали справи не містять доказів того, що після подання заяви про призначення пенсії відповідач повідомляв позивачку про необхідність подання додаткових документів, наявність яких встановлена при розгляді цієї справи. Наведені обставини свідчать про те, що відмова у призначенні пенсії прийнята без належного з`ясування підстав для призначення дострокової пенсії за віком та не ґрунтується на вимогах Порядку № 22-1, який покладає на орган Пенсійного фонду обов`язок сприяти особі в усуненні недоліків поданих документів шляхом повідомлення про необхідність їх дооформлення або подання додаткових документів.
Натомість пенсійний орган не повідомляв позивачку про необхідність подання відповідних документів та не надавав їй можливість усунути зазначений недолік у порядку, визначеному Порядком № 22-1. Фактично такі додаткові документи надані позивачкою суду при розгляді цієї адміністративної справи та мають бути враховані відповідачем при повторному розгляді питання про дострокове призначення їй пенсії за віком.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Рівненській області за № 192550011624 від 24.12.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії було прийнято суб`єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно обраного представником способу захисту порушених прав у вигляді позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2025, визнавши доведеним період догляду нею за дитиною інвалідом до виповнення дитині 6-ти річного віку та зарахувавши позивачці до загального страхового стажу період роботи у ТОВ «Увислівське», «Хлібороб» із 01.05.1994 по 30.06.2002, то такий спосіб захисту є некоректним.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом. Суд може прийняти інше рішення, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права.
Суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області за № 192550011624 від 24.12.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2025 про призначення дострокової пенсії за віком на підставі пункту 3 статті 115 Закону №1058-ІV як матері особи з інвалідністю з дитинства, зарахувавши позивачці до страхового стажу період роботи у ТОВ «Увислівське» та ТОВ «Хлібороб» із 01.05.1994 по 30.06.2002 та період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку з 01.01.2004 по 31.12.2004, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 665,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 27.04.2026.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Олександра Борисенка, 7, місто Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за № 192550011624 від 24.12.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву про призначення дострокової пенсії за віком на підставі пункту 3 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як матері особи з інвалідністю з дитинства, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у ТОВ «Увислівське» та ТОВ «Хлібороб» із 01.05.1994 по 30.06.2002 та період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку з 01.01.2004 по 31.12.2004 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять грн 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 05 серпня 2026 року.
Суддя Чепенюк О.В.