ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 серпня 2026 року м.Чернігів Справа № 620/7366/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубіної М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
27.06.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 29.06.2026), у якому просить:
визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо нього про виключення його з військового обліку протиправною;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення його з військового обліку у зв`язку з непридатністю до несення військової служби згідно статті 64-В Розкладу хвороб, затвердженого Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402; в редакції, що діяла на момент виключення).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він 12.04.2014 військово-лікарською комісією вказаного військового комісаріату був визнаний непридатним до несення військової служби з виключенням з військового обліку згідно статті 64-В Розкладу хвороб, затвердженого Положенням №402 (в редакції, що діяла на момент виключення), що підтверджується відомостями його військово-облікового документу (старого зразка), проте незважаючи на такі обставини та те, що він не є військовозобов`язаним, не міг бути поновлений на військовому обліку, тому відомості щодо позивача, зазначені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не відповідають відомостям його військово-облікового документа.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М. М. від 01.07.2026 прийнято заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_1 , заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує на помилковість твердження позивача про те, що 12.03.2014 він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно статті 64-В Розкладу хвороб, затвердженого Положенням № 402, оскільки відповідно до вказаної норми котра діяла на момент проходження позивачем військово-лікарської комісії (редакція від 12.07.2013) особи котрим за висновком ВЛК було поставлено статтю 64-В могли бути визнані лише непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, непридатними до військової служби, або обмежена придатність визначається індивідуально.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12.03.2014 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач згідно зі статтею 64-В Розкладу хвороб, затвердженого Положенням № 402 був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатними у воєнний час. ІНФОРМАЦІЯ_3 у військовому квитку позивача серії № НОМЕР_1 поставила відмітку про зняття позивача з обліку.
13.06.2026 представник позивача, діючи від імені і в інтересах позивача, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (із запитом, в якому просив: надати копію облікової картки, або інформацію про неї, щодо ОСОБА_1 , а також будь-які інші документи, що підтверджують виключення його з військового обліку у зв`язку із визнанням непридатним до несення військової служби з виключенням з військового обліку; внести інформацію щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система «Оберіг»).
Відповідач листом від 18.06.2026 № 4в/2/2250 надав відповідь на вищевказаний запит, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомляє, що: при заповнені військового квитка громадянина ОСОБА_1 представником ІНФОРМАЦІЯ_4 помилково була заповнена графа ІХ «Отметки об освобождении от воинской обязаности» замість внесення відомостей висновку військоволікарською комісією від 12.04.2014 до графи V «Сведения о медицинских освидетельствованиях и прививках»; згідно даних AITC «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 в категорії обліку «військовозобов`язаний» та підлягає призову на військову службу по мобілізації; 12.04.2014 військово-лікарською комісією громадянин ОСОБА_1 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час по гр. ІІ ст. 64в Положення №402. Таким чином він не виключений з військового обліку. Додатково зазначено з посиланням, зокрема на положення Закону України від 12.02.2025 №4235-IX «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», що набрав законної сили 15.02.2025, за яким було визначено обов`язок військовозобов`язаних громадян пройти повторнии? медичнии? огляд з метою визначення придатності до військової служби через скасування статусу «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» та перегляду медичних висновків усіх військовозобов`язаних.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо нього про виключення його з військового обліку протиправною, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною десятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
На підставі частини другої статті 33 Закону № 2232-ХІІ загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України.
Як визначено частиною четвертою статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 (далі - Порядок № 1487).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені Законом України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII).
Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України (частина перша статті 1 Закону №1951-VIII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.
За змістом статті 3 Закону №1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є:
1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;
3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.
Частиною п`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII).
За змістом статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
До службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу"; відомості про участь у бойових діях (стаття 8 Закону №1951-VIII)
Відповідно до статті 9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
За змістом частини першої статті 14 Закону №1951-VIII, ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина третя статті 14 Закону № 1951-VIII).
Спір у цій справі стосується невідповідності даних паперового військового документа позивача (військового квитка) даним Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і відмові відповідача внести відомості щодо позивача в частині визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку.
При цьому, позивач зазначає, що 12.04.2014 військово-лікарською комісією відповідного військового комісаріату він був визнаний непридатним до несення військової служби з виключенням з військового обліку згідно статті 64-В Розкладу хвороб, затвердженого Положенням №402.
У свою чергу, відповідач зазначає, що відповідно до вказаної норми котра діяла на момент проходження позивачем військово-лікарської комісії (редакція від 12.07.2013 року) особи котрим за висновком ВЛК було поставлено статтю 64-В могли бути визнані лише непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, непридатними до військової служби, або обмежена придатність визначається індивідуально.
Суд у спірному випадку застосовує норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, в редакції, що діяла з 12.07.2013 до 26.09.2014, тобто в редакції, що діяла на дату проходження позивачем медичного огляду (01.08.2014).
Згідно із пунктом 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
За змістом пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту:
а) "Придатний"
б) "Непридатний":
до військової служби з виключенням з військового обліку;
до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: "Обмежено придатний до військової служби");
в) "Потребує":
г) "Обмежено придатний до військової служби"
Постанова приймається щодо військовослужбовців за контрактом офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу. Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові в довільній формі вказується, які види служби та роботи даній особі протипоказані. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, до служби в аеромобільних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, льотної роботи, роботи за фахом - непридатні.
З метою медичної та соціальної реабілітації зазначені особи можуть бути переоглянуті госпітальними (гарнізонними) ВЛК ВМКЦ, але не раніше ніж через 3 роки після прийняття постанови про обмежену придатність до військової служби.
ґ) "Тимчасово непридатний":
У пункті 20.4 глави 20 розділу ІІ Положення №402 визначено, що за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II,, ВЛК приймає одну з таких постанов:
"непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час";
"обмежено придатний до військової служби".
За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов:
"обмежено придатний до військової служби";
"придатний до військової служби".
Додаток 1 до Положення №402 це є Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.
Стаття 64 пункт «в» Розкладу хвороб передбачає:
Назва хвороби, ступінь порушення функції: б) хвороби хребта (дорсопатії) та їх наслідки М40-М54 (кіфоз і лордоз, сколіоз, остеохондроз хребта, спондилоліз, спондилолістез, ураження міжхребцевих дисків, інші дорсопатії); анкілозуючий спондилоартрит М45 з незначним порушеннями функцій.
За вказаною нормою висновком ВЛК особи могли бути визнані лише непридатними в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, непридатними до військової служби, або обмежена придатність визначається індивідуально.
Додатково суд зазначає, що Закон № 2232-ХІІ чітко розмежовує поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», які мають різні підстави та різні правові наслідки.
Так, виключення з військового обліку означає втрату особою статусу військовозобов`язаного, тоді як після зняття з військового обліку особа такого статусу не втрачає.
Дослідивши військовий квиток позивача, суд встановив, що в ньому міститься саме запис про зняття з військового обліку.
При цьому, Законом України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набув чинності 04.05.2024 з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Так, у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
З часу набрання чинності вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб.
На даний момент правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює ті чи інші відносини в умовах воєнного стану.
Більше того, згідно із частиною шостою 37 Закону № 2232-ХІІ в редакції, яка діє на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, не передбачено виключення з віи?ськового обліку громадян, які за рішенням ВЛК були визнані непридатними в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Відповідно до Положення №402 відсутнє таке визначення, як непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Тож, у зв`язку з втратою чинності наказу МО України та веденням воєнного стану в Украі?ни, була втрачена підстава зняття з обліку, виходячи з вищевикладеного позивач на законних підставах перебуває на військовому обліку та є військовозобов`язаним.
Окрім того, суд також зазначає, що до 05.06.2025 всі військово зобов`язані громадяни України, які мали статус «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» (за винятком осіб з інвалідністю та молодших 25 років), зобов`язані були пройти повторне медичне обстеження відповідними військово-лікарськими комісіями для визначення фактичного ступеня придатності до військової служби, відповідно до вимог Закону №4235-IX, що набрав законної сили 15.02.2025.
Такий обов`язок військовозобов`язаних громадян випливав із скасування статусу «непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» та перегляду медичних висновків усіх військовозобов`язаних.
З урахуванням того, що оскільки ВЛК стосовно позивача про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, яка зазначена у його військовому квитку є такою, що не відповідає нормам пункту 20.4 глави 20 розділу II Положення №402 та статті 64 «в» Розкладу хвороб Положення №402 (чинним на дату їх постановлення), та відомостям облікової картки позивача, що ведеться відповідачем за місцем військового обліку, то відсутні підстави для виключення позивача з військового обліку, а відповідно і внесення таких відомостей до Реєстру.
Додатково суд зазначає, що редакція стаття 64 Розкладу хвороб (яка діє наразі) охоплює хвороби хребта (дорсопатії) та їх наслідки. Пункт «В» цієї статті передбачає стадії захворювань із незначними порушеннями функцій, за якими військовозобов`язані визнаються придатними до служби.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, через що розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 227, 241-243, 246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА