ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 р. Справа № 480/10556/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2026, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 26.01.26 по справі № 480/10556/24
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області, відповідач), у якій просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 03.12.2024: № 1559918280901; № 156[телефон приховано]; № 156[телефон приховано] та № 156[телефон приховано].
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року по справі № 480/10556/24 в задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно погодився з висновками контролюючого органу, не надавши належної оцінки доводам позивача та фактично обмежившись цитуванням акта перевірки. Щодо податкового повідомлення-рішення №1559918280901 апелянт зазначає, що висновок про невидачу розрахункового документа та проведення контрольної розрахункової операції без застосування РРО є помилковим, оскільки перевіряючі не врахували, що за адресою перевірки господарську діяльність здійснюють два окремих суб`єкти господарювання - ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Стверджує, що контрольна розрахункова операція була проведена продавцем ОСОБА_3 , яка перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 та не має жодного відношення до діяльності позивача, у зв`язку з чим відповідальність за дії іншого суб`єкта господарювання безпідставно покладено на ФОП ОСОБА_1 . Апелянт вказує, що суд першої інстанції не дослідив зазначені обставини та не надав їм належної правової оцінки.
Щодо податкових повідомлень-рішень №156[телефон приховано] та №156[телефон приховано] позивач стверджує, що висновки про зберігання необлікованих та немаркованих алкогольних напоїв є необґрунтованими, оскільки вона орендує лише частину торговельного приміщення площею 25 кв. м, тоді як решта приміщення використовується ФОП ОСОБА_2 . Вказує, що документи на товар, реалізацію якого здійснював позивач, були надані перевіряючим у повному обсязі, тоді як алкогольні напої, щодо яких встановлено порушення, знаходилися в іншій частині приміщення, що використовується ФОП ОСОБА_2 . На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копію листа ФОП ОСОБА_2 від 09.12.2024, технічний паспорт приміщення та інші документи, які, на думку апелянта, підтверджують, що вона користується лише частиною приміщення та не має доступу до підвальних і підсобних приміщень, де контролюючим органом було виявлено спірний товар. Водночас, як зазначає апелянт, суд першої інстанції зазначені докази не дослідив та не надав їм жодної правової оцінки. Крім того, позивач звертає увагу, що інвентаризаційний опис товару не підписаний її продавцем, а перелік алкогольних напоїв, які контролюючий орган визнав немаркованими, підписаний лише продавцем іншого суб`єкта господарювання - ОСОБА_3 , що, на думку апелянта, також свідчить про безпідставність покладення відповідальності саме на ФОП ОСОБА_1 .
Заперечуючи правомірність податкового повідомлення-рішення №156[телефон приховано] апелянт зазначає, що контролюючий орган помилково дійшов висновку про проведення розрахункової операції без використання режиму програмування підакцизного товару. Стверджує, що із фіскального чека вбачається, що при реалізації товару були зазначені код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та номер акцизної марки, а розбіжність стосувалася лише однієї цифри коду УКТ ЗЕД, тобто мала характер технічної описки, яка не свідчить про відсутність режиму програмування товару та не утворює складу відповідного правопорушення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обгрунтоване.
Щодо тверджень апелянта про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 03.12.2024 №1559918280901 відповідач зазначає, що під час проведення контрольної розрахункової операції було встановлено факт продажу алкогольного напою без застосування РРО та без видачі розрахункового документа. Заперечуючи доводи апелянта про те, що реалізований товар належав іншому суб`єкту господарювання - ФОП ОСОБА_2 , відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 є єдиним суб`єктом господарювання, який мав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою перевірки, тоді як ФОП ОСОБА_2 здійснювала реалізацію виключно непідакцизної групи товарів та відповідної ліцензії не мала. Крім того, відповідач вказує, що ОСОБА_3 фактично здійснила продаж алкогольного напою, підписала опис товару та додатки до акта перевірки, а виконання нею обов`язків продавця ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин стало підставою для висновку про порушення вимог трудового законодавства.
З приводу посилань позивача на неправомірність податкових повідомлень-рішень від 03.12.2024 №156[телефон приховано] та №156[телефон приховано] відповідач зазначає, що під час перевірки у місці здійснення господарської діяльності позивача виявлено алкогольні напої, які відповідно до вимог статті 226 ПК України вважаються немаркованими, а також алкогольні напої, щодо яких на початок перевірки не було надано документів, що підтверджують їх облік та походження. На думку відповідача, саме ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність у спірному кафетерії на підставі отриманих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тоді як ФОП ОСОБА_2 не отримувала ліцензії на реалізацію підакцизних товарів та не заявляла це приміщення як місце їх зберігання. Відтак, твердження апелянта про належність спірного товару іншому суб`єкту господарювання відповідач вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, відповідач зазначає, що інвентаризаційний опис складено за участю продавців позивача, а ненадання під час перевірки документів, що підтверджують облік та походження товарів, саме по собі утворює склад правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону №265/95-ВР, та є підставою для застосування відповідної фінансової санкції.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.12.2024 №156[телефон приховано] відповідач зазначає, що перевіркою встановлено проведення розрахункової операції при реалізації підакцизного товару без належного застосування режиму програмування із зазначенням відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. При цьому відповідач наголошує, що доводи апелянта про допущення лише технічної описки при зазначенні коду УКТ ЗЕД не спростовують встановленого порушення, оскільки пунктом 11 статті 3 Закону №265/95-ВР прямо передбачено обов`язок суб`єкта господарювання зазначати у розрахунковому документі відповідний код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, чого позивачем забезпечено не було.
Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що висновок Сумського окружного адміністративного суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог є правомірним.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Сумській області, керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 ПК України, згідно наказу від 15.10.2024 за № 2063-кп "Про проведення фактичної перевірки" у період з 16.10.2024 по 25.10.2024 було проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем провадження діяльності - кафетерію, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході фактичної перевірки виявлено порушення позивачем вимог:
п. 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон № 265/95-ВР), у частині проведення розрахункових операцій без створення та видачі розрахункових документів;
п.11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, у частині проведення розрахункової операції при продажу підакцизних товарів без застосування режиму програмування найменування товарів із зазначенням відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД;
п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, у частині ненадання контролюючому органу під час проведення перевірки документів, що підтверджують облік та походження товарів, які знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті);
п.п. 226.2, 226.5, 226.11 ст. 226 ПК України в частині зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка;
ст. 24 Кодексу законів про працю України, у частині допущення роботодавцем до роботи працівника без належного оформлення про прийняття на роботу.
За результатами фактичної перевірки контролюючим органом складено акт 25.10.2023 № 12194/А/18-28-09-01/ НОМЕР_1 , який було направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення та отримано платником податків 02.11.2024.
У зв`язку із встановленими порушеннями ГУ ДПС у Сумській області були прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.12.2024:
№ 1559918280901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у розмірі 54 грн у зв`язку з проведення розрахункових операцій, пов`язаних з продажем алкогольних напоїв без створення та видачі розрахункового документу встановленої форми та змісту;
№ 156[телефон приховано] про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 7 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у розмірі 5100,00 грн у зв`язку проведенням розрахункових операцій при реалізації підакцизних товарів без застосування режиму програмування найменування товарів із зазначенням відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД;
№ 156[телефон приховано] про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР у розмірі 10 837 грн у зв`язку з ненадання контролюючому органу під час проведення перевірки документів, що підтверджують облік та походження товарів, які знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті);
№ 156[телефон приховано] про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 11 ч. 2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон № 3817-ІХ) у розмірі 21 300 грн у зв`язку зі зберіганням алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.
Вищевказані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 400[телефон приховано], були отримані позивачем 05.12.2024.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки належними та допустимими доказами підтверджено допущення позивачем порушень вимог пунктів 2, 11, 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР, пунктів 226.2, 226.5, 226.11 статті 226 Податкового кодексу України та статті 24 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. При цьому суд дійшов висновку про недоведеність тверджень позивача щодо належності спірного товару іншому суб`єкту господарювання, оскільки належних доказів на підтвердження цих обставин до суду не надано.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.
Надаючи оцінку фактичним обставинам, які зафіксовані в акті перевірки, та стали підставою прийняття оскаржуваних рішень, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.12.2024 № 155991828090 ( том 1 а.с. 27), яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 54 грн за порушення п. 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР, колегія суддів зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон №265/95). Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у статті 2 3акон №265/95, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до п. 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
З наведеного слідує, що суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону, зокрема, фінансова санкція за вказане порушення передбачена статтею 17 Закону №265/95-ВР.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Так, як вбачається з акта про результати фактичної перевірки від 25.10.2024 №12134/17/18-28-09-01/ НОМЕР_1 , 16.10.2024 о 13 год. 45 хв. до початку проведення фактичної перевірки посадовими особами контролюючого органу здійснено контрольну розрахункову операцію, під час якої придбано одну скляну пляшку пива світлого пастеризованого «Garage Taste Lemon» ємністю 0,44 л вартістю 54,00 грн. В акті перевірки зазначено, що реалізацію товару здійснила продавець ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_3 без використання реєстратора (програмного реєстратора) розрахункових операцій, при цьому розрахунковий документ на здійснену операцію покупцю не надано.
До акта перевірки долучено опис придбаного товару, складений за результатами проведення контрольної розрахункової операції.
В акті перевірки зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 саме вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме щодо проведення розрахункової операції без надання в обов`язковому порядку розрахункового документа встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.
При цьому, колегія суддів зауважує, що незважаючи на наведений в описовій частині акта перевірки висновок про проведення розрахункової операції без використання реєстратора (програмного реєстратора) розрахункових операцій, порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР контролюючим органом не констатовано та не покладено в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Приписами статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Під час судового розгляду встановлено, що на підтвердження вчинення позивачем порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР відповідачем до матеріалів справи надано акт про результати фактичної перевірки від 25.10.2024 №12194/А/18-28-09-01/ НОМЕР_1 та опис придбаного товару під час проведення контрольної розрахункової операції до початку проведення фактичної перевірки, відповідно до якого 16.10.2024 о 13 год. 45 хв. за місцем здійснення господарської діяльності придбано одну скляну пляшку пива світлого пастеризованого «Garage Taste Lemon» ємністю 0,44 л вартістю 54,00 грн. При цьому в описі зазначено, що реалізацію товару здійснила продавець ОСОБА_3 , яка власноруч його підписала.
Колегія суддів зазначає, що факт здійснення розрахункової операції продавцем ФОП ОСОБА_1 без видачі покупцю розрахункового документа повинен бути підтверджений належними доказами. Сам по собі акт перевірки з підписом ОСОБА_3 , яка є продавцем іншого ФОП, який профодить свою господарську діяльність в одному приміщенні з ФОП ОСОБА_1 , без інших доказів не доводить, що порушення вчинено позивачем.
Не засвідчує таких обставин і наданий відповідачем опис придбаного товару під час проведення контрольної розрахункової операції, оскільки, окрім безпосередньо опису такого товару, останній не містить жодних інших відомостей, які б вказували на вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення вимог п.2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
Доказами, які могли б підтвердити факт порушення позивачем вимог п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР в даному випадку можуть бути пояснення свідків щодо факту розрахунку; відеофіксація події (якщо така проводилася); будь-які інші об`єктивні підтвердження факту здійснення розрахункової операції без видачі розрахункового документа.
Разом з цим, ані до суду першої, ані апеляційної інстанції, податковим органом не надано доказів, які б беззаперечно підтверджували факт реалізації ФОП ОСОБА_1 алкогольного напою без видачі покупцю розрахункового документа, що дає підстави стверджувати про те, що ні під час проведення перевірки, ні після, контролюючим органом не було встановлено такої важливої складової об`єктивної сторони складу правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності, як видача чи невидача розрахункового документа.
Заперечуючи правомірність застосування відповідачем спірних штрафних (фінансових) санкцій за даним ППР, позивач зазначає, що ОСОБА_3 не є її працівником та не здійснювала реалізацію товару від імені ФОП ОСОБА_1 . Стверджує, що остання перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 , яка також здійснювала господарську діяльність у приміщенні, де проводилась фактична перевірка, а тому висновок контролюючого органу про вчинення порушення саме ФОП ОСОБА_1 вважає помилковим.
На підтвердження зазначених доводів позивачем до матеріалів справи надано лист ФОП ОСОБА_2 від 09.12.2024, в якому остання повідомляє, що ОСОБА_3 працює у неї на посаді продавця на підставі трудового договору, а також зазначає, що ФОП ОСОБА_1 орендує лише частину належного їй нежитлового приміщення площею 25 кв. м та не має доступу до іншої його частини.
Крім того, матеріали справи містять наказ ФОП ОСОБА_2 від 27.02.2021 №2 про прийняття ОСОБА_3 на посаду продавця продовольчих товарів з 01.03.2021, а також трудовий договір №1 від 01.03.2021, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якого остання прийнята на роботу продавцем продовольчих товарів у магазині за адресою: АДРЕСА_1 .
Заперечуючи наведені доводи, відповідач посилається на те, що саме ФОП ОСОБА_1 мала чинну ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою проведення перевірки, тоді як ФОП ОСОБА_2 відповідної ліцензії не мала, а тому реалізація алкогольного напою, на думку контролюючого органу, здійснювалася саме в межах господарської діяльності позивача.
З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що наявність у ФОП ОСОБА_1 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не є безумовним доказом того, що спірна розрахункова операція була здійснена саме від її імені.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується наказом про прийняття на роботу та трудовим договором, тоді як інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували здійснення спірної розрахункової операції саме ФОП ОСОБА_1 , контролюючим органом ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду не надано.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем не доведено факт вчинення саме ФОП ОСОБА_1 порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а відтак податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №1559918280901 є протиправним та підлягає скасуванню.
З приводу правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 156[телефон приховано] від 03.12.2024, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 5 100,00 грн за порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР (том 1 а.с. 25), колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Колегією суддів зі змісту акта перевірки від 25.10.2024 №12194/А/18-28-09-01/ НОМЕР_1 встановлено, що за результатами вибіркової перевірки електронних копій розрахункових документів (фіскальних чеків), сформованих реєстратором розрахункових операцій моделі «Екселліо DP-15», який використовувався ФОП ОСОБА_1 у кафетерії за адресою: АДРЕСА_1 , контролюючим органом встановлено проведення розрахункової операції при реалізації підакцизного товару без використання режиму попереднього програмування найменування товарів, без зазначенням відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Зокрема, зазначено, що 22.09.2024 о 16 год. 55 хв. 58 сек. реалізовано одну пляшку горілки «АРТ №94 ГОР МОРОША КАРПАТСЬКА 0,5» за ціною 89,90 грн, при цьому у фіскальному чеку зазначено код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД [номер приховано] замість [номер приховано], що, на думку контролюючого органу, свідчить про порушення вимог пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Згідно з абзацом восьмим пункту 2 розділу 3 Положення № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством).
Тобто у розрахунковому документі, який створюється РРО при проведенні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, має відображатися такий обов`язковий реквізит як «код УКТ ЗЕД».
Відповідно до пункту 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості, застосовується фінансова санкція у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідальність згідно пункту 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР настає виключно у випадку відсутності у розрахунковому документі, який видається покупцю коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31 жовтня 2024 року по справі № 640/11279/22.
Так, з наявного в матеріалах справи касового чеку № 7702 від 22.09.2024 (том 1 а.с. 70) колегією суддів встановлено, що останній складено за фактом реалізації ФОП ОСОБА_1 товару «гор Мороша Карпатська 0,5» у кількості 1 шт, вартість 89,90 грн. Вказаний чек містить код УКТЗЕД - [номер приховано].
Разом з цим, за висновком контролюючого органу, зазначений позивачем у вказаному чеку код УКТЗЕД ([номер приховано]) є неправильним (за твердженням ГУ ДПС в Сумській області слід вказати код УКТЗЕД [номер приховано]).
Тобто, з наведеного слідує, що порушенням вимог п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, за твердженням контролюючого органу, є неправильне зазначення позивачем в касовому чеку № 7702 від 22.09.2024 коду УКТЗЕД реалізованого алкогольного напою, а не його відсутність. Хоча, саме такий висновок, в підсумку, зроблено відповідачем в акті перевірки (проведення розрахункової операції при реалізації підакцизного товару без використання режиму попереднього програмування найменування товарів, без зазначенням відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД).
Разом з тим, як зазначалось вище, відповідальність згідно пункту 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР настає виключно у випадку відсутності у розрахунковому документі, який видається покупцю коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а не його помилковості.
Водночас, чек № 7702 від 22.09.2024 містить код УКТЗЕД реалізованого товару - [номер приховано].
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд в постанові від 02 лютого 2023 року № 500/6845/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.
Таким чином, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, слід дійти висновку, що складення за результатом реалізації позивачем товару розрахункового документу із зазначенням в ньому коду УКТЗЕД такого товару, свідчить про дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, що виключає можливість застосування до неї штрафних санкцій у розмірі 5 100,00 грн, відтак податкове повідомлення-рішення № 156[телефон приховано] від 03.12.2024, є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку.
З приводу податкового повідомлення-рішення №156[телефон приховано] від 03.12.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10 837 грн за порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР (том 1 а.с. 26), слід зазначити наступне.
Відповідно п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).
Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 по справі № 420/12275/22 зауважив, що пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Колегією суддів зі змісту акта перевірки від 25.10.2024 №12194/А/18-28-09-01/2240106527 встановлено, що під час проведення фактичної перевірки у кафетерії за адресою: АДРЕСА_1 , який використовувався ФОП ОСОБА_1 , на вітрині, за прилавком та у підсобних приміщеннях зберігалися алкогольні напої з метою їх подальшої реалізації.
В акті перевірки зазначено, що на початок проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 частково не надано документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження підакцизних товарів, що знаходилися у місці продажу, у зв`язку із чим перевіряючими за участю продавців ОСОБА_4 та ОСОБА_3 складено інвентаризаційний опис алкогольних напоїв.
За результатами проведеної інвентаризації контролюючий орган дійшов висновку, що на місці здійснення господарської діяльності знаходилися підакцизні товари загальною вартістю 10 837,00 грн, на які під час проведення перевірки не надано документів, що підтверджують їх облік та походження, у зв`язку з чим зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Заперечуючи правомірність застосування фінансової санкції за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, позивач зазначає, що алкогольні напої, які були включені контролюючим органом до інвентаризаційного опису як такі, щодо яких не надано документів, що підтверджують їх облік та походження, не належали ФОП ОСОБА_1 , а перебували у власності ФОП ОСОБА_2 , яка здійснювала господарську діяльність у цьому ж приміщенні.
На підтвердження зазначених доводів позивач посилається на договір оренди частини нежитлового приміщення, укладений із ФОП ОСОБА_2 , лист останньої від 09.12.2024, а також технічний паспорт на нежитлове приміщення, з яких вбачається, що вона використовувала лише частину приміщення площею 25 кв. м, тоді як решта приміщення, у тому числі підсобні приміщення, перебували у користуванні ФОП ОСОБА_2 .
Заперечуючи наведені доводи, відповідач зазначає, що перевірка проводилася за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а алкогольні напої знаходилися безпосередньо у місці продажу та були включені до інвентаризаційного опису у присутності продавців позивача. Крім того, контролюючий орган вказує, що саме ФОП ОСОБА_1 на момент проведення перевірки мала чинну ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою проведення перевірки, тоді як ФОП ОСОБА_2 відповідної ліцензії не мала. На думку відповідача, наведені обставини свідчать про те, що алкогольні напої, відображені в інвентаризаційному описі, належали саме ФОП ОСОБА_1 , а тому остання була зобов`язана надати документи, що підтверджують їх облік та походження.
Надаючи оцінку наведеним доводам, колегія суддів зазначає, що наявність у ФОП ОСОБА_1 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не є достатнім доказом належності їй усіх алкогольних напоїв, які знаходилися у приміщенні на момент проведення перевірки.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів здійснення господарської діяльності за цією ж адресою іншим суб`єктом господарювання - ФОП ОСОБА_2 , а також документів, що підтверджують використання останньою частини приміщення та перебування продавця ОСОБА_3 саме у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 , зазначені відповідачем обставини не можуть вказувати на належність спірного товару позивачу.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95- ВР, а тому податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №156[телефон приховано] про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у сумі 10 837,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 156[телефон приховано] від 03.12.2024, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення п. 226.2, п. 226.5 та п. 226.11 с. 226 ПК України в частині зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка у розмірі 21 300 грн (том 1 а.с. 28), слід зазначити наступне.
Підпунктом 14.1.107 статті 14 ПК України визначено, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Приписами підпункту 226.1 статті 226 ПК України передбачено, що в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
У відповідності до пункту 226.2 статті 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України (пункт 226.5 статті 226 ПК України).
Згідно з пунктом 226.11 статті 226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигарета, забороняється.
Згідно з п.11 ч.2 ст.73 Закону № 3817-ІХ до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Так, з акту перевірки від 25.10.2024 №12194/А/18-28-09-01/ НОМЕР_1 встановлено, що 16.10.2024 під час проведення фактичної перевірки у кафетерії за адресою: АДРЕСА_1 , контролюючим органом виявлено 19 пляшок горілки «Platinum club vodka особлива» місткістю 0,5 л, міцністю 40 %, дата виробництва (розливу) яких - 01.07.2022. Зазначено, що вказані алкогольні напої були марковані марками акцизного податку, на яких зазначено суму акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, у розмірі 25,392 грн. Водночас, за розрахунком контролюючого органу, з урахуванням ставок акцизного податку, чинних на дату розливу продукції, сума акцизного податку за одну пляшку горілки місткістю 0,5 л та міцністю 40 % мала становити 26,662 грн.
На підставі наведеного контролюючий орган дійшов висновку, що виявлені алкогольні напої відповідно до пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані марками акцизного податку встановленого зразка, та констатував порушення позивачем вимог пунктів 226.2, 226.5, 226.11 статті 226 Податкового кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин, відповідачем надано до матеріалів справи Додаток №2 до акту перевірки, в якому відображено інформацію про алкогольні напої без марок акцизного податку, а саме назву виробів, їх кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість (том 1 а.с. 71).
Крім того, ГУ ДПС в Сумській області до акту додано фотознімки із зображенням одиниці товару - пляшки алкогольного напою, яка, за твердженням відповідача, зберігалась позивачем з метою реалізації.
Так, на фотознімках, доданих до акта перевірки, дійсно зображено пляшку алкогольного напою «Platinum club vodka особлива», назва якої збігається із зазначеною у Додатку №2 до акта перевірки. Крім того, на фотознімках зафіксовано марку акцизного податку, наклеєну на пляшку алкогольного напою.
Разом з тим, зазначені фотознімки не містять відомостей, які б давали можливість встановити місце знаходження вказаного алкогольного напою у приміщенні, його належність саме ФОП ОСОБА_1 чи факт його зберігання саме позивачем з метою реалізації. Так само фотознімки не містять зображень, з яких би вбачалося розміщення вказаного товару у місці його реалізації або інші обставини, які б беззаперечно підтверджували вчинення позивачем інкримінованого порушення.
Отже, надані відповідачем фотоматеріали не є належним та достатнім доказом того, що вказаний товар належав саме ФОП ОСОБА_1 та зберігався нею з метою реалізації.
Обґрунтовуючи протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, позивач зазначає, що виявлені під час перевірки алкогольні напої не належали їй, а знаходилися у частині нежитлового приміщення, яка використовувалася ФОП ОСОБА_2 . У зв`язку із цим позивач посилається на ті ж самі докази, які були наведені нею на спростування правомірності податкового повідомлення-рішення №156[телефон приховано] від 03.12.2024.
Враховуючи встановлені вище обставини щодо здійснення господарської діяльності за адресою проведення перевірки двома окремими суб`єктами господарювання, використання позивачем лише частини приміщення, а також перебування продавця ОСОБА_3 у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем належності спірного товару саме ФОП ОСОБА_1 .
Відповідач, як і при обґрунтуванні правомірності податкового повідомлення-рішення №156[телефон приховано] від 03.12.2024, в даному випадку посилається на те, що саме ФОП ОСОБА_1 мала чинну ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою проведення перевірки.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що наявність у позивача відповідної ліцензії не є належним та достатнім доказом належності їй усіх алкогольних напоїв, які знаходилися у приміщенні на момент проведення перевірки, та не спростовує встановлених судом обставин щодо здійснення господарської діяльності за цією ж адресою іншим суб`єктом господарювання - ФОП ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, а також з підстав, викладених судом при оцінці правомірності податкового повідомлення-рішення №156[телефон приховано] від 03.12.2024, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт зберігання саме ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв, які контролюючий орган вважає немаркованими марками акцизного податку встановленого зразка.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушень норм 226.2, п. 226.5 та п. 226.11 с. 226 ПК України, що виключає можливість застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій, передбачених абзацом п. 11 ч. 2 ст. 73 Закону №3817-ІХ, та, відповідно вказує на протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 156[телефон приховано] від 03.12.2024, що зумовлює його скасування.
Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2024: № 1559918280901; № 156[телефон приховано]; № 156[телефон приховано] та № 156[телефон приховано].
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, враховуючи, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про відсутність підстав для задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.
Питання судових витрат підлягає вирішенню в порядку ст. 139 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн (том 1 а.с. 9), при зверненні з апеляційною скаргою - 1453,44 грн (том 1 а.с.197).
Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума судового збору у загальному розмірі 2664,64 грн.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року по справі № 480/10556/24 скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Сумській області задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Сумській області від 03.12.2024 № 1559918280901, № 156[телефон приховано], № 156[телефон приховано] та № 156[телефон приховано].
Стягнути з Головного управління ДПС в Сумській області (вул. Іллінська, буд.13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2664 (дві тисячі шістьсот шістдесят чотири) грн 64 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 05.08.2026