ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 р. Справа № 638/24450/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В.) у справі №638/24450/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Інспектора СПДН ХРУП №3 Головного управління Національної поліції в Харківській областістаршого лейтенанта поліції Савчука Віталія Васильовича
про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис серії АА №488862 від 30.11.2025, винесений Інспектором СПДМ ХРУП №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області, старшим лейтенантом поліції Савчуком Віталієм Васильовичем (далі по тексту - інспектор Савчук В.В.).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення останнім норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати останнє та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на помилковість висновків суду про те, що за результатами оцінки ризиків встановлено середній/високий рівень небезпеки (виходячи з тривалості конфлікту та характеру дій позивача), оскільки у додатку до порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 30.11.2025, на підставі якого складено оспорюваний припис, зазначено про низький рівень небезпеки.
Вказує, що подія, яка слугувала підставою для складення такого припису, містить виключно ознаки сімейного конфлікту, а відтак, з урахуванням Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", у відповідача були відсутні підстави для його винесення.
Вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
ГУНП в Харківській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі.
Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., П`янова Я.В.
У зв`язку з перебуванням у відпустці судді П`янової Я.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Присяжнюк О.В., Бегунц А.О.
На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 27.11.2025 до ХРУП №3 ГУНП в Харківській області звернулась ОСОБА_2 із заявою щодо вчинення домашнього насильства з боку її чоловіка ОСОБА_1 , а саме діяння психологічного та економічного насильства.
В заяві зазначила, що наприкінці серпня 2025 року прийняла рішення про розірвання шлюбу зі своїм чоловіком ОСОБА_1 . Після того як ОСОБА_1 дізнався про бажання дружини розірвати шлюб, останній почав застосовувати домашнє насильство стосовно неї, а саме діяння психологічного та економічного характеру.
ОСОБА_2 просила винести тимчасовий заборонний припис щодо свого чоловіка ОСОБА_1 , оскільки побоювалася за свою безпеку.
Розгляд вказаної заяви доручено інспектору Савчуку В.В., який за результатами розгляду матеріалів за заявою ОСОБА_2 , з урахуванням вимог ч.3 та ч.4 ст.25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", виніс тимчасовий заборонний припис відносно ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 30.11.2025 строком на 5 діб в частині заборони на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи та заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Позивач, не погодившись з вищевказаним приписом, звернувся з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний припис прийнято відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року №2229-VIII (далі по тексту - Закон України №2229-VIII) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Положеннями ч.1 ст.1 Закон України №2229-VIII визначено, що:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;
кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;
терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства;
запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються;
Згідно з п.4 ч.1 ст.10 Закону України №2229-VIII, до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать, зокрема винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників.
Відповідно до ст.24 Закону України № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать, зокрема терміновий заборонний припис стосовно кривдника;
Згідно з п.16 ч.1 ст.1 Закону України № 2229-VIII терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Відповідно до ст.10 Закону України №2229-VIII до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать, зокрема:
1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них;
2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України;
3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;
4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників;
6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії. Уповноважені підрозділи органів Національної поліції України здійснюють повноваження у сфері запобігання та протидії домашньому насильству з урахуванням міжнародних стандартів реагування правоохоронних органів на випадки домашнього насильства та оцінки ризиків.
Згідно з ч.ч.1-3,5 ст.25 Закону України №2229-VIII терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України (ч.11 ст.25 Закону №2229-VIII).
Для реалізації цього положення Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №654 "Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника" (далі по тексту - Порядок №654).
Відповідно до п.п.2,3 розділу ІІ Порядку №654, припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Згідно з п.5 розділу ІІ Порядку №654 при винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).
Особа, стосовно якої винесено припис, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту припису та пояснення по суті правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови підписати його, які додаються до копії припису працівника уповноваженого підрозділу поліції (п.13 розділу ІІ Порядку №654).
Процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначає Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затверджений спільним наказом Мінсоцполітики України та МВС України від 13.03.2019 №369/180, згідно п.п. 4, 5 розділу І якого оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) за фактом вчинення домашнього насильства.
Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку №369/180, за результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
Пунктом 7 розділу ІІ Порядку №369/180 визначено, що залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.
Судом встановлено, що 30.11.2025 інспектором ОСОБА_3 на підставі заяви ОСОБА_2 та ст.25 Закону України №2229-VIII, винесено тимчасовий заборонний припис відносно ОСОБА_1 серії АА№488862 від 30.11.2025 строком на 5 діб в частині заборони на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи та заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Підставою для винесення вказаного припису стало звернення ОСОБА_2 від 27.11.2025 щодо вчинення з боку її чоловіка ОСОБА_1 домашнього насильства, а саме діяння психологічного та економічного насильства (а.с.51-52).
У ході розгляду заяви ОСОБА_2 , інспектором Савчуком В.В. відібрано письмові пояснення у заявниці та позивача, враховано форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства позивачем щодо ОСОБА_2 , якою визначено рівень небезпеки - низький (а.с.65, 67-69).
Враховуючи низький рівень небезпеки вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_2 , відповідачем застосовано тимчасовий захід (5 діб) із 10 днів визначених законодавством, що на думку колегії суддів є пропорційним втручанню у приватне життя позивача з метою досягнення легітимної мети - захисту жертви.
Позивач був ознайомлений з оспорюваним приписом, що підтверджується підписом останнього (а.с.21). Окрім того, з ним проведено профілактичну бесіду щодо недопущення домашнього насильства (а.с.71-72).
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності оскаржуваного припису.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що подія, викладена у зверненні звернення ОСОБА_2 від 27.11.2025 містить виключно ознаки сімейного конфлікту, а тому у відповідача не було підстав для винесення оспорюваного припису, колегія суддів зазначає, що позивачем фактично визнається факт сімейного конфлікту, що не спростовує правомірність дій відповідача при прийнятті припису.
Колегія суддів враховує посилання скаржника на помилковість зазначення судом першої інстанції того, що ризик вчинення домашнього насильства, зазначений у відповідній формі оцінки ризиків, складає середній/високий рівень небезпеки, оскільки згідно з формою оцінки ризиків цей рівень є низьким. Разом з тим, зазначена помилка суду не призвела до неправильного вирішення справи по суті.
Колегія суддів зазначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем (відповідачами) доведено (доказано) правомірність оспорюваного припису, а тому доводи скаржника щодо протиправності останнього, є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Згідно з частинами 1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
З урахуванням вимог ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі №638/24450/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк А.О. Бегунц