ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 р. Справа № 646/6436/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: П`янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 25.06.2026 р. (ухвалене суддею Барабановою В.В.) по справі № 646/6436/26
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, в якому просила: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 20.05.2026 р. серії ЕНА № 7227841, винесену поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Павзюк А.В., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 1700 грн.; провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Основ`янського районного суду міста Харкова від 25.06.2026 р. у задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 25.06.2026 р. та ухвалити постанову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки судом не надано оцінки доводам позивачки про наявність у матеріалах справи ознак автомобільної дороги, яка проходить через населений пункт, з окремими проїзними частинами, відокремленими одна від одної розділювальною смугою.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, просили розгляд справи проводити за їх відсутністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в полтавській області капралом поліції Павзюк А.В. винесено постанову серії ЕНА № 7227841, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ч. 4 ст. 122 КУпАП, за те, що вона, керуючи транспортним засобом «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху, а саме: рухалася зі швидкістю 124 км/год. в населеному пункті м. Решетилівка, АД Київ -Харків-Довжанський, 306 км, чим порушила п. 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. (в подальшому - Правила). Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 № ТС001013.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова відповідача обґрунтована, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розділом 33 Правил встановлено, що дія знака 3.29, що встановлений перед населеним пунктом, позначеним знаком 5.45, поширюється до цього знака.
Знак 5.49 «Початок населеного пункту» встановлює найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Знак 5.50 «Кінець населеного пункту» встановлює місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху». Позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
Згідно з п. 12.4 Правил, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Судовим розглядом встановлено, що позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона, керуючи транспортним засобом «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху, а саме: рухалася зі швидкістю 124 км/год. в населеному пункті м. Решетилівка, АД Київ -Харків-Довжанський, 306 км, чим порушила п. 12.4 Правил, що підтверджується фотофіксацією (файли 5020_131436 avi, 5020_131436 jmf) з лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС001013.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/35275, виданого 11.11.2025 р. ДП «Укрметртестстандарт» лазерний вимірювач швидкості руху т/з TruCam LTI 20/20 № ТС001013 відповідає вимогам технічної документації. Свідоцтво чинне до 11.11.2026 р.
Згідно з Сертифікатом Міністерства Економічного розвитку і торгівлі України серія А № 006694 від 29.08.2012 р. вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки) У3197-12 міжповірочний інтервал становить 1 рік.
Можливість використання виробу «TruCAMLTІ20/20» виробництва LaserTechnologyInc. також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 15.12.2023 р. № 04/05/02-1178/ВС1, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт).
На запит Управління патрульної поліції в Полтавській області від 12.05.2026 р. № 5196/41/26/03-2026 від 12.05.20206 р. листом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області вих. № 5948 від 26.05.2026 р. направлено копію відповіді ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШЕНЛ» вих. № 19/05/26 від 19.05.2026 р., яким повідомлено, що
на автомобільній дорозі М-03 на позначення населеного пункту Решетилівка, прив`язка 304+950 км на право узбіччі та розподільчій встановлено знаки: знак 5.49 У (+); Р(+), знак 5.50 У(+); Р(+), де «У» - узбіччя, «Р» - розподільча; на ліво узбіччі та розподільчій, прив`язка 307 + 200 км, встановлено знак 5.50 У (+); Р (+), знак 5.49 У(+); Р (+), де «У» - узбіччя, «Р» - розподільча, «-» - відсутній», «+» - в наявності.
Таким чином, суд апеляційної зазначає, що перевищення швидкості транспортним засобом, яким керувала позивачка підтверджується належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим оскаржувана постанова відповідача обґрунтована та не підлягає скасуванню.
Доводи апелянтки, що вона, керуючи транспортним засобом рухалась по автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, відокремленими одна від одної розділювальною смугою та бар`єрною огорожею, тобто, у спірних правовідносинах, відповідач повинен був керуватися п. 12.6 Правил, який встановлює обмеження 110 км/год, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки судовим розглядом встановлено, що позивачка перевищила встановлені обмеження швидкості руху, оскільки, рухалася зі швидкістю 124 км/год. саме в населеному пункті м. Решетилівка.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - Основ`янського районного суду міста Харкова від 25.06.2026 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 9, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, .
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 25.06.2026 р. по справі № 646/6436/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Я.В. П`янова О.А. Спаскін