ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 р. Справа № 520/24410/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026, (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О.) по справі № 520/24410/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астекс Трейдинг"
до Київської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Астекс Трейдинг» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000073/1 від 10.07.2025.
В обґрунтування позову зазначило, що при здійсненні митного оформлення товарів надало усі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення, а також неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 позов задоволено.
Київська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності, в них відсутні всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказує, що в наданих до митного оформлення платіжних документах зазначено тільки номер контракту з додатковими угодами, проте відсутні посилання щодо оплати саме оцінюваного товару (зокрема посилання на інвойс, проформу-інвойс, прайс-лист або специфікацію).
Вважає, що посилання лише на номер контракту недостатньо, оскільки відповідний документ охоплює кілька поставок (інвойсів). Натомість, відсутність посилання на конкретний інвойс, за яким ввозиться оцінюваний товар, робить неможливою ідентифікацію цієї суми оплати саме з оцінюваним товаром.
Також, зазначає на розбіжності у ціні товару, зазначеного в інвойсі від 24.03.2025 № OCBR66936-38-39 (17 365,73 дол. США) та у платіжних документах № 1188, 1221, 1170, 1189 (30 941,40 дол. США).
Зауважує, що як додатки до контракту, за якими, за твердженням позивача, проводилась оплата придбаних партій товарів, так і платіжні інструкції, що містять посилання на вищевказані додатки складені у часі раніше за інвойс № OCB - R66936-38-39 від 24.03.2025, за яким проводилась поставка спірного товару. Отже, наведені обставини унеможливлюють ідентифікацію платежів за платіжними документами № 1188, 1221, 1170, 1189 з даною поставкою.
Щодо транспортних витрат, зазначає, що декларантом не надано до митного оформлення заявки на перевезення, передбаченої умовами Договору від 30.06.2025, рахунків на оплату від фактичних перевізників «PE Lutskyi Feliks» та «International Forwarding co. ltd».
Просить врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.10.2022 по справі № 552/1982/16-а щодо обов`язку декларанта надавати рахунки фактичних перевізників у випадку залучення експедитором сторонніх організацій.
Звертає увагу на відсутність у наданих до митного оформлення документах, що підтверджують вартість транспортування (рахунок на оплату транспортних витрат від 04.07.2025 № 1413) наступних складових митної вартості: витрати на перевантаження оцінюваного товару в порту Constanta (Румунія), вантажно-розвантажувальні роботи в порту Constanta (Румунія), витрати на зберігання товару в порту Constanta (Румунія), вартість навантаження оцінюваного товару для його подальшого транспортування до кордону України та ін.
Вказує, що декларантом до митного оформлення не надано документу на підтвердження оплати наднормативного використання контейнеру, що становить 100 дол. США за дві доби, банківського документу, що підтверджує факт оплати послуг, враховуючи, що заявкою від 26.03.2025 передбачено перевезення товару на умовах передоплати.
Просить врахувати, що позивачем надано до суду виписку по рахунку за 18.07.2025 в якій зазначено, що на рахунок експедитора ТОВ «ВРС ЛОГІСТИК» ним перераховано три платежі на підставі рахунків на оплату. Водночас, до одного з рахунків на оплату підприємством надано додаткові рахунки на суму 10 490 грн, які не додані до митної вартості.
Звертає увагу, що декларантом не надано переклад експортної декларації країни відправлення, при цьому, в експортній декларації не заповнені наступні графи: а саме щодо номеру документа на підставі якого поставляється оцінюваний товар, дати фактичного експорту оцінюваного товару, відсутня детальна інформація про товар (найменування, артикул, вага, вартість тощо).
Таким чином вказаний документ не підтверджує факт здійснення експортної операції.
З урахуванням наведеного, вважає, що ним правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
Зауважує на ненадання судом першої інстанції оцінки підставам відмови у скасуванні спірного рішення, викладеним у рішенні від 12.08.2025, прийнятому за наслідками розгляду звернення ТОВ «Астекс Трейдинг» від 05.08.2025.
Крім того, зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме невірно розраховано судовий збір, що підлягав сплаті за подання позову, що призвело до стягнення судом сплаченого ТОВ «Астекс Трейдинг» судового збору в більшому розмірі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., П`янова Я.В.
У зв`язку з відпусткою судді П`янової Я.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Присяжнюк О.В., Бегунц А.О.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 11.10.2019 між ТОВ «Астекс Трейдинг» (покупець) та Jiaxing Bestgia Hardware Products Co.,Ltd (Китай)(продавець) укладено контракт № № JBHP-AT-01, за умовами якого продавець продає, а покупець купує на умовах і в терміни, викладені нижче товари, які зазначені у додатках, які є невід`ємною частиною цього контракту.
Відповідно до пунктів 2.1 - 2.3. Контракту ціни на Товар приймаються на умовах CFR Одеса/Чорноморськ Україна, згідно з «Інкотермс 2010» якщо інше не обумовлено в Додатках на поставку конкретної партії товару, які с невід`ємною частиною цього Контракту.
Ціни включають маркування, експортну упаковку, вартість тари і транспортування до пункту призначення.
Загальна вартість цього Контракту становить 990 000,00 доларів США.
Пунктом 3.1 Контракту визначено, що продавець поставляє Товар на умовах CFR Одеса/Чорноморськ, Україна, згідно з «Інкотермс 2010» якщо інше не обумовлено в Додатках на поставку конкретної партії товару, які є невід`ємною частиною цього Контракту.
Згідно з п. 4.2 Контракту умови оплати вказуються в кожному Додатку, який є невід`ємною частиною цього Контракту.
Додатками № 21 від 12.12.2024, № 23 від 06.02.2025, № 24 від 19.02.2019 сторони погодили поставку гвинтів, штіфтів, вставок круглих, нажимних пластинчастих пружин на умовах поставки FOB Шанхай/Нінгбо, Китай згідно з Інкотермс 2020.
Пунктом 3 вищевказаних додатків передбачено, що передоплата здійснюється в розмірі не менш ніж 40% вартості товару, що поставляється за додатком. Передплата може здійснюватись цілком або частинами. Остаточний розрахунок - перед відвантаженням.
Також, у додатках до Контракту визначено конкретну ціну на кожний товар.
24.03.2025 сторонами укладено Додаткову угоду № 9 до Контракту, якою внесли зміни до п. 3 Додатків № 23, 24 та виклали його в наступній редакції:
Передоплата здійснюється в розмірі не менш ніж 40% вартості товару, що поставляється за цим додатком. Передплата може здійснюватись частинами. Партія товару визначається за цим додатком. Решта суми оплачується перед відвантаженням незалежно від наявності скан-копії коносаменту.
Також внесено зміни до Додатку № 24 щодо кількості поставляємого товару.
ТОВ «Астекс Трейдинг» проведено продавцю передоплату за товар, в тому числі за додатками 21, 23, 24, про що свідчать банківські платіжні документи (Swift).
24.03.2025 Jiaxing Bestgia Hardware Products Co.,Ltd виставлено покупцю комерційний інвойс № OCB - R66936-38-39 на придбання партії гвинтів, штіфтів, вставок круглих, нажимних пластинчастих пружин загальною вартістю 17 365,73 дол. США.
У квітні 2025 р. продавець відвантажив товар на борт судна, про що складено коносамент № ZM25040325A.
10.07.2025 з метою митного оформлення товару, представник позивача ФОП ОСОБА_1 подала до Київської митниці митну декларацію № 25UA10[телефон приховано]U7, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 17 365,73 дол. США.
На підтвердження митної вартості, разом з декларацією ФОП ОСОБА_1 надала: пакувальний лист (Packing list) від 24.03.2025; рахунок-фактуру (iнвойс) № OCB - R66936-38-39 від 24.03.2025; коносамент ZM25040325A від 20.04.2025; автотранспортну накладну № 0207 від 02.07.2025; сертифікат про походження товару № 25С3304А2816/00001 від 30.04.2025; банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару № 1170 від 13.12.2024, № 1188 від 10.02.2025, № 1189 від 20.02.2025, № 1221 від 27.05.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 1413 від 04.07.2025; довідку про транспортні витрати № 755 від 04.07.2025; прайс-лист від виробника товару від 01.12.2024; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 12.06.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № JBHP-AT-01 від 11.10.2019 з додатковими угодами та додатками до нього; договір про надання послуг митного брокера № 01082024 від 01.08.2024; договір (контракт) про перевезення № 01032023 від 01.03.2023; договір (контракт) про перевезення № 25/0601 від 06.01.2025; договір (контракт) про перевезення № 30062025 від 30.06.2025; заявку № 25 від 26.03.2025; комерційну пропозицію (offer) від 09.12.2024; виписку із бухгалтерської документації від 26.06.2025; висновок ДП «Держзовнішінформ» від 18.06.2025; лист № 2606-25 від 26.06.2025; копію митної декларації країни відправлення №22312025[телефон приховано] від 16.04.2025.
За результатами опрацювання документів, наданих на підтвердження митної вартості, митний орган встановив, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв`язку з цим, відповідач запропонував надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; копію митної декларації країни відправлення; за власним бажанням - додаткові наявні у декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На запит митниці, декларант повідомив, що на даний час інші додаткові документи (окрім вже наданих) отримати не представляється можливим. У зв`язку з цим просив з метою уникнення простою транспорту, прийняти самостійне рішення стосовно підтвердження митної вартості товару за наявними документами до закінчення 10 денного терміну розгляду документів.
Зауважив, що в разі визначення митної вартості, відмінної від заявленої у МД № 25UA10[телефон приховано]U7, декларування буде проведено за вимогами ст. 55 МК України. Додаткові документи будуть надані у терміни та у відповідності до вимог МК України.
За наслідками розгляду документів та пояснень, наданих декларантом митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000073/1 від 10.07.2025.
В подальшому, позивачем проведено доплату митних платежів, за наслідками чого товар оформлено та випущено у вільний обіг відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України за новою митною декларацією під гарантійні зобов`язання відповідно до ст. 55 МК України.
05.08.2025 декларант звернувся до митного органу із заявою, в якій просив винести письмове рішення щодо визнання заявленої згідно МД № 25UA10[телефон приховано]U7 митної вартості та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000073/1 від 10.07.2025.
До заяви додав додаткові документи на підтвердження правильності визначення митної вартості товару, зокрема: валютні виписки, платіжні інструкції, акт наданих послуг від 11.07.2025, рахунок № 1413 від 04.07.2025, виписки з бухгалтерської документації від 31.07.2025, лист від перевізника від 09.07.2025.
12.08.2025 митний орган за наслідками розгляду додаткових документів, повідомив позивача, що надані додатково документи взяті до уваги митницею, проте це не дозволяє використовувати їх як джерело об`єктивної та достовірної інформації про заявлену митну вартість товарів, імпортованих за МД № 25UA10[телефон приховано]U7. Враховуючи викладене, у митниці відсутні підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2025/000073/1 від 10.07.2025 та для винесення письмового рішення про визнання заявленої митної вартості.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправним.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.
Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 11.10.2019) з урахуванням інвойсу.
Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:
- рахунок на оплату транспортних витрат від 04.07.2025 № 1413 видано ТОВ «ВРС ЛОГІСТИК». Однак, відповідно до автотранспортної накладної від 03.07.2025 № 0207 фактичним перевізником оцінюваного товару автомобільним транспортом є «PE Lutskyi Feliks». Відповідно до коносаменту № ZM25040325A фактичним перевізником оцінюваного товару морським транспортом є «International Forwarding co. ltd»;
- не забезпечено, відповідно до ст. 254 Митного Кодексу, переклад документів, поданих до митного оформлення, зокрема копії митної декларації країни відправлення № 22312025[телефон приховано];
- в копії митної декларації країни відправлення № 22312025[телефон приховано] не заповнені графи в яких зазначається номер документа на підставі якого поставляється оцінюваний товар; дата фактичного експорту оцінюваного товару;
- в платіжних документах відсутні посилання щодо оплати саме оцінюваного товару (відсутні посилання на інвойс, проформу-інвойс, прайс-лист або специфікацію), в платіжних документах зазначено тільки номер контракту (JBHP-AT 01) та додаткові угоди до контракту (№ 21, № 24, №23, № 26), що не дає змоги ідентифікувати зазначену оплату з оцінюваним товаром;
- відповідно до платіжних документів № 1188, 1221, 1170, 1189 сума оплати становить 30 941,40 дол. США. Однак, відповідно до інвойсу від 24.03.2025 № OCB R66936-38-39 вартість товару становить 17365,73 дол. США. Таким чином, оплата за товар значно відрізняється від суми зазначеної в інвойсі від 24.03.2025 № OCB-R66936-38-39;
- оцінюваний товар поставляється на умовах FOB- SHANGHAI (Китай). Разом з тим, в документах, що підтверджують вартість транспортування (рахунок на оплату транспортних витрати від 04.07.2025 № 1413) відсутні наступні складові митної вартості, а саме: витрати на перевантаження оцінюваного товару в порту Constanta (Румунія), вантажно-розвантажувальні роботи в порту Constanta (Румунія), витрати на зберігання товару в порту Constanta (Румунія), вартість навантаження оцінюваного товару для його подальшого транспортування до кордону України та ін.;
- відповідно до заявки від 26.03.2025 № 25, оплата вартості послуг здійснюється на умовах передоплати. Однак до митного оформлення не надано банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати послуг. Зазначені обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.
Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме: МД від 03.04.2024 № 24UA10[телефон приховано]U6 (найменування товару «гвинти сталеві оцинковані з вуглецевої сталі DIN965», виробник «Jiaxing Bestgia Hardware Products Co.,Ltd.», умови поставки FOB -Ningbo, країна походження - Китай, вага - 9 884 кг, 1 метод).
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.
Щодо доводів скаржника про не надання декларантом перекладу митної декларації країни відправлення колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 254 МК України, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Однак, митна декларація країни постачальника, в силу ст. 53 МК України, є не обов`язковим документом для здійснення розмитнення товарів.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №520/10709/188 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Відтак, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Проте, відповідачем не надано доказів витребування у позивача перекладу на українську мову документів, наданих до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити).
Отже, така експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.
Крім того, колегія суддів зауважує, що законодавчого визначення поняття "мова міжнародного спілкування" не існує. Так само немає чітко визначеного переліку іноземних мов, які є мовами міжнародного спілкування. Якщо керуватися звичаями ділового обороту, то до мов міжнародного спілкування відносяться мови найпоширеніші у світі та закріплені в міжнародному праві, мови, які офіційно застосовуються міжнародними організаціями - об`єднаннями держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору.
Таким чином, китайська мова, якою складені експортні декларації країни відправлення Китаю, є іноземною мовою міжнародного спілкування.
Отже, вимоги митного органу щодо необхідності надання перекладу цього документу не відповідають приписам ст. 254 МК України.
Доводи апелянта, що копія митної декларації країни відправлення не містить дати експорту та номеру документа на підставі якого поставляється оцінюваний товар колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність у митній декларації країни відповідних відомостей сама по собі не свідчить про недостовірність відомостей, заявлених декларантом, та не може бути достатньою підставою для невизнання заявленої митної вартості товару.
Щодо доводів скаржника про відсутність у платіжних документах посилань на інвойс, проформу-інвойс, прайс-лист або специфікацію щодо оплати саме оцінюваного товару та розбіжності у сумах оплати згідно таких документів та визначеної інвойсом, по якому поставлявся ввезений товар.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, але не виключно, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Судом встановлено, що декларантом до митного оформлення на підтвердження оплати товару надавались банківські платіжні документи (Swift) № 1170 від 13.12.2024, № 1188 від 10.02.2025, № 1189 від 20.02.2025, № 1221 від 27.05.2025, які у призначенні платежів містять посилання на Контракт та Додатки № 21, 23, 24.
Відсутність у платіжних документах посилань на інвойс позивач обґрунтовував тим, що Додатки до Договору були узгоджені раніше за інвойс та оплата здійснювалась саме на підставі складених Додатків. Натомість, Інвойс підсумував попередньо здійснене одне (велике) замовлення, тому й дата його оформлення пізніша за дати складання Додатків на поставку.
Щодо різниці у внесених сумах оплати, ТОВ «Астекс Трейдинг» пояснило, що з одним платежем за оплату відповідного Додатку можуть вноситися депозити на оплату інших Додатків та в рахунок майбутніх поставок, оскільки Контракт з його контрагентом є довготривалим.
Колегія суддів зауважує, що оплата товару однією платіжною інструкцією за декількома документами, якими визначено ціну товару не заборонена діючим валютним законодавством.
Крім того, у постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 809/322/17 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені в постанові від 22.10.2020 у справі №320/2455/19.
Таким чином, надані декларантом документи підтверджують оплату товару, що розмитнювався за МД № 25UA10[телефон приховано]U7.
Натомість, митним органом не зазначено яким чином обставини проведення покупцем оплати товару впливають на його ціну, що визначена на підставі інвойсу № OCB - R66936-38-39 від 24.03.2025.
Щодо доводів скаржника про не надання достатніх документів на підтвердження витрат на транспортування та розбіжності у наданих документах, зокрема, не надання документів з фактичними перевізниками оцінюваного товару (PE Lutskyi Feliks, International Forwarding co. ltd); не зазначення у рахунку витрат на перевантаження оцінюваного товару в порту Constanta (Румунія), вантажно-розвантажувальні роботи в порту Constanta (Румунія), зберігання товару в порту Constanta (Румунія), навантаження оцінюваного товару для його подальшого транспортування до кордону України; не надання банківських/платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних витрат.
Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.
Судом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу коносамент ZM25040325A від 20.04.2025; автотранспортну накладну № 0207 від 02.07.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 1413 від 04.07.2025; довідку про транспортні витрати № 755 від 04.07.2025; договір (контракт) про перевезення № 01032023 від 01.03.2023; договір (контракт) про перевезення № 25/0601 від 06.01.2025; договір (контракт) про перевезення № 30062025 від 30.06.2025; заявку № 25 від 26.03.2025; калькуляцію транспортних витрат.
Так, організацію перевезення товару ТОВ «Астекс Трейдинг» здійснювало ТОВ «ВРС Логістик» на підставі договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.03.2023 № 01032023, за умовами якого клієнт доручає експедитору, а експедитор від свого імені за дорученням і за рахунок клієнта забезпечує (в інтересах останнього) транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) його вантажів, в тому числі надання митно-брокерських послуг, що перевозяться морським / океанським, автомобільним, залізничним та авіаційним транспортом (далі - транспортними засобами), включаючи мультимодальні та інтермодальні перевезення. При цьому на кожну партію вантажу, що перевозиться, Сторони укладають відповідне Доповнення до цього Договору або оформляють Заявку (в тому числі в електронному вигляді) з описом всіх необхідних умов перевезення, ставок (тарифів), термінів оплати, які підписуються обома Сторонами Договору до початку здійснення перевезення.
Пунктом 2.1.1. Договору передбачено, що експедитор має право використовувати на свій розсуд будь-яких третіх осіб, вступати в договірні відносини від власного імені або від імені Клієнта з попередніми або наступним повідомленням останнього для виконання взятих на себе зобов`язань, а також використовувати будь-які засоби транспорту і способи зберігання, завантаження, вивантаження, обробки, здійснювати перевезення будь-яким маршрутом з використанням послуг будь-якої третьої особи та вчиняти інші дії для виконання прийнятих зобов`язань за цим Договором, Вибір Експедитором тих чи інших третіх осіб здійснюється з метою максимального забезпечення мети цього договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за надані (виконані) Експедитором послуги здійснюються Клієнтом в національній валюті України шляхом переказу з банківського рахунку Клієнта на банківський рахунок Експедитора протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку Експедитором (якщо інший строк проведення розрахунків не було узгоджено в Заявці), на підставі тарифів, що визначаються в транспортних замовленнях або / та Додатках на кожну конкретну партію вантажу.
26.03.2025 експедитор та позивач підписали заявку № 25, якою узгодили, в тому числі вид транспорту (морське перевезення, автоперевезення), адресу завантаження (Shangai, China), адресу вивантаження (м. Харків, вул. Селянська, 124); умови та строк оплати: оплата вартості послуг експедитора провадиться клієнтом на умовах передоплати до прибуття автотранспорту на місце розвантаження.
04.07.2025 ТОВ «ВРС Логістик» виставило ТОВ «Астекс Трейдинг» рахунок на оплату № 1413 про необхідність сплати наступних послуг на загальну суму 118 786,80 грн:
- морський фрахт за напрямком Шанхай, Китай - Констанца, Румунія - 36 960,00 грн;
- організація вантажно-розвантажувальних робіт за межами території України - 14 266,40 грн;
- оформлення декларації Т1 - 6 294,00 грн
- міжнародне автоперевезення за напрямком Констанца, Румунія - Рені, Україна, авто НОМЕР_1 /ВН6418ХF- 30 266,40 грн;
- міжнародне автоперевезення за напрямком Рені, Україна - Харків, Україна, авто ВН1018РЕ/ВН6418ХF - 26 000,00 грн
- винагорода експедитора (послуга на території України) - 5 000,00 грн.
Цього ж дня, експедитор склав довідку про транспортні витрати, якою повідомлено, що вартість транспортно - експедиційного обслуговування імпортного вантажу по маршруту порт Шанхай, Китай - Констанца, Румунія- пп. Рені митний кордон - м. Харків, Україна, в авто держ. № ВН 1018 РЕ / ВН 6418 ХF - становить:
- фрахт Шанхай, Китай - Констанца, Румунія коносамент ZМ25040325А - 36 960,00 грн.
- вантажно-розвантажувальні роботи та локальні витрати в порту Констанца, Румунія, коносамент ZМ25040325А - 14 266,40 грн.
- оформлення декларації Т1 - 6 294,00 грн.
- вартість автоперевезення з Констанца, Румунія до пункту митного контролю Рені ,Україна -30 266,40 грн.
- вартість автоперевезення з пункту митного контролю Рені. Україна до м. Харків, Україна - 26 000 ,00 грн.
Страхування вантажу не здійснювалось.
Вищевказані документи надавались митному органу під час митного оформлення ввезеного товару, що не заперечується відповідачем.
Всі складові, сторони, пункти призначення та контейнер в повній мірі співпадають та розбіжностей між собою не містять, що дає змогу в повній мірі підтвердити та визначити митну вартість імпортованого товару з урахуванням витрат на транспортування.
Колегія суддів зауважує, що договором від 01.03.2023 № 01032023 надано експедитору можливість залучати перевізників з метою виконання Договору та заявки клієнта.
Як зазначив позивач та не спростував відповідач, експедитор для виконання своїх договірних зобов`язань з метою здійснення перевезення спірного товару залучив перевізників, які зазначені у коносаменті та міжнародній автотранспортній накладній.
Таким чином, залучення ТОВ «ВРС Логістик» для перевезення товару третіх осіб повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 у справі № 826/66/14.
В свою чергу, довідка про транспортні та складські витрати містить належні та достатні відомості щодо витрат на транспортування товару.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Натомість, не надання позивачем первинних документів із перевізниками, залученими ТОВ «ВРС Логістик» до перевезення товарів (заявок, актів наданих послуг, рахунків на оплату) жодним чином не заважала відповідачу встановити вартість перевезення товару з порту Shangai, China до Рені, Україна з урахуванням інших наданих документів.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 18.10.2022 по справі № 552/1982/16-а колегія суддів відхиляє з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі.
Доводи скаржника про не надання позивачем банківських/платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортних витрат за рахунком на сплату транспортних послуг колегія суддів оцінює критично, оскільки декларантом надавалась інші документи, з яких митний орган мав можливість встановити вартість транспортних витрат.
Крім того, платіжна інструкція від 18.07.2025 № 11671 про оплату послуг перевезення на суму 118 786,80 грн надавалась позивачем під час оскарження спірного рішення до митного органу.
В свою чергу, митним органом не зазначено підстав її не врахування під час розгляду заяви ТОВ «Астекс Трейдинг» від 05.08.2025.
Щодо доводів скаржника про не зазначення декларантом у жодному документі понесених витрат на перевантаження оцінюваного товару в порту Constanta (Румунія), вантажно-розвантажувальні роботи в порту Constanta (Румунія), зберігання товару в порту Constanta (Румунія), навантаження оцінюваного товару для його подальшого транспортування до кордону України колегія суддів зазначає наступне.
За твердженням позивача, всі складові витрат на перевезення, вказані у рахунку на оплату транспортних послуг, а також довідці про транспортні витрати.
Натомість, відповідачем не спростовано наведених обставин та не надано жодних доказів на підтвердження понесення ТОВ «Астекс Трейдинг» додаткових витрат, окрім тих, що визначені зазначеними вище документами.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про надання позивачем всіх необхідних документів на підтвердження транспортних витрат.
Доводи апелянта про не надання декларантом документу на підтвердження оплати наднормативного використання контейнеру, наявність в матеріалах справи виписки по рахунку, з якого вбачається понесення позивачем додаткових витрат на перевезення товару колегія суддів відхиляє, оскільки наведені обставини не слугували підставами для коригування митної вартості товару.
Доводи скаржника про не надання судом першої інстанції оцінки підставам відмови у скасуванні спірного рішення, викладеним у рішенні від 12.08.2025 колегія суддів вважає такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки рішення від 12.08.2025 не є предметом спору, а обставини, викладені у ньому не слугували підставами для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Доводи апелянта про те, що при виконанні митних формальностей за спірною митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, колегія суддів вважає такими, що не стосуються обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.
Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.
Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларантові, разом з тим, зауважує, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 08.10.2019 по справі №803/776/17.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Доводи апеляційної скарги, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше колегія суддів оцінює критично, оскільки митним органом під час коригування лише взято за порівняння найменування, товару, виробника, умови поставки, країну походження та вагу.
Водночас, на митну вартість товару впливають й інші показники, такі як фактурна вартість, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.
Як наслідок, лише подібність ввезеного позивачем товару з тими, що порівнювала митниця за виробником чи країною походження беззаперечно та достеменно не свідчить про те, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Астекс Трейдинг» за подання позову сплачено судовий збір в розмірі 5 554,04 грн, який стягнутий судом першої інстанції за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас, суд першої інстанції не звернув уваги, що судовий збір за подання позову майнового характеру на суму 166 568,12 грн становить 3 028 грн (1 прожитковий мінімум для працездатних осіб).
Крім того, позовна заява подана ТОВ «Астекс Трейдинг» подана через систему «Електронний суд», а отже за її подачу мав застосовуватись коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, передбачений ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, за подання позову до сплати підлягав судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8).
Враховуючи наведене, відповідно до ст. 139 КАС України, на користь позивача підлягали стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.
Натомість, суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, що призвело до помилкового висновку про стягнення на користь позивача сплаченого судового збору в більшому розмірі.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм процесуального права в частині вирішення питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку про його зміну в цій частині.
В іншій частині судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Київської митниці - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 по справі № 520/24410/25 - змінити в частині розподілу витрат зі сплати судового збору, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:
Стягнути з Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, ЄДРПОУ 43997555) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астекс Трейдинг" (бульв. Гончарівський, буд. 4, оф. 505, м. Харків, 61012, ЄДРПОУ: 34469408) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок)
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі № 520/24410/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк