ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 р. Справа № 440/1774/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернівецької обласної ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, повний текст складено 22.04.26 по справі № 440/1774/26
за позовом ОСОБА_1
до Чернівецької обласної ради
третя особа ОСОБА_2
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької обласної ради, третя особа - ОСОБА_2 , в якому просить суд: визнати дії Чернівецької обласної ради щодо вручення ОСОБА_2 Почесної відзнаки Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною» (посмертно) загиблого військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 протиправними; зобов`язати Чернівецьку обласну раду передати Почесну відзнаку Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною» загиблого військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 його дочці - ОСОБА_1 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії Чернівецької обласної ради щодо вручення ОСОБА_2 Почесної відзнаки Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною» (посмертно) загиблого військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 протиправними. Зобов`язано Чернівецьку обласну раду вирішити питання щодо належного отримувача нагороди Почесної відзнаки «За заслуги перед Буковиною» присвоєну ОСОБА_3 посмертно, з урахуванням правової оцінки суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької обласної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Чернівецька обласна рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що місцеві відзнаки - це нагороди територіальних громад, що вшановують жителів за вагомий внесок у розвиток краю, активну діяльність, волонтерство, героїзм тощо, пов`язані з місцевою символікою. Тобто, законодавець чітко розмежував місцеві відзнаки від державних не лише їх статусом, але й порядком нагородження. Вказує, що нагородження Почесною відзнакою посмертно військовослужбовців НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 окремої бригади сил територіальної оборони ЗСУ, у тому числі й ОСОБА_3 , проведено з чітким дотриманням саме Положення про Почесну відзнаку Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною». Стверджує, що висновок суду першої інстанції про те, що у випадку посмертного нагородження будь-яка відзнака має передаватися саме членам сім`ї нагородженого, а не іншим особам, стосується саме державних нагород, натомість ОСОБА_3 був нагороджений місцевою відзнакою з дотриманням вимог Положення. Зокрема п.1.3. Положення визначено, що нагородження особи Почесною відзнакою може бути проведено посмертно. Саме тому у Чернівецької обласної ради відсутній був обов`язок щодо розшуку та встановлення саме членів сім`ї загиблого та спорідненість між ними. Звертає увагу, що контакти ОСОБА_2 були отримані відповідачем від командування Військової частини НОМЕР_1 , яке звернулося з пропозицією щодо вшанування полеглих під час виконання бойових завдань воїнів частини та надало контактні дані близьких людей для отримання нагород. Тобто саме ОСОБА_3 зазначив контактні дані ОСОБА_2 , при цьому жодної інформації про наявність доньки ОСОБА_1 , відповідач не отримував. Наголошує, що втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 без змін. Зазначає, що за відсутності спеціального регулювання у положенні Про Почесну відзнаку Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною», Чернівецька обласна рада була зобов`язана застосувати аналогію закону, а саме - норми, які регулюють подібні правовідносини у сфері державних нагород, та визначити отримувача нагороди з числа членів сім`ї загиблого.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є дочкою загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 .
12.06.2025 розпорядженням голови Чернівецької обласної ради №258-н «Про нагородження Почесною відзнакою Чернівецької обласної ради «За заслугу перед Буковиною» ОСОБА_3 нагороджено Почесною відзнакою Чернівецької обласної ради «За заслугу перед Буковиною» (посмертно).
Таку нагороду було отримано ОСОБА_2 .
Про даний факт позивачці стало відомо після залучення останньої у якості заінтересованої особи у справі №725/3287/25 щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_3 та встановлення факту перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_3 .
У подальшому позивачка звернулась із запитом до відповідача, в якому просила надати документи, на підставі яких отримувачем нагороди ОСОБА_3 була визначена ОСОБА_2 , чи були повідомлені члени сім`ї ОСОБА_3 та хто надав відомості про контактні особи загиблого військовослужбовця.
Листом від 31.10.2025 №К-46/1 повідомлено позивачку, що відзнака ОСОБА_3 була вручена ОСОБА_2 . Вказано, що контакти ОСОБА_2 , як близької особи для отримання нагороди було надано Військовою частиною НОМЕР_1 . При цьому, надані копії документів, які відображають порядок приведення ОСОБА_3 до нагороди.
31.10.2025 позивачка звернулась до відповідача із запитом про надання копій документів, на підставі яких було визначено ОСОБА_2 , як «близьку людину», підтвердження, що вручення нагороди ОСОБА_2 узгоджено із родиною загиблого, відомості щодо намірів відповідача вручити нагороду законному родичу загиблого - його дочці ОСОБА_1 .
Листом від 05.11.2025 №К-50 повідомлено позивачку, що листом від 31.10.2025 №К-46/1 надано всі наявні копії документів та матеріали стосовно нагородження загиблого ОСОБА_3 . Зазначено, що повторне вручення нагороди не передбачено Положенням про Почесну відзнаку Чернівецької обласної ради «За заслугу перед ОСОБА_4 ».
06.11.2025 позивачка звернулась до відповідача із запитом щодо надання інформації щодо того, яким документом визначено особу, яка отримала нагороду загиблого; хто ініціював подання про нагородження та чи передбачена можливість перегляду рішення про вручення у разі виявлення порушень; при відсутності повторного вручення чи можливо офіційно зафіксувати волю сім`ї загиблого щодо належного збереження або передачі нагороди в родину.
Листом від 05.12.2025 №К-52 повідомлено позивачку, що Положенням не передбачено наявність документа, яким би визначались члени сім`ї, які претендують на отримання нагороди у разі нагородження особи Почесною відзнакою посмертно.
Враховуючи позицію відповідача, позивачка вважає, що останній протиправно вручив Почесну відзнаку «За заслуги перед ОСОБА_4 », яка була присвоєна її померлому батьку ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , оскільки остання не відноситься до членів родини загиблого та немає жодних юридичних зв`язків з останнім.
У зв`язку з викладеним, позивачка ініціювала даний спір.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправних дій Чернівецької обласної ради щодо вручення ОСОБА_2 Почесної відзнаки Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною» (посмертно) загиблого військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 протиправними.
У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання Чернівецької обласної ради вирішити питання щодо належного отримувача нагороди Почесної відзнаки «За заслуги перед Буковиною» присвоєну ОСОБА_3 посмертно, з урахуванням правової оцінки суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Чернівецької обласної ради передати Почесну відзнаку Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною» загиблого військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 його дочці - ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з їх передчасності.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Державна нагородна система України регулюється спеціальним законом та указами Президента України. Ключовим документом є Закон України «Про державні нагороди України».
Відповідно до ст.22 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції.
З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідно району, області. Зміст, опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються відповідною радою згідно з законом.
Варто зауважити, що місцеві відзнаки це нагороди територіальних громад, що вшановують жителів за вагомий внесок у розвиток краю, активну діяльність, волонтерство, героїзм тощо, пов`язані з місцевою символікою.
Так, відповідно до рішення 8-ї сесії Чернівецької обласної ради VII скликання від 27.10.2016 №212-8/16 засновано Почесну відзнаку Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною», затверджено Положення про Почесну відзнаку Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною» (далі по тексту - Положення).
Відповідно до Положення, Почесна відзнака «За заслуги перед Буковиною» (далі - Почесна відзнака) є відзнакою Чернівецької обласної ради за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток Чернівецької області, активну благодійну і громадську діяльність, зміцнення обороноздатності та безпеки України, особисту мужність та героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету й територіальної цілісності держави, а також з нагоди державних та професійних свят.
Почесною відзнакою нагороджуються: громадяни України - за вагомі досягнення в економічній, науково-технічній, соціально-культурній та інших сферах діяльності, значний особистий внесок в організацію роботи органів місцевого самоврядування, вирішення питань соціально-економічного, культурного та духовного розвитку територіальних громад; учасники антитерористичної операції на Сході України з числа військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України, інших військових формувань, добровольці - за виявлену особисту мужність та героїзм, захист державного суверенітету й територіальної цілісності, зміцнення обороноздатності та безпеки України; представники громадських, релігійних, благодійних організацій - за значний особистий внесок у благодійній та громадській діяльності.
Нагородження особи Почесною відзнакою може бути проведено посмертно. Нагородження Почесною відзнакою здійснюється відповідно до розпорядження голови обласної ради.
Відповідно до пункту 2.1 Положення, ініціювати нагородження Почесною відзнакою має право голова обласної ради.
Також пунктом 2.1. Положення визначено, що рішення про нагородження Почесною відзнакою приймається головою обласної ради на підставі висновку постійної комісії обласної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, етики та нагороджень і оформляється розпорядженням голови обласної ради
Як встановлено судом, екс-головою Чернівецької обласної ради О.Бойком подано клопотання до постійної комісії обласної ради з питань місцевого самоврядування, регламенту, депутатської діяльності, етики, нагороджень, правових питань, міжетнічних відносин та антикорупційної діяльності (далі - Постійна комісія) щодо нагородження Почесною відзнакою посмертно військовослужбовців НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 окремої бригади сил територіальної оборони ЗСУ, у тому числі й ОСОБА_3 . При цьому, відомості щодо близьких людей для отримання нагороди (зокрема контакти ОСОБА_2 ), які в подальшому були доєднані до вищевказаного клопотання, були отримані безпосередньо від Військової частини НОМЕР_1 , в якій проходив військову службу загиблий ОСОБА_3
11.06.2025 на засіданні Постійної комісії розглянуто клопотання на той час голови обласної ради ОСОБА_5 щодо нагородження Почесною відзнакою військовослужбовців.
Відповідно до висновку Постійної комісії від 11.06.2025 №1 вирішено рекомендувати на той час голові обласної ради ОСОБА_6 нагородити (посмертно) Почесною відзнакою військовослужбовців НОМЕР_2 батальйону НОМЕР_3 окремої бригади сил територіальної оборони ЗСУ.
12.06.2025 видано розпорядження голови Чернівецької обласної ради №258-н «Про нагородження Почесною відзнакою Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною» військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 (посмертно).
Судом встановлено та сторонами не спростовується, що вищевказана нагорода була вручена ОСОБА_2 , з чим не погоджується позивачка.
Колегія суддів враховує, що Положення про Почесну відзнаку Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною» не містить норм, які б визначали коло осіб, яким має вручатися нагорода у разі посмертного нагородження.
Відтак у спірних правовідносинах наявна прогалина правового регулювання, що унеможливлює безпосереднє застосування відповідного локального нормативного акта в частині визначення належного отримувача нагороди.
Згідно з ч.6 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Суд звертає увагу, що правовідносини щодо вручення посмертних відзнак є подібними за своєю правовою природою незалежно від рівня нагороди (державна чи місцева), оскільки мають однакову мету - вшанування пам`яті померлої особи та збереження цієї пам`яті в її сім`ї.
Нормативне регулювання у сфері державних нагород України чітко закріплює підхід законодавця до вирішення цього питання.
Так, відповідно до п.5 Положення про Почесну відзнаку Президента України, затвердженого Указом Президента України від 18.08.1992 №418/92, почесна відзнака Президента України разом з мініатюрою та грамотою про нагородження нею вручається особисто Президентом України або за його уповноваженням посадовими особами органів державної виконавчої влади. У випадках нагородження посмертно - передаються сім`ям для зберігання як пам`ять.
Відповідно до п.21 Положення про почесні відзнаки Верховної Ради України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 29.12.2025 №2007, у разі смерті нагородженої особи, якій за життя не вручено почесну відзнаку та нагородний сертифікат до неї, а також у разі нагородження особи посмертно почесна відзнака та нагородний сертифікат до неї передаються сім`ї нагородженої особи для зберігання. Передача почесної відзнаки та нагородного сертифіката до неї оформлюється протоколом, який зберігається в Апараті Верховної Ради України.
Відповідно до п.19 Порядку представлення до нагородження та вручення державних нагород України, затвердженого Указом Президента України від 19.02.2003 №138/2003, у разі смерті нагородженого, якому за життя державну нагороду та документ про нагородження не було вручено, або нагородження особи посмертно державна нагорода та документ до неї передаються сім`ї такого нагородженого для зберігання як пам`ять. Передача державної нагороди та документа про нагородження оформляється протоколом установленої форми (додаток № 2). Протокол передачі надсилається до Управління державних нагород та геральдики.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про єдиний, усталений та послідовний підхід законодавця, відповідно до якого у випадку посмертного нагородження будь-яка відзнака має передаватися саме членам сім`ї нагородженого, а не іншим особам.
Такий підхід обумовлений особливим характером нагороди як символу пам`яті про особу, необхідністю забезпечення збереження цієї пам`яті у найближчому соціальному середовищі - родині та пріоритетністю прав та інтересів членів сім`ї, які мають юридично визначений зв`язок із померлим.
Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно зі ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відтак, законодавчо встановлено, що членами сім`ї та найближчими родичами особи є, зокрема, її діти, правовий статус яких є чітко визначеним і підтверджується належними доказами.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 11.06.2025 відкрито провадження у справі №725/3287/25 за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із загиблим ОСОБА_3 , а також факту перебування на його утриманні. У подальшому, ухвалою від 16.09.2025 до участі у зазначеній справі було залучено позивачку як заінтересовану особу.
Разом з тим, на момент прийняття відповідачем рішення про вручення посмертної нагороди та її фактичного вручення ОСОБА_2 розгляд вказаної судової справи не був завершений, а відповідне судове рішення не було ухвалене та не набрало законної сили.
Відтак, юридичний факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не був встановлений у передбаченому законом порядку.
Суд наголошує, що відповідно до ст.315 Цивільного процесуального кодексу України факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу підлягає доведенню та має юридичне значення лише за умови його належного підтвердження, зокрема рішенням суду, яке набрало законної сили. До моменту такого встановлення відповідна особа не може вважатися такою, що має підтверджений статус члена сім`ї у розумінні законодавства.
Отже, станом на момент вручення нагороди відповідач фактично визнав за ОСОБА_2 статус члена сім`ї загиблого без наявності належних правових підстав, що свідчить про передчасність та необґрунтованість такого висновку.
Колегія суддів вважає, що за відсутності спеціального регулювання у положенні Про Почесну відзнаку Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною», відповідач був зобов`язаний застосувати аналогію закону, а саме - норми, які регулюють подібні правовідносини у сфері державних нагород, та визначити отримувача нагороди з числа членів сім`ї загиблого.
Натомість відповідач цього не зробив, не встановив належного кола членів сім`ї нагородженого, не надав правової оцінки наявності у загиблого рідної дочки та передав нагороду особі, правовий статус якої як члена сім`ї належним чином не підтверджений.
За таких умов відповідач, реалізуючи надані йому дискреційні повноваження, був зобов`язаний діяти з дотриманням загальних законодавчо закріплених принципів розумності, добросовісності, пропорційності, рівності перед законом, пріоритету юридично визначених сімейних зв`язків.
Відсутність нормативного регулювання не надає органу влади права діяти довільно, а навпаки - покладає обов`язок забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Однак відповідач, поклавшись виключно на інформацію військової частини, яка сама по собі не є належним і достатнім доказом сімейного статусу особи, фактично не встановив належного кола осіб, які мають пріоритетне право на отримання нагороди, без урахування аналогії закону, не надав оцінки наявності рідної дочки загиблого та допустив перевагу особи з невизначеним правовим статусом над особою з підтвердженим родинним зв`язком.
Такий підхід свідчить про те, що оскаржуване рішення прийнято без урахування всіх істотних обставин, а також із порушенням принципу обґрунтованості, що є самостійною підставою для визнання його протиправним.
У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах посмертна нагорода підлягає передачі члену сім`ї нагородженого, а відтак рішення відповідача про її вручення третій особі є протиправним та підлягає скасуванню з покладенням обов`язку вирішити питання щодо належного отримувача нагороди з урахуванням правової оцінки суду.
При цьому, у даній справі повноваження Чернівецької обласної ради не є дискреційними, оскільки враховуючи протиправність дій відповідача щодо вручення ОСОБА_2 Почесної відзнаки Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною» (посмертно) загиблого військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки буде саме зобов`язання відповідача вирішити питання щодо належного отримувача нагороди Почесної відзнаки «За заслуги перед Буковиною» присвоєну ОСОБА_3 посмертно, з урахуванням правової оцінки суду.
Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача , у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 по справі № 440/1774/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко