ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
05 серпня 2026 року м.Дніпро справа № 160/25778/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 160/25778/25 (суддя Конєва С.О., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач) щодо не проведення перерахунку та виплати позивачеві щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 19.05.2020 року, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, допомоги для оздоровлення за 2020 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 рік у кількості 70 днів - згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29.01.2020 по 19.05.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року Законом України №294-ІХ у розмірі 2102, 00 гривень;
- зобов`язати відповідача провести позивачеві перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 19.05.2020 року, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, допомоги для оздоровлення за 2020 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 рік у кількості 70 днів - згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29.01.2020 по 19.05.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року Законом України №294-ІХ у розмірі 2102, 00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі.
Із рішенням суду не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, за період з 29.01.2020 по 19.05.2020 року є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. Також скаржник звертає увагу, що Постановою КМУ №704 передбачено, що матеріальна допомога на оздоровлення надається військовослужбовцям один раз на рік, та вказаний нормативний акт не передбачає можливості перерахунку вже виплаченої матеріальної допомоги. Разом з цим, п.5 Постанови 704 керівникам надано право, а не
зобов`язано їх один раз на рік надавати матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві зазначає, що вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Позивач наполягає, що у спірний період з 29.01.2020р. по 19.05.2020 року він мав право на отримання грошового забезпечення (у тому числі основних, додаткових та одноразових його видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, допомоги для оздоровлення за 2020 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки), обчисленого виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020р. (2102 грн.) згідно до вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704, у редакції, яка діяла з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. та із застосуванням наведеного вище розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 1 січня відповідного календарного року згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги відповідача, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 25.05.2007р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України за контрактом, є учасником бойових дій про що свідчать копія паспорту позивача серії НОМЕР_2 від 23.03.2004р., копія посвідчення УБД серії НОМЕР_3 від 09.06.2015р., копія витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 19.05.2020р. №103, наявних у справі.
Зі змісту копії витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 19.05.2020р. №103 видно, що старшого прапорщика ОСОБА_1 було звільнено в запас ЗСУ відповідно до п.п. "б" п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за станом здоров`я, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 19.05.2020р.
30.06.2025р. позивач звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із заявою, у якій просив провести йому перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 19.05.2020 року, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, допомоги для оздоровлення за 2020 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 рік у кількості 70 днів - згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29.01.2020 по 19.05.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року Законом України №294-ІХ у розмірі 2102, 00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
У відповідь в/ч НОМЕР_1 листом №6/54/12-820-2025 від 29.08.2025р. повідомила позивача про те, що нарахування щомісячного грошового забезпечення позивача у спірному періоді здійснювалося у межах та у спосіб, що визначені законодавством України.
Відповідачем у спірний період з 29.01.2020 по 19.05.2020 року фактично здійснювалося нарахування та виплата позивачеві грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових його видів) із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018р., що становив 1762,00 грн., що не заперечується та підтверджено відповідачем.
Позивач вважає, що обчислення його щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 19.05.2020 року, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, допомоги для оздоровлення за 2020 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 рік у кількості 70 днів, за період з 29.01.2020р. по 19.05.2020р., мало бути проведене із величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а саме: станом на 01.01.2020р.(2102 грн.), згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому при звільненні зі служби всіх належних за законом виплат, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01 березня 2018 року (надалі - Постанова КМУ №704).
Зазначеною Постановою КМУ №704 було збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців з 01.03.2018р.
Відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (надалі - Постанова КМУ № 103), якою внесено зміни до Постанови КМУ № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14" (пункт 6 Постанови КМУ № 103).
Постанова КМУ №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови КМУ №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Тож, з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", у осіб з числа військовослужбовців виникло право на нарахування та виплату грошового забезпечення, яке визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови КМУ № 704 у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постанови КМУ №103 (тобто, до 24.02.2018р.) із використанням для його визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Таким чином з 29.01.2020р., тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18, діяв п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 у первісній редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на тарифний коефіцієнт згідно до додатками 1,12,13,14.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 та від 28.02.2023р. у справі №380/18850/21.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2018р. - 1762 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2020р. - 2102 грн.
Отже, протягом спірного періоду прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня календарного року збільшувався.
При цьому, різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 та 2020 роки впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020р., тобто, з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справ №826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (зокрема, у 2020 році), на відповідний тарифний коефіцієнт.
А відтак, у спірний період з 29.01.2020р. по 19.05.2020 року позивач мав право на отримання грошового забезпечення (у тому числі основних, додаткових та одноразових його видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, допомоги для оздоровлення за 2020 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки), обчисленого виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020р. (2102 грн.), згідно до вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704, у редакції, яка діяла з 29.01.2020р. по 19.05.2023р., та із застосуванням наведеного вище розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 1 січня відповідного календарного року згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Наведене вище відповідає правовій позиції, що висловлена у постанові Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №200/3757/20-а.
Отже, є правильними висновки суду першої інстанції, що у період з 29.01.2020р. по 19.05.2020 року грошове забезпечення позивача з усіма його складовими мало обчислюватися відповідачем із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020р. (2102грн.).
Є помилковими і аргументи відповідача з приводу його незгоди із перерахунком та виплатою грошової допомоги для оздоровлення на 2020 рік та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період 2015-2019 роки з огляду на те, що вказані види грошового забезпечення позивача та правильність їх обчислення відповідачем напряму залежить від правильності обчислення відповідачем посадового окладу та окладу за військовим званням позивача. Відповідно, протиправність їх обчислення не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020р. (2102,00 грн.), в свою чергу, тягне неправомірність обчислення і вказаних видів грошового забезпечення, які мають бути відповідачем перераховані та виплачені позивачеві.
Таким чином, судом обгрунтовано зобов`язано відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату за період з 29.01.2020р. по 19.05.2020р. включно грошового забезпечення (у тому числі основних, додаткових та одноразових його видів: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, допомоги для оздоровлення за 2020 рік, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідної календарного року, а саме: встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020р. (2102 грн.), згідно пункту 4 постанови КМУ №704, чинної у редакції з 29.01.2020 по 19.05.2023р., з урахуванням раніше виплачених сум
Тобто, відповідач зобов`язаний виплатити ті суми, які не були виплачені позивачу.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків суду. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 160/25778/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.В. Шлай