Справа № 308/9159/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :
головуючого судді Іванова А.П.,
за участю секретаря судового засідання Боти О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просив суд скасувати постанову № 22871 від 02 вересня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01 вересня 2025 року позивача, який здійснює міжнародні перевезення, після перетину державного кордону України було зупинено працівниками поліції та без пояснення підстав доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , де його фактично утримували до наступного дня.
02 вересня 2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої було прийнято рішення щодо ступеня його придатності до військової служби, після чого його було відпущено з приміщення ТЦК та СП.
Позивач вказує, що того ж дня, 02 вересня 2025 року о 07:44 год, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 22871 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25 500 грн за нібито невиконання вимоги щодо проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025 року особами, визнаними раніше обмежено придатними.
Зазначає, що про існування зазначеної постанови дізнався лише 09 червня 2026 року після отримання засобами поштового зв`язку постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 81178986 від 04 червня 2026 року.
Вказує, що оскаржувана постанова є незаконною та винесена з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки його не було повідомлено про розгляд справи, не роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, не відібрано пояснень та не вручено копію постанови в день її винесення. Крім того, позивач вказує, що саме в день винесення постанови 02.09.2025 він фактично пройшов медогляд у даному ТЦК та СП, а матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю за відсутністю складу правопорушення.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.06.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач у дане судове засідання не з`явився, при цьому від його представника - адвоката Кажук В.Б. надійшла до суду заява, відповідно до якої просить розглянути справу без їх участі, зазначивши, що позовні підтримує та просить їх задовольнити повністю.
Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
При цьому, в силу вимог ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на оскарження постанови № 22871 від 02.09.2025 року, позивач зазначає, що дізнався про її існування та зміст лише 09 червня 2026 року. У цей день засобами поштового зв`язку («Укрпошта») на його адресу надійшов конверт з постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 81178986 від 04.06.2026 року, викликом виконавця та копією оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт отримання листа 09.06.2026 року підтверджується поштовим трекінгом R67[телефон приховано] та копією конверта.
Зважаючи на ту обставину, що постанова винесена 02.09.2025, натоміть позивач копію оскаржуваної постанови отримав лише 09.06.2026 року поштовим відправленням разом із постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, , суд приходить до переконання, що позивачу необхідно поновити строк на подання даного позову.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 № 22871 від 02.09.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що «02.09.2025 р. приблизно о 07-44 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в супроводі органів Національної поліції, де було встановлено, та особисто підтверджено останнім, що він не виконав вимогу передбачену пунктом 2 розділу ІІ - Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" № 3621-IX від 21.03.2024 р., яка передбачає, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Отже, громадянин ОСОБА_1 , як військовозобов`язаний, вчинивправопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
У зв`язку з наведеним накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 25 500 грн. 00 коп.
Позивач, вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчиненні під час особливого періоду. Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів - норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Суд зазначає, що відповідно до доданої до позову скрін-копії витягу з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», ОСОБА_1 27.06.2024 уточнив свої персональні дані, 02.09.2025 пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої він визнаний придатним до проходження військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП. Також наявна інформація про надання позивачу відстрочки від призову за мобілізацією (бронювання) терміном дії до 20.03.2027 року.
Крім того, оскаржувана постанова не містить посилання на докази, якими підтверджується вина ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У резолютивній частині оскаржуваної постанови взагалі не зазначено нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, за вчинення якого на ОСОБА_1 накладається адміністративне стягнення, що є порушенням вимог ст. 283 КУпАП та не надає суду можливості достеменно визначити норму за якою її притягнуто до адміністративної відповідальності.
Частина 3 статті 278КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання, чи сповіщено осіб, які беруть участь у справі, про час і місце її розгляду.
Таким чином, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих ст. 268 КУпАП прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання пояснень та доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту.
При цьому згідно викладених вище норм справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у випадку своєчасного сповіщення особи про місце і час розгляду справи.
У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17 Верховний Суд також зазначив, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягається до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивача було належним чином не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
У цьому випадку позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Процедурні порушення, зокрема, розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 серпня 2022 року у справі № 683/743/17, від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 17 червня 2020 року у справі № 712/10440/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 591/2794/17.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (АV5а^ V. Тигкеу), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення дій та подій, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було дійсно вчинене і особа, яка притягується до відповідальності є винною у його вчиненні. З огляду на вказане та враховуючи, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення (стаття 251 КУпАП), очевидно, що зазначені особи, крім протоколу, зобов`язані надати до суду належні, допустимі та достовірні докази того, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Представником відповідача відзиву на позов надано не було, так само і не надано суду належних доказів щодо підтвердження своєї позиції, не спростовано доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому доводи позивача, наведені в позовній заяві не викликають сумніву, оскільки відповідачем жодних належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності винесення оскаржуваного рішення не надав.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення.
На підставі ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 № 22871 від 02.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов