ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
31 липня 2026 року м. Дніпро справа № 280/11509/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року у справі № 280/11509/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16 вересня 2025 року № 084050021374 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 09 вересня 2025 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 вересня 2025 року позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Водночас, спірним рішенням у призначенні пенсії відмовлено з посиланням на недосягнення пенсійного віку 55 років, встановленого частиною 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 лютого 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки вважає, що набула право на пільгову пенсію на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року у справі № 1-5/2018 (746/15), при досягненні віку 50 років. Просить позов задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року у справі № 280/11509/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській бласті, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16 вересня 2025 року № 084050021374 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з 09 вересня 2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, починаючи з 09 вересня 2025 року. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просять рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для їх задоволення не вбачається.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09 вересня 2025 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
За принципом екстериторіальності зазначена заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке рішенням від 16 вересня 2025 року №084050021374 відмовило позивачу у призначенні пенсії виключно з підстав недосягнення нею 55-річного віку, визначеного статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
При цьому сторонами не заперечується, що на момент звернення позивач мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Таким чином, спір між сторонами виник виключно щодо визначення пенсійного віку, після досягнення якого позивач набуває право на призначення такої пенсії.
Вирішуючи зазначений спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що правовідносини щодо призначення пенсії позивачу підлягають врегулюванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20.
Так, Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII було внесено зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якими, зокрема, збільшено пенсійний вік для жінок, необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з 50 до 55 років.
Разом із тим Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 зазначені зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України, а також визначено, що для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на відповідних посадах, застосуванню підлягає редакція статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», чинна до внесення змін Законом №213-VIII.
Згідно із пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зазначеній редакції жінки мають право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 50 років за наявності необхідного страхового та пільгового стажу.
Водночас Законом України №2148-VIII Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було доповнено статтею 114, яка передбачає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 після досягнення жінками 55-річного віку.
Таким чином, після ухвалення Конституційним Судом України Рішення №1-р/2020 виникла колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо визначення пенсійного віку для осіб, які претендують на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за наявності такої колізії застосуванню підлягають положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, що діяла до внесення змін Законом №213-VIII, оскільки саме такий підхід є найбільш сприятливим для особи та відповідає принципу верховенства права, правової визначеності і практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді типової справи суд зобов`язаний враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обставини цієї справи відповідають ознакам типової справи, визначеним Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач до 01 квітня 2015 року працювала на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2, а також на момент звернення із заявою досягла 50-річного віку та мала необхідний страховий і пільговий стаж. Зазначені обставини відповідачами не спростовані та фактично не заперечуються.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова у призначенні позивачу пенсії виключно з підстав недосягнення 55-річного віку суперечить вимогам законодавства та порушує право позивача на пенсійне забезпечення.
Також правильним є висновок суду першої інстанції щодо способу захисту порушеного права.
Оскільки єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії було застосування відповідачем неправильного пенсійного віку, а необхідний страховий та пільговий стаж позивача встановлений і не є предметом спору, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення із відповідною заявою, а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснювати її виплату як орган, на обліку в якому перебуває позивач.
Доводи апеляційних скарг зводяться до необхідності застосування виключно положень статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та фактично повторюють правову позицію відповідачів, яка була предметом дослідження суду першої інстанції та отримала належну оцінку.
Вказані доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, не містять посилань на нові докази чи обставини, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні, у зв`язку з чим апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області слід залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду без змін.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року у справі № 280/11509/25- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Кальник