ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
05 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 340/6646/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 в адміністративній справі №340/6646/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 5 затвердженого 28 березня 2025 р. рішення Міністерства оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022), оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 березня 2025 р. № 26/в про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Кіровоградським РВ УМВС України в Кіровоградській області 08 жовтня 1998 р., РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ), у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як члену сім`ї, матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання завдань за призначенням військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
- зобов`язати Міністерство оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022), призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Кіровоградським РВ УМВС України в Кіровоградській області 08 жовтня 1998 р., РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ), одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як члену сім`ї, матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання завдань за призначенням військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт № НОМЕР_5 , виданий 22.01.2021 р., орган що видав: 1420, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , свідоцтво про смерть НОМЕР_6 від 01.09.2022).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач після смерті сина звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги за загибель сина, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, проте їй було відмовлено з посиланням на те, що смерть сина настала внаслідок самогубства шляхом пострілу в голову. Звертає увагу, що відповідно до усіх наданих до заяви документів, смерть сина настала внаслідок пострілу з ручної вогнепальної зброї, намір невизначений, вогнепальне проникаюче наскрізне поранення голови, розтрощення черепу. Поранення, яке призвело до смерті, одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Окрім того, відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №3948 від 06.08.2022 судово-медичним експертом за результатами розтину тіла встановлено, що смерть настала внаслідок "випадків ушкодження з невизначеним наміром", а не внаслідок "навмисного самоушкодження". Отже, в лікарському свідоцтві відсутній висновок експерта про намір щодо навмисного самоушкодження. Не погоджуючись із рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 березня 2025 р. № 26/в про відмову у виплаті допомоги та вважаючи його протиправним, позивач через свого представника звернулась до суду із цим позовом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 в адміністративній справі №340/6646/25 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Міністерство оборони України діяло в межах повноважень та на підставі матеріалів службового розслідування, які, на думку суду, підтверджували факт самогубства військовослужбовця, що відповідно до статті 16-4 Закону №2011-XII виключає право членів його сім`ї на отримання одноразової грошової допомоги.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у випадках, визначених законом.
Правові засади соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які відповідно до цього Закону мають право на її отримання.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 передбачено, що сім`ям загиблих військовослужбовців виплачується одноразова грошова допомога у визначеному державою розмірі.
Разом із тим статтею 16-4 Закону №2011-XII встановлено виключний перелік випадків, за наявності яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.
Таким чином, наведена норма є винятком із загального правила про гарантованість державою соціального забезпечення сімей загиблих військовослужбовців та підлягає вузькому і суворому застосуванню.
Із системного аналізу наведених норм права вбачається, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести існування усіх юридичних фактів, які утворюють підставу для застосування винятку, передбаченого статтею 16-4 Закону №2011-XII.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення.
Отже, саме Міністерство оборони України повинно було надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази того, що смерть військовослужбовця настала саме внаслідок самогубства, а не іншої події, оскільки лише за встановлення такої обставини виникають правові підстави для застосування статті 16-4 Закону №2011-XII.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом №26/в від 21 березня 2025 року, позивачці відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Підставою для відмови визначено висновок Комісії про те, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок самогубства, що, на думку відповідача, відповідно до статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виключає право членів його сім`ї на отримання одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів не може погодитися із зазначеним висновком відповідача.
Матеріали справи свідчать, що лікарським свідоцтвом про смерть, довідкою про причину смерті та висновками судово-медичного дослідження встановлено, що безпосередньою причиною смерті стало вогнепальне поранення голови.
Разом із тим у медичних документах характер ушкодження визначений як «ушкодження внаслідок пострілу з ручної вогнепальної зброї, намір невизначений».
Крім того, згідно з витягом із протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 26.01.2023 №411 встановлено, що поранення, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , одержане в результаті нещасного випадку та пов`язане з проходженням військової служби. Зазначена постанова прийнята спеціально уповноваженим органом у межах наданих йому повноважень щодо встановлення причинного зв`язку поранення, смерті та проходження військової служби і є офіційним медичним документом, який підлягав обов`язковому врахуванню Комісією Міністерства оборони України під час вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги.
Таким чином, офіційні медичні документи, складені уповноваженими органами у межах їх компетенції, не містять висновку про самогубство військовослужбовця.
При цьому відповідачем не наведено жодних мотивів, з яких висновки 18 Регіональної військово-лікарської комісії не були взяті до уваги, а також не зазначено правових чи фактичних підстав, які б спростовували встановлений цим органом причинний зв`язок смерті військовослужбовця. Саме по собі посилання на матеріали службового розслідування не може свідчити про переважну доказову силу таких матеріалів порівняно з офіційними медичними документами, оскільки відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.
Більше того, вони прямо свідчать про невизначеність наміру заподіяння смертельного поранення, а також підтверджують причинний зв`язок смерті із проходженням військової служби.
Водночас відповідач, приймаючи рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, фактично надав перевагу виключно матеріалам службового розслідування та наказам командира військової частини, не навівши жодних мотивів, з яких офіційні висновки судово-медичних експертів та Центральної військово-лікарської комісії були відхилені.
Такий підхід суперечить принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи та принципу належної оцінки доказів.
Колегія суддів зазначає, що службове розслідування є внутрішньою процедурою військового управління і саме по собі не має преюдиційного значення для встановлення юридичного факту самогубства.
Висновки службового розслідування підлягають оцінці у сукупності з усіма іншими доказами та не можуть автоматично спростовувати офіційні медичні документи і постанову військово-лікарської комісії.
Саме по собі посилання відповідача на акт службового розслідування не свідчить про доведеність обставин, визначених статтею 16-4 Закону №2011-XII.
Аналогічний правовий підхід викладений Верховним Судом у постанові від 15 травня 2026 року у справі №280/1655/25, у якій зазначено, що жодна із підстав, визначених статтею 16-4 Закону №2011-XII, не може презюмуватися, встановлюватися на припущеннях або випливати із неповних чи суперечливих доказів. Наявність відповідної обставини повинна бути підтверджена належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а обов`язок доведення усіх юридично значущих фактів, що утворюють підставу для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, покладається саме на суб`єкта владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час застосування норм права враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що Міністерство оборони України не довело належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт самогубства військовослужбовця.
Натомість матеріали справи містять офіційні документи, які не підтверджують такого висновку та, навпаки, свідчать про відсутність встановленого наміру заподіяння смерті самому собі.
За таких обставин висновок Комісії Міністерства оборони України про наявність підстав для застосування статті 16-4 Закону №2011-XII є передчасним, необґрунтованим та таким, що ґрунтується на припущеннях.
Отже, рішення Комісії Міністерства оборони України не відповідає критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності та пропорційності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги, а відповідачем не доведено існування передбачених законом підстав для відмови у її призначенні, належним способом захисту порушеного права є не лише скасування оскаржуваного рішення, а й покладення на Міністерство оборони України обов`язку призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу як члену сім`ї загиблого військовослужбовця відповідно до вимог Закону України №2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України №168.
У зв`язку з наведеним колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, що відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 13, 72- 77, 90, 242, 245, 308, 311, пунктом 2 частини першої статті 315, статтею 317, статтями 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 в адміністративній справі №340/6646/25 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 5 затвердженого 28 березня 2025 р. рішення Міністерства оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022), оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 березня 2025 р. № 26/в про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Кіровоградським РВ УМВС України в Кіровоградській області 08 жовтня 1998 р., РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ), у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як члену сім`ї, матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання завдань за призначенням військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Зобов`язати Міністерство оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022), призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Кіровоградським РВ УМВС України в Кіровоградській області 08 жовтня 1998 р., РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ), одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", як члену сім`ї, матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання завдань за призначенням військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт № НОМЕР_5 , виданий 22.01.2021 р., орган що видав: 1420, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , свідоцтво про смерть НОМЕР_6 від 01.09.2022).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок, а всього 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строки та порядку, визначених статтями 328- 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов