П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/14452/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
05 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 подав до Житомирського окружного адміністративного суду заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року постановлено змінити спосіб та порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у справі №240/14452/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат в сумі 25555 грн. 76 коп.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких позивач непогоджується з прийнятою ухвалою в частині визначення суми стягнення, відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення заяви.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Із матеріалів справи встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі №240/14452/21, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 14.12.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На виконання вказаного судового рішення ГУ ПФУ в Житомирській області здійснено перерахунок пенсії в результаті чого сума доплати становить 25555,76 грн.
Враховуючи те, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 по справі №240/14452/21 не виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області вже більше як два місяці, позивачем подано заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його користь пенсійних виплат в сумі 98920,40 грн.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення частково.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Так, згідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесено суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема, й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту ч.1 ст.378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно ч.3 ст.378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 приписи статті 378 КАС України, доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива, шляхом зміни "зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, враховуючи вимоги частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), колегією суддів встановлено, що наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на користь позивача на виконання рішення суду грошової суми.
Колегія суддів вважає, безпідставними доводи апеляційної скарги позивача щодо зазначення судом першої інстанції грошової суми в розмірі 25555,76 грн. замість 98920,40 грн в оскаржуваній ухвалі, оскільки не зазначення конкретної суми не спростовує правомірності зміни способу виконання рішення суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі зміна способу виконання є процесуальною дією, яка змінює форму реалізації судового рішення із зобов`язальної на стягнення, проте не визначає та не може визначати розрахунок заборгованості.
Разом з тим, обчислення суми заборгованості є стадією виконання судового рішення, яка покладається на боржника або орган виконання і оцінка правомірності вчинення таких дій на виконання рішення суду може бути надана судом лише за результатами розгляду заяви поданої в полрядку ст. 383 КАС України.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.