П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/17953/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач - Савицька Н.В.
05 серпня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Савицької Н.В.
суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.08.2025 за вх.№66111/25, просить:
- визнати протиправними та скасувати накази Військової частини НОМЕР_2 :
№2487 від 03.03.2025 про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення частини;
№63 від 03.03.2025, яким позивача визнано таким, що самовільно залишив військову частину та знято з котлового забезпечення;
акт службового розслідування від 07.03.2025;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 поновити на військовій службі у відрядженні та зарахувати його на котлове забезпечення цієї частини;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту від 09.07.2025;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт від 09.07.2025 та прийняти рішення в межах повноважень відповідно до вимог законодавства;
- визнати протиправним та скасувати наказ №64 Військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2025 про виключення зі списків особового складу частини як такого, що самовільно залишив військову частину;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на військовій службі та посаді, зарахувати його до списків особового складу частини та відновити всі види матеріального забезпечення військовослужбовця;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити компенсацію втраченого грошового забезпечення за увесь період незаконного призупинення служби по дату набрання законної сили рішенням суду, а також невиплачену одноразову грошову допомогу на оздоровлення (станом на 11.07.2025 - на дату звернення до суду - розмір компенсації становить 131954, 68 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапортів від 04.06.2025, 19.06.2025 та 04.07.2025;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти від 04.06.2025, 19.06.2025 та 04.07.2025 та прийняти рішення в межах повноважень відповідно до вимог законодавства;
- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 №21-РС від 04.04.2025, яким ОСОБА_1 зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з 04.04.2025 на підставі пп.14 п.116 Положення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.02.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.03.2025 №63, яким ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив військову частину, знято з котлового забезпечення.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2025 №64, яким ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив розташування військової частини та виключено з усіх видів забезпечення з 03.03.2025.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення за результатами розгляду поданих рапортів ОСОБА_1 від 04.06.2025, від 19.06.2025, від 04.07.2025.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорти ОСОБА_1 від 04.06.2025, від 19.06.2025 та від 04.07.2025 по суті заявлених вимог та прийняти відповідні рішення, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 09.07.2025, викладені у листі від 12.08.2025 за вих.№432/ВихЗВГ/899.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 09.07.2025 по суті заявлених вимог та прийняти відповідні рішення, з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у даній справі. У апеляційній скарзі апелянт наполягає, що строки звернення позивача до суду з адміністративним позовом, встановлений ч.5 ст. 122 КАС УКраїни, пропущений, а зазначені ним підстави пропуску як поважні, є вигаданими та безпідставними, і такими, що спростовуються матеріалами справи. Відтак, апелянт вважає. що рішення суду є таким, що прийнято передчасно і підлягає скасуванню з наведених підстав.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти її задоволення, зазначаючи, що позивач не мав можливості ознайомитися із оскаржуваними наказами раніше, оскільки йому не було відомо про факт проведення службового розслідування, а суд першої інстанції обгрунтовано поновив строк звернення до суду.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 , згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2024 №386, призначений на посаду гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 та зарахований на продовольче забезпечення.
Наказом Військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2025 №57 солдата ОСОБА_1 , старшого водія 1 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 відряджено до Військової частини НОМЕР_2 з метою проходження фахової підготовки з 24.02.2025 до окремого розпорядження та виключено з продовольчого забезпечення з сніданку 24.02.2025.
Відповідно до рапорту командира 2 навчальної роти НОМЕР_3 навчального батальйону Військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_3 №5133 від 03.03.2025 стало відомо про факт відсутності на ранковому шикуванні о 06 годині 00 хвилин 03 березня 2025 року військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Пошукові заходи результатів не дали.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 03 березня 2025 року №63 військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 самовільно залишив Військову частину НОМЕР_2 .
Про зазначений факт, самовільне залишення ОСОБА_1 . Військової частини НОМЕР_2 також повідомлено командира Військової частини НОМЕР_1 . На підставі вказаної доповіді, командиром Військової частина НОМЕР_1 видано наказ від 03.03.2025 року №64 згідно з яким солдата ОСОБА_1 старшого водія 1 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону Військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що самовільно залишив розташування Військової частини НОМЕР_1 (без зброї) та виключено з усіх видів забезпечення з 03.03.2025.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 03 березня 2025 року №2487 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення Військової частини НОМЕР_2 військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Відповідно до акту службового розслідування від 07.03.2025 встановлено безпідставну відсутність військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на військовій службі о 06 годині 00 хвилин 03 березня 2025 року.
Матеріали справи за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 , командуванням Військової частини НОМЕР_2 16 березня 2025 року направлено до органів Державного Бюро Розслідувань, з метою надання діям військовослужбовця ОСОБА_1 правового аналізу та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2025 №21-РС ОСОБА_1 зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з 04.04.2025.
30 квітня 2025 року позивач впepшe засобами електронного зв"язку, а саме на мессенджер за номером телефону: НОМЕР_4 , надіслав командиру ОСОБА_4 рапорт, де виклав обставини ДТП, долучивши медичну документацію та повідомив, що самостійно вживає заходів для отримання від поліції документів щодо обставин ДТП, вказане підтверджується скріншотами з екрану телефону.
04 червня 2025 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Військової частини НОМЕР_1 рапорт з проханням надати йому відпустку для лікування, долучивши документи з медичних установ про підтвердження факту перебування на лікуванні. Вказаний рапорт направлений засобами поштового зв"язку рекомендованим листом за №0845400041270, який вручено за довіреністю 13.06.2025, а також направив лист на електронну адресу.
19.06.2025 ОСОБА_1 надіслав рапорт до Військової частини НОМЕР_1 , у якому, окрім вищевказаного також просив поновити його на службі, скасувати наказ про виключення зі списків особового складу, та надати відпустку для лікування. Зазначений лист надіслано засобами поштового зв"язку рекомендованим листом за №0845400037507, який отримано уповноваженими особами 27.06.2025.
04.07.2025 ОСОБА_1 повторно надіслав зазначений вище рапорт до Військової частини НОМЕР_5 , вказаний лист надіслано засобами поштового зв"язку рекомендованим листом за №0845400042713.
Крім того 09.07.2025 позивач надіслав на адресу Військової частини НОМЕР_2 рапорт, у якому просив поновити його на котловому забезпеченні та надати відпустку для лікування.
Листом від 24.07.2025 за вих. №812/30507 Військова частина НОМЕР_2 надала відповідь позивачу на його рапорт від 09.07.2025. У вказаному листі повідомлено, що оскільки солдат ОСОБА_1 вважається таким, що прибув у відрядження з Військової частини НОМЕР_1 з метою проходження фахової підготовки у складі НОМЕР_3 навчального батальйону. Так, щодо видачі наказу командуванням Військової частини НОМЕР_1 про надання відпустки у зв"язку з лікуванням повідомлено, що командування Військової частини НОМЕР_2 не наділено повноваженнями для здійснення контролю за Військовою частиною НОМЕР_1 та її посадових осіб.
Також повідомлено, що з урахуванням встановленого факту самовільного залишення ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_2 рекомендовано повернутися в розташування Військової частини НОМЕР_2 або НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із наказом про визнання позивача таким, що самовільно залишив військову частину, з актом службового розслідування, а також з діями відповідачів щодо надання відповіді на рапорти, позивач, засобами поштового зв`язку, 11.07.2025 звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення в межах доводів апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Питання дотримання позивачем строку звернення до суду було вирішено судом першої інстанції при відкритті провадження у даній справі.
Так, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 заяву ОСОБА_1 від 14.07.2025 (вх. №55967/25) про поновлення строку звернення до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задоволено.
Визнано поважними, вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.
Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Поновлюючи ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним позовом, судом першої інстанції було враховано те, що позивач не міг своєчасно ознайомитися та оскаржити накази відповідачів, датовані березнем 2025 року, з підстав, що не залежали від його волі. Лише після направлення адвокатських запитів отримав в електронному вигляді відповіді від відповідачів, до яких долучено копію оскаржуваного наказу про виключення позивача зі списків особового складу частини - 13.06.2025, а також копії матеріалів службового розслідування, з яких позивачу вперше стало відомо про існування оспоруваних наказів - 08.07.2025.
Колегія суддів зазначає, що вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, в яких наявні відповідні адвокатські запити та відповіді на такі запити. З урахуванням того, що про існування спірних наказів та проведення службового розслідування позивачеві стало відомо лише 08.07.2025, а з позовом у даній справі він звернувся до суду 11.07.2025, тобто, без зайвих зволікань, а відтак суд першої інстанції обгрунтовано визнав причини пропуску строку звернення до суду поважними і поновив такий строк.
Апеляційний суд також ураховує, що в матеріалах справи відсутні належні докази відповідачів про ознайомлення позивача з оскаржуваними наказами чи повідомлення про проведення службового розслідування відносно нього, зокрема у строк, встановлений КАС України для їх оскарження.
Щодо посилання апелянта на те, що заява позивача про поновлення строку відсутня в Електронному кабінеті в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, колегія суддів зазначає, що така заява міститься в матеріалах справи, зареєстрована 14.07.2025 за вх. №55967/25 (а.с.87).
Колегія суддів зауважує, що, застосовуючи процесуальні норми, суд має керуватися принципом розумності відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пункти 50-51, 69, та "Walchli v. France", №35787/03, пункт 29)
Одночасно, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" заява №23805/94, рішення від 04 грудня 1995 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain" заява №28090/95, пункт 45).
Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
З урахуванням того, що апеляційна скарга не містить інших доводів, крім посилання на пропуск позивачем строку звернення до суду та помилковість висновків суду щодо наявності підстав для його поновлення, тому рішення суду першої інстанції переглядається виключно в межах доводів апеляційної скарги.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Савицька Н.В.
Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.