ПОСТАНОВА
Іменем України
05 серпня 2026 року м. Кропивницький
справа № 391/942/25
провадження № 22-ц/4809/1046/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2026 року (суддя Замша О.В.).
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет») звернулось до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики № 75726238 у розмірі 8100,50 грн, з яких: 2540,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5560,50 грн - сума заборгованості за відсотками. Також просить відшкодувати за рахунок відповідачки понесені позивачем судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що 24 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено договір позики № 75726328 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі - Договір позики), за умовами якого Позикодавець зобов`язався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 2540,00 грн на строк - 21 день зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день.
Зазначає, що згідно з умовами Договору позики Позичальник зобов`язався вчасно повернути позику та сплатити відсотки у порядку, визначеному цим договором. Однак, відповідачка своїх зобов`язань за Договором позики належним чином не виконала.
Відповідно до договору факторингу від 26 жовтня 2021 року № 2610, укладеного між ТОВ «ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» (далі - ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами»), до ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Договором позики.
У подальшому, між ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу від 03 квітня 2023 року № 030423-ФК, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 8150,61 грн, з яких: 2540,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 5610,61 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідачка у поданому до суду першої інстанції відзиві просила у задоволенні позову відмовити. Зазначила, що 23 травня 2021 року невідомі особи заволоділи її мобільним телефоном та банківськими картами, зокрема, банківською картою АТ КБ «ПриватБанк», та оформили грошові позики в фінансових установах на загальну суму 64197,40 грн. 04 серпня 2021 року за заявою відповідачки за вказаним фактом за ч. 1 ст. 190 КК України було відкрито кримінальне провадження №42021102090000107 Солом`янським управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві. 18 лютого 2025 року дізнавачем відділу дізнання Солом`ямського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві було винесено постанову про визнання ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні №42021102090000107. З банківської виписки від 21 липня 2021 року по картці/рахунку НОМЕР_1 , відкритому відповідачці в АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що у період з 23 травня 2021 року по 24 травня 2021 року невідомими особами було списано 64697,40 грн. Стверджує, що відповідачка ніяких кредитів не оформлювала, ніяких договорів позики з позивачем чи іншими особами не підписувала взагалі (а.с. 94-96).
Відповідно до відповіді на відзив позивач вказує на необґрунтованість доводів відповідачки та зауважує на відсутності доказів того, що персональні дані відповідачки (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування кредитних коштів, номер телефону) були використані третіми особами для укладення договорів від її імені. Наполягає на укладенні відповідачкою Договору позики (а.с. 110-111).
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2026 року позов ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №75726238 від 24 травня 2021 року у сумі 8100,50 грн; здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання та не повернула наданий кредит у строки, передбачені договором, а тому має заборгованість. Оскільки позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за Договором позики, суд вважав вимоги позову обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, твердження відповідачки про шахрайські дії та оформлення кредиту третіми особами, суд вважав необґрунтованими, непідтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що ґрунтуються виключно на суб`єктивних поясненнях сторони.
На переконання суду першої інстанції, наявність заяви до правоохоронних органів або факт внесення відомостей до ЄРДР не підтверджує факту вчинення кримінального правопорушення та не встановлює недійсності правочину. Відповідачкою не доведено вчинення негайних дій щодо повідомлення банку про втрату платіжної картки та блокування здійснення платежів, а звернення до правоохоронних органів відбулося через два місяці після отримання кредиту. Також судом зважено на те, що заяв про витребування доказів, які б підтверджували обставини, викладені у відзиві, відповідачкою не подавалося.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2026 року, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку.
Відповідно до поданої апеляційної скарги просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, щосудом першої інстанції взагалі не були взяті до уваги доводи відзиву на позов, де вказувалось про заволодіннями невідомими особами телефоном та банківськими картками відповідачки. Наголошує, що зранку 24 травня 2021 року вона зателефонувала до АТ КБ «ПриватБанк» та повідомила про ці події, після чого банк заблокував банківську картку, з якої були списані кошти. Даний факт може підтвердити АТ КБ «ПриватБанк». Звертає увагу, що відповідно до наданої нею до суду виписки з банківської картки вбачається, що списання коштів відбулось ввечері 23 травня 2021 року та вночі 24 травня 2021 року, коли відповідачка перебувала у непритомному стані у період часу з 18:44:16 23 травня 2021 року і до 05:07:10 24 травня 2021 року. Вказує, що органи поліції відмовлялись приймати від неї заяву по різним приводам, а тому лише 04 серпня 2021 року за її заявою було відкрито кримінальне провадження.
Наполягає на тому, що ніяких кредитів не отримувала та ніяких кредитних договорів з позивачем чи іншими особами не підписувала.
Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вважає посилання відповідачки на неукладеність Договору позики необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір підписаний одноразовим ідентифікатором (q2TiMK3KDy), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір.
Наголошує, що відповідачкою не надано доказів того, що її персональні дані були використані для укладення договорів від її імені. Наведені у апеляційній скарзі доводи є лише описом власної версії подій відповідачки, яка не підтверджена жодним належним доказом (а.с. 167-169).
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 13 квітня 2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2026 року залишено без руху; запропоновано скаржниці у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги.
Згідно з ухвалою апеляційного суду від 27 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду від 15 травня 2026 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до наказу в. о. голови Кропивницького апеляційного суду у період з 25 травня 2026 року до 19 червня 2026 року (включно) головуючий суддя у даній справі Дьомич Л. М. перебувала у відпустці.
На підставі відповідних наказів голови Кропивницького апеляційного суду у період з 08 червня 2026 року до 03 липня 2026 року (включно) у відпустціперебувавчлен колегії з розгляду вказаної справи суддя Письменний О. А., а у період з 29 червня 2026 року по 04 серпня 2026 року (включно) - член колегії з розгляду вказаної справи суддя Дуковський О.Л.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 травня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено договір позики №75726238 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі - Договір позики, а.с. 26).
За умовами п. 1 Договору позики за цим договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі - позику) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити Позикодавцю плоту (проценти) від суми позики.
У п. 2 Договору позики його сторони погодили, що сума позики складає 2540,00 грн; строк позики - 21 день (до 14 червня 2021 року); процента ставка (базова) - 1,99 % в день, яка є фіксованою.
Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 4 Договору позики).
Договір позики та Додаток № 1 до договору, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит підписані електронним підписом Позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора q2TiMK3KDy.
З довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», вбачається, що одноразовий ідентифікатор, яким підписаний Договір позики направлений на електронну пошту відповідачки 24 травня 2021 року о 04:44:00 (а.с. 27).
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором позики виконало у повному обсязі, надавши в користування відповідачці кошти в сумі 2540,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування на її картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується копіями довідок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 24 жовтня 2025 року (а.с. 27 на звороті - 28), ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 24 жовтня 2025 року (а.с. 28 на звороті), платіжної інструкції від 24 травня 2021 року (а.с. 29), а також наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою по рахунку відповідачки за період з 24 травня 2021 року по 27 травня 2021 року (а.с. 107-108).
26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та TOB «Фінасова Компанія Управління Активами» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 2610 (а.с. 41-46), відповідно до якого Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, у розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі заборгованостей (Додаток № 1 до цього договору), у розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами (право вимоги).
Відповідно до Реєстру прав вимог №2 до Договору факторингу № 2610 TOB «Фінансова Компанія Управління Активами» набуло права грошової вимоги до Боржника - ОСОБА_1 за Договором позики у загальній сумі 8150,61 грн, з яких: 2540,00 грн - заборгованість по основному боргу, 5610,61 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 47-48).
03 квітня 2023 року між TOB «Фінасова Компанія Управління Активами» (Клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (Фактор) укладено договір факторингу №030423-ФК (а.с. 50-55), згідно з яким на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі заборгованостей (Додаток № 1 до цього договору).
Як вбачається з Реєстру боржників, до ТОВ ««Фінпром Маркет» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики у загальній сумі 8150,61 грн, з яких: 2540,00 грн - заборгованість по основному боргу, 5610,61 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 56-57).
Аналогічна інформація щодо розміру заборгованості відповідачки за Договором позики відображена у розрахунку заборгованості, виконаного позивачем (а.с. 18-20).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає у повній мірі.
Так, апеляційний суд виходить з фактичних обставин та наявних у матеріалах справи доказів, а тому вважає встановленим та належним чином підтвердженим факт укладення між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як Позикодавцем та ОСОБА_1 як Позичальником Договору позики від 24 травня 2021 року № 75726328, враховуючи наступне.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Колегією суддів враховано, що без здійснення входу Позичальника на сайт Позикодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачкою одноразового ідентифікатора, Кредитний договір не був би укладеними.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 , від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
З урахуванням викладеного, Кредитний договір відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення якого у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Верховний Суд у своїй постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25 зазначив наступне: «Отже, встановивши, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину, дійшли помилкового висновку про задоволення позову. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про недійсність вищевказаного кредитного договору.
Позивач наполягає на тому, що оспорюваний кредитний договір з відповідачем не відповідає вимогам закону, оскільки укладений всупереч його волі, внаслідок шахрайський дій сторонніх осіб. Проте встановлено, що позивачем договір підписаний, відповідач погодився на надання кредиту, будь яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору відповідачем було недодержано вимог статті 203 ЦК України не має.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.».
У справі, що переглядається, судом першої інстанції правильно зважено на те, що відповідачка пройшла процедуру ідентифікації особи перед укладенням Договору позики, зазначивши свої персональні дані, зокрема, паспортні дані та РНОКПП, щодо заволодіння третіми особами інформацією про які, вона не заявляла та не зазначала.
При цьому, докази порушення процедури ідентифікації Позичальника з боку Позикодавця у даній справі відсутні, а відповідачкою не надані.
Апеляційним судом враховано, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.
Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі- Закон) встановлено визначення електронного платіжного засобу (п.1.14 ч.1 ст. 1) - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.
Згідно з п. 1.27 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Частиною 12 ст. 14 Закону передбачено, що користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення (ч. 14 ст. 14 Закону).
Відповідно до ч. 16 ст. 14 Закону, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу або його реквізитів.
У даній справі, відповідачка, стверджуючи, що на момент оформлення Договору позики перебувала без свідомості та що відразу повідомила про подію АТ КБ «ПриватБанк» і останній заблокував її банківську карту, жодного доказу на підтвердження викладених доводів до суду не надала. В матеріалах справи відсутні докази звернення власниці картки до Банку із заявою про блокування коштів на картковому рахунку та про внесення картки в стоп-лист платіжної системи із відображенням дати та часу відповідного повідомлення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно зважив на те, що заяву про вчинення кримінального правопорушення до органу Національної поліції України відповідачкою подано лише 19 липня 2021 року. Твердження про те, що в поліції їй відмовляли у прийнятті заяви не заслуговують на увагу, оскільки відповіднодо ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
У контексті викладеного варто зауважити, що саме по собі подання заяви про вчинення кримінального правопорушення не свідчить про факт вчинення кримінального правопорушення, а кримінальне провадження, відкрите на підставі заяви відповідачки до органів поліції, також не є підтвердженням відсутності вини Позичальника у неналежному виконанні кредитного зобов`язання.
Також апеляційним судом зважено на те, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі № 500/6150/14.
Відповідно до положень с. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).
Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20, від 31 березня 2025 року у справі № 947/23307/20).
Разом з тим, відповідачка Договір позики у судовому порядку не оспорювала. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, стороною відповідачки до суду не надані.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за Договором позики належним чином не виконала, отримані у позику кошти в сумі у межах встановленого у договорі строку Позичальнику не повернула та не сплатила проценти за користування позикою.
Апеляційним судом враховано, що у поданій апеляційній скарзі відповідачка обґрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором позики, у тому числі - суми заборгованості за відсотками, не заперечувала, а тому, зваживши на фактичні обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують відповідних обґрунтованих та правомірних висновків місцевого суду.
Отже, оскільки визначені процесуальним законом підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні, у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2026 року, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний