ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року
м. Харків
справа № 638/4948/26
провадження № 22-ц/818/4062/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2026 року у складі судді Латки І.П., -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн, в обґрунтування якої зазначив, що є пенсіонером, ветераном праці, особою з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Харківській області та з 20.06.2023 (довічно) отримує пенсію по інвалідності (в розмірі пенсії за віком).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням від 14 листопада 2025 року у адміністративній справі №520/13349/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непроведення належного перерахунку пенсії та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, виходячи з коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 з 01.03.2025. Через зазначену протиправну бездіяльність відповідача позивач, будучи пенсіонером, інвалідом 2 групи, був змушений відстоювати свої права та інтереси, прикладати особисті зусилля для захисту своїх прав, вести тривалу переписку з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, неодноразово звертатись до відповідача та суду за оскарженням дій та бездіяльності відповідача, що не входить до його звичайного способу життя. Зазначене призвело до необхідності змін у способі життя позивача та необхідності вжиття ним додаткових зусиль для його організації. З урахуванням того, що пенсія є єдиним джерелом для існування позивача, а відповідач протиправно виплачував її в неповному обсязі, позивачу завдані втрати немайнового характеру, що виразилися у душевних стражданнях, порушенні звичайного способу життя, психологічному навантаженні, втрати емоційної стабільності через тривогу за подальшу долю та постійної судової тяганини, яка й досі потребує додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода спричинена внаслідок порушення ГУ ПФУ в Харківській області конституційного права на соціальний захист та права мирно володіти належним майном. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органами держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння позивачу моральної шкоди, яку він оцінив в 25000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2026 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено
Рішення обґрунтовано тим, що позивачем не доведено жодним належним та допустимим доказом, як то передбачено ст. 81 ЦПК України, що йому завдана моральна шкода діями чи бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у непроведенні з 01 березня 2025 року належного перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсі у розмірі - 1,115. Та обставина, що позивач, будучи пенсіонером та особою з інвалідністю 2 групи, звернувся до суду з позовом щодо за оскарження дій та бездіяльності відповідача, не свідчить про завдання позивачу моральних страждань, враховуючи, що протиправна діяльність відповідача по відношенню до позивача не мала винятково тривалого, систематичного та дискримінаційного характеру. Доказів неодноразового звернення позивача до суду у зв`язку з невиконанням відповідачем судових рішень матеріали справи не містять.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі, дійшов висновків що не відповідають дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Оскільки судовими рішеннями адміністративного суду встановлено протиправність дій та бездіяльності відповідача, суд дійшов помилкового висновку про відсутність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями та бездіяльністю моральної шкоди. Незначний розмір щомісячної недоплати пенсії порівняно з її розміром в цілому не свідчить про те, що у зв`язку з такими протиправними діями та невиконанням рішення суду позивачу не завдано моральних страждань. Суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, встановив надмірний стандарт доказування, не врахував практику Верховного Суду та ЄСПЛ, що призвело до незаконного рішення. Вказане є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі № 520/13349/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зобов`язано його здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2025 року з урахуванням індексації ОСОБА_1 , виходячи з коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 з 01.03.2025 (а.с. 22-25,26-31).
Аналізуючи наведені обставини справи судова колегія зазначає, що предметом позову у цій справі є вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої йому бездіяльністю органу державної влади.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі № 520/13349/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зобов`язано його здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2025 року з урахуванням індексації ОСОБА_1 , виходячи з коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 з 01.03.2025.
Таким чином, позивачем доведено факт протиправної бездіяльності відповідача, що встановлено вказаним судовим рішенням, однак зазначені обставини суд належним чином не врахував.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа "Науменко проти України").
Оскільки судовими рішеннями встановлено протиправність бездіяльності відповідач , суд дійшов помилкового висновку про відсутність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такою бездіяльністю моральної шкоди.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
При визначенні розміру відшкодування , колегія суддів приймає до уваги характер спірних правовідносин, тривалість допущеної відповідачем бездіяльності та ступінь моральних страждань позивача, що полягають у психологічному напруженні, розчаруванні та незручності.
За вищенаведених обставин, колегія суддів, виходячи з принципів розумності, справедливості та співмірності, вважає достатнім у даній ситуації визначити розмір морального відшкодування на користь позивача у сумі 5000 грн.
При цьому слід зауважити, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями чи рішеннями будь-якого органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України, з урахуванням вимог ст. 1173 ЦК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2026 року - скасувати та ухвалити нове рішення суду.
Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Держави України за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 5000 (п`ть тисяч) грн 00 коп компенсації моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина