Справа № 466/1462/26
Провадження № 2-о/466/147/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 серпня 2026 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Білінської Г.Б.,
секретаря судового засідання Богуш Ю.С.,
за участю заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника Ворончак С.В.,
розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Львівська міська рада про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем більше п`яти років до часу відкриття спадщини,-
в с т а н о в и в:
25 лютого 2026 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ворончак С.В., звернулася до суду із заявою, у якій просить визнати факт проживання із спадкодавцем, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 03 листопада 2018 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 . Після одруження подружжя почало проживати за адресою: АДРЕСА_1 , разом із батьком чоловіка - ОСОБА_2 . Проживали однією сім`єю, разом брали участь у вирішенні побутових питань, забезпечували потреби родини. Також подружжя допомагало батьку. Проживаючи спільно, вони втрьох в одній квартирі без реєстрації мали спільний бюджет, вели спільне господарство, брали участь у витратах, пов`язаних з придбанням побутової техніки, продуктів харчування, оплатою комунальних послуг тощо.
У зв`язку з початком повномасштабного вторгнення, чоловік заявниці, ОСОБА_3 , у 2023 році був призваний на військову службу, де загинув під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_2 . Лише в травні 2025 року тіло ОСОБА_3 було ідентифіковане та видане свідоцтво про смерть. Увесь цей час, а саме з 2023 по 2026 рік, заявниця продовжувала проживати з батьком чоловіка як одна сім`я: допомагала йому у побуті, займалася його лікуванням, доглядом до його смерті. Організацією поховання також займалася ОСОБА_1 . Заявниця фактично прийняла спадщину, як особа, що проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Бажаючи реалізувати своє право на спадщину, звернулась до нотаріуса, проте отримала відмову у зв`язку з відсутністю документів, що встановлюють факт спільного проживання, а саме відповідного рішення суду. Отже, з метою оформлення спадкових прав після смерті спадкодавця, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 змушена звертатися із заявою до суду про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини після його смерті.
У судовому засіданні заявниця підтримала свої вимоги та дала пояснення, аналогічні змісту заяви.
Представник заінтересованої особи, Львівської міської ради, щодо заявлених вимог не заперечив, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника.
Заслухавши доводи заявниці, показання свідків, дослідивши подані письмові докази, суд прийшов до наступного.
Частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку встановлення цих фактів.
Згідно зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. При цьому слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до п.п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується відповідними свідоцтвами.
Свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 , який був батьком ОСОБА_3 і, відповідно, свекром заявниці, підтверджується факт смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із листа приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лозинської І.П. від 16.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до приватного нотаріуса з питання прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , однак їй було відмовлено у відкритті спадкової справи та рекомендовано звернутись до суду для встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем.
Як докази проживання заявниці за адресою: АДРЕСА_1 , де був зареєстрований та проживав ОСОБА_2 , заявниця надала Акти про фактичне місце її проживання з 2018 року, засвідчені головою ОСББ «Арта», копії листів, що надходили заявниці за вищезазначеною адресою, копії квитанцій з аптек, магазинів, що територіально наближені до місця проживання, а також квитанції по оплаті комунальних послуг за цією адресою.
Свідок ОСОБА_4 суду показала, що є родичкою заявниці. ОСОБА_1 у 2018 році одружилась із ОСОБА_3 і поселилась жити в його квартиру на АДРЕСА_1 , де він жив із батьком. Батько ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , дуже тепло прийняв невістку. Вони жили як одна сім`я, мали спільні витрати, разом робили ремонти, купували побутову техніку, мали спільний бюджет. ОСОБА_2 називав ОСОБА_1 своєю донькою. У 2024 році на війні загинув ОСОБА_3 , але тіло його видали лише у 2025 році, тоді ОСОБА_1 організувала поховання. Після цього ОСОБА_2 почав хворіти, ОСОБА_1 ним опікувалася, водила до лікарів, відвідувала в лікарні. ОСОБА_2 всім розповідав, що тішиться, що у нього є «його ОСОБА_1 », без якої йому було б важко. Коли ОСОБА_2 помер, ОСОБА_1 повністю оплатила та організувала поховання. Вона залишилась жити у квартирі чоловіка та його батька.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що проживає по сусідству із квартирою, де жили сім`я ОСОБА_1 . До 2018 року там проживав ОСОБА_2 із сином ОСОБА_5 . У 2018 році з ними стала проживати дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_1 . Батько дуже радо її прийняв у сім`ю. Вони жили як одна сім`я, дуже дружно, разом зробили деякий косметичний ремонт в квартирі, купили побутову техніку та додаткові меблі. У 2024 році прийшло повідомлення, що син ОСОБА_2 пропав безвісти на фронті. А у 2025 році його тіло ідентифікували, ОСОБА_1 організовувала поховання. Після цього залишилась жити з батьком ОСОБА_2 , який став частіше хворіти, а ОСОБА_1 ним опікувалась і дуже йому допомагала: возила до лікарів, викликала «швидку», коли йому було погано. Свідкові відомо, що у ОСОБА_2 був лише один син - ОСОБА_5 , а з членів сім`ї він мав лише невістку - ОСОБА_1 .
На підтвердження спільного проживання із спадкодавцем однією сім`єю до смерті останнього, заявницею також подано Декларацію про вибір сімейного лікаря, результати аналізів, Довідку МСЕК № 696765 про необхідність постійного стороннього догляду, а також товарний чек № 108 та товарний чек № 109 по витратах на поховання.
Після смерті ОСОБА_2 заявниця залишилась проживати у спірній квартирі та несе по її утриманню всі витрати, чим фактично прийняла спадщину.
Частинами 3, 5 статті 1268 ЦК України регламентується, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У відповідності до ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, що не заборонені законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» було роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.
Як наголошено у п. 2, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає справи про встановлення фактів, коли такі факти породжують юридичні наслідки, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, коли встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.д.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
У постанові від 10.01.2019 у справі №484/747/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом. Аналогічна правова позиція Верховного Суду міститься у постанові від 1 липня 2020 року у справі №222/1109/17, відповідно до якої сама по собі відсутність реєстрації не є абсолютним підтвердженням, що особа не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Судом встановлено, що спадкодавець - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2018 року спільно проживав однією сім`єю із заявницею - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; вказані особи вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом.
Заявниця не може реалізувати своє право на спадщину, що виникло після смерті свекра, іншого порядку встановлення цього факту та спору про право немає, тому для створення умов реалізації спадкових прав факт необхідно встановити рішенням суду.
Зважаючи на викладене, суд прийшов до переконання, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підставними, доведеними поданими доказами, а відтак такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 263, 264, 265, 293, 315 ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) із спадкодавцем, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з 2018 року, тобто більше п`яти років до часу відкриття спадщини після його смерті, за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г. Б. Білінська