ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року Львів Справа № 500/1870/25 пров. № А/857/27506/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Матковської З. М.
суддів - Гінди О. М.
Качмара В. Я.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 500/1870/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» про скасування рішення, (головуючий суддя першої інстанції Мартиць О.І., час ухвалення за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 11 червня 2025 року), -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на базі Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги", третя особа Державна установа "Інститут травматології та ортопедії НАМН України", в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що складене Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи на базі КНП "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" від 05.02.2025 номер рішення 263/25/183/Р,
зобов`язати Експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи на базі КНП "Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги" провести повторний огляд ОСОБА_1 та прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 , другу групу інвалідності пожиттєво із зазначенням діагнозу за яким особу було направлено відповідно до національного класифікатору НК 025:2021 "Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я: М85.0 Фіброзна дисплазія.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з оскаржуваним рішенням з оцінювання повсякденного функціонування особи не погоджується, оскільки вважає його протиправним, помилковим та винесеним без урахування стану здоров`я ОСОБА_1 .
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи досліджені неповно.
Вказує, що при винесенні рішення відповідачем, останній допустив порушення під час винесення оскаржуваного рішення, а саме: неправильно встановив діагноз ОСОБА_1 , - S 72.2 підвертлюжний перелом замість М 85.0 - фіброзна дисплазія, помилкове визначення III групи інвалідності за основим діагнозом S 72.2 - підвертлюжний перелом замість М 85.0 - фіброзна дисплазія, яка не відповідає фактичному стану здоров`я, що підтверджується медичними документами, висновками спеціалістів, встановленням групи інвалідності на необґрунтовано короткий термін, ігнорування, неврахування медичних документів при прийнятті рішення, що підтверджуються тяжкість захворювання. Відповідачем також проігноровано наявні медичні документи та не враховано тяжкість перебігу захворювання, що свідчить про формальний підхід відповідача до виконання своїх обов`язків та істотне порушення норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Суд встановив та з матеріалів справи слідує, що Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №263/25/183/В від 05.02.2025 ОСОБА_1 встановлено третю (ІІІ) групу інвалідності терміном на 1 рік.
Не погодившись із таким рішенням, позивач звернулася до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з тих підстав, що суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами Закон України № 875-XII від 21.03.1991р. «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII).
Згідно з ч.1 ст.2 Закону № 875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до ст.3 Закону № 875-XII інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.2 ст.6 Закону № 875-XII особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України № 2961-IV від 06.10.2015р. «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 2961-IV).
Згідно з ч.1 ст.1 Закону № 2961-IV міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
У відповідності до п.3 постанови Кабінету Міністрів /КМ/ України № 1338 від 15.11.2024р. «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - постанова № 1338) передбачено, що у закладах охорони здоров`я, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, визначається та затверджується наказом керівника такого закладу охорони здоров`я перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, а також перелік адміністраторів для забезпечення роботи таких команд.
Датою початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та її складової - Реєстру осіб, направлених на проведення оцінювання повсякденного функціонування, є дата оприлюднення відповідного повідомлення про це на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров`я, яке здійснюється після впровадження відповідного програмного забезпечення та забезпечення технічної можливості щодо його функціонування.
Основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи визначає Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затв. постановою № 1338.
Згідно з п.п.2-4 вказаного Положення експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.
Перелік закладів охорони здоров`я комунальної форми власності визначається керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) та з обґрунтуванням надсилається на погодження до МОЗ. Перелік закладів охорони здоров`я державної форми власності визначається МОЗ. Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи та входити до складу експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров`я, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.
Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1338.
Оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я (п.6 Положення про експертні команди).
Відповідно до п.9 цього Положення експертні команди, з поміж іншого, формують результати оцінювання на підставі відомостей про стан здоров`я особи, зокрема обов`язково на підставі тих, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, та в медичній документації, що була внесена до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи в сканованому вигляді лікарем, який направив на проведення оцінювання; визначають компенсатори повсякденного функціонування особи (сукупність лікарських засобів та/або медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації тимчасового або постійного застосування/ використання); планують та проводять повторні оцінювання; визначають необхідність проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи та здійснюють передачу таких відомостей та результатів оцінювання до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії; встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів; вносять до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи протокол та рішення про проведене оцінювання в електронній формі в установленому законодавством порядку.
Склад експертних команд формується індивідуально для проведення кожного оцінювання з лікарів загальною чисельністю не менше трьох осіб з переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд. До складу обов`язково має входити лікар-терапевт або профільний лікар щодо супутнього захворювання або ускладнень. Після появи технічної можливості в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи склад експертних команд формується з дотриманням принципу випадковості, з використанням засобів електронної системи (п.12 згаданого Положення).
Головуючим лікарем під час проведення оцінювання визначається лікар, спеціальність якого відповідає основному діагнозу (п.13 зазначеного Положення).
Згідно п.15 вказаного Положення не мають права входити до експертних команд та проводити оцінювання лікарі, які: 1) обіймали посади голів медико-соціальних експертних комісій; 2) відомості про яких внесені до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення; 3) мають судимість за вчинення будь-якого умисного кримінального правопорушення, крім випадків, коли така судимість знята або погашена в установленому законом порядку.
Інформація про лікарів, які мають право проводити оцінювання в закладі охорони здоров`я, оприлюднюється на веб-сайті відповідного закладу охорони здоров`я.
Інформація про лікарів, зареєстрованих в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, які мають право проводити оцінювання, оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОЗ.
Основною формою роботи експертних команд є розгляд, участь в якому окремими членами може бути дистанційною відповідно до вимог, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затв. постановою № 1338, та з використанням технічних засобів електронних комунікацій, що забезпечують дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних (п.17 Положення про експертні команди).
Документація, яка створюється в процесі оцінювання функціонування особи, ведеться в електронній формі після початку функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи (п.18 Положення про експертні команди).
Процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) визначає Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затв. постановою № 1338.
Відповідно до п.п.3, 7, 8, 9 Порядку проведення оцінювання направлення на оцінювання у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності.
Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання.
Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи)
Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання.
Згідно п.14 Порядку проведення оцінювання оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я.
Розгляд справ здійснюється в порядку черговості на підставі електронної черги, яка формується електронною системою.
До дня розгляду справи члени експертної команди не мають доступу до справи в електронній системі. Особа, яку направили на проведення оцінювання, не має доступу до персонального складу експертної команди, яка проводитиме оцінювання (п.28 Порядку проведення оцінювання).
Розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття закладом охорони здоров`я електронного направлення до розгляду.
Рішення приймаються експертною командою в день розгляду справи, крім випадків необхідності проведення додаткового обстеження або зміни складу експертної команди.
Головуючим у справі визначається лікар, чия спеціальність відповідає профілю справи. Головуючий у справі представляє особу, яка направлена на оцінювання, доповідає про наявні діагнози та стан здоров`я особи, медичні та інші документи цієї особи.
Головуючий у справі несе відповідальність за складення протоколу розгляду справи та формування проекту рішення експертної команди (п. 30 Порядку проведення оцінювання).
Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я (п.31 Порядку проведення оцінювання).
Експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних (п.34 Порядку проведення оцінювання).
Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі (п.35 Порядку проведення оцінювання).
За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності та у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1268 «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я»; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого (п.44 Порядку проведення оцінювання).
Рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду (п.57 Порядку проведення оцінювання).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, оцінювання повсякденного функціонування особи відносно ОСОБА_1 проведено в очній формі. При цьому зауважень щодо склад експертної команди, проведення процедури оцінювання чи порушення прав позивача під час проведення огляду позовна заява не містить, а судом в рамках розгляду даної справи не встановлено.
При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, експертна команда згідно з Положенням про експертні команди проводить оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до встановленого порядку та процедури на підставі відомостей та медичної документації, що містяться в електронному направленні та доданої медичної та іншої документації та не має будь-яких повноважень встановлювати та/або змінювати діагноз.
Відомості, які містилися в електронному направленні та в доданій до нього медичній документацій, долучені до матеріалів справи, і будь-яких зауважень до їх складу чи змісту позивачем не висловлено.
Окрім цього, відповідно до п.57 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затв. постановою № 1338, проведення оцінювання рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання, в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду.
Пунктом 58 цього Порядку передбачено, що скарга на рішення експертної команди щодо результату оцінювання подається скаржником (його уповноваженим представником): у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи; в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив.
Згідно п.59 вказаного Порядку розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи, визначеними наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2022 від 03.12.2024р «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи».
У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 зверталася зі скаргою на рішення експертної команди безпосередньо до Центру оцінювання функціонального стану особи, або шляхом звернення до лікаря, який його направляв на оцінювання.
Фактично звернення позивача до суду з розглядуваним позовом направлено на вирішення питання щодо надання йому відповідної групи інвалідності.
Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постановах від 26.09.2018р. у справі № 817/820/16, від 17.12.2018р. у справі № 819/3211/15, від 17.03.2020р. у справі № 240/7133/19, від 30.11.2020р. у справі № 200/14695/19-а, від 30.04.2021р. у справі № 160/12235/19 висловив правову позицію, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
У постанові від 30.11.2020р. у справі № 200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків.
Таким чином, суди вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, через що оцінка підставності висновку експертної команди виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
У розглядуваній справі порушення компетенції чи процедури прийняття рішення не встановлено.
Водночас доводи позивача в позовній заяві та в апеляційній скарзі фактично зводяться до того, що при проведенні оцінки не враховано всі медичні документи та висновки лікарів-спеціалістів, і того, що відповідачем надано неправильну оцінку наявним діагнозам, вказаним в медичних документах, що і призвело до ухвалення, на думку позивача, протиправного рішення.
Поряд із тим, надання оцінки вказаним медичним документам лежить поза повноваженнями суду при розгляді справи, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями у галузі медицини, а суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку про встановлення чи не встановлення особі інвалідності виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку лише в межах дотримання процедури прийняття його прийняття, що визначена законодавчо.
Відповідно до п.8 Положення про експертні команди саме Центр оцінювання функціонального стану особи перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
У матеріалах справи відсутні докази того, що експертна команда оцінювання відповідача під час огляду позивача не взяла до уваги чи не дослідила медичні документи, які містились у медичній справі та надавались позивачем під час процедури огляду, та які мають очевидні розбіжності із дослідженими документами експертною командою.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення від 05.02.2025 №263/25/183/Р, прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України, та обґрунтовано, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, суб`єктом владних повноважень в межах спірних правовідносин не допущено протиправних дій (бездіяльності), а відтак його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно із п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухваливши судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 500/1870/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар