ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року Львів Справа № 140/961/25 пров. № А/857/28486/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Матковської З. М.
суддів - Гінди О. М.
Качмара В. Я.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №140/961/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіст» до Хмельницької митниці про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, (головуючий суддя першої інстанції Волдінер Ф.А., час ухвалення за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту не зазначена), -
В С Т А Н О В И В:
До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» (далі ТОВ «ЕКОВІСТ», позивач) до Хмельницької митниці (далі митний орган, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів:
1) від 08.08.2024 №UA400000/2024/000179/2;
2) від 08.08.2024 №UA400000/2024/000180/2;
3) від 12.08.2024 №UA400030/2024/000007/2;
4) від 13.08.2024 №UA400030/2024/000008/2;
5) від 12.08.2024 №UA400030/2024/000005/2.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товару від 08.08.2024 №UA400000/2024/000179/2, від 08.08.2024 №UA400000/2024/000180/2, від 12.08.2024 №UA400030/2024/000007/2, від 13.08.2024 №UA400030/2024/000008/2, від 12.08.2024 №UA400030/2024/000005/2.
Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОВІСТ» за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці судовий збір у розмірі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок.
09.06.2025 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн.
Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці на користь ТОВ «ЕКОВІСТ» витрати на правничу допомогу у сумі 10000 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаними рішеннями, їх оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від10 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні заявлених вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що визначений розмір витрат на правову допомогу є завищеним та неспіввісним критеріям визначеним частиною п`ятою статті 134 КАС України.
У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Частиною 1 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд першої інстанції зазначив, що предметом позову було 5 (п`ять) рішень про коригування митної вартості, які складені за наслідками митного декларування аналогічних партій товарів; спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню, не передбачають. Також суд зауважив, що такі послуги як вивчення документів у справі, аналіз чинного законодавства та судової практики по суті передбачають підготовку (оформлення) позовної заяви, тобто такі послуги дублюють одна одну.
З огляду на наведене та виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, суд першої інстанції уважав, що справедливо буде відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частина 7 статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, про здійснення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було заявлено 16.06.2025.
Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: копії договору про надання правової допомоги від 01.12.2023, укладеного між ТОВ «ЕКОВІСТ» з адвокатом Коберським А.П., ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1048717, який виданий на підставі вказаного договору адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально; додаткової угоди №2 від 01.12.2023 до договору про надання правової допомоги від 01.01.2025, акта приймання-передачі послуг до вказаного договору від 09.06.2025.
За змістом пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 адвокат бере на себе зобов`язання відповідно до завдання клієнта надавати йому правові (адвокатські) послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Предметом надання правової допомоги є захист прав та інтересів клієнта.
Додатковою угодою №2 від 01.01.2025 до договору сторони визначили предмет цієї угоди, зокрема, адвокат надає правову допомогу клієнту у справі за позовом ТОВ «ЕКОВІСТ» до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів в судах першої та апеляційної інстанцій (пункт 1).
Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди на умовах пункту 4.1 договору сторони домовилися, що вартість послуг адвоката за ведення справи в суді першої інстанції складатиме 5000,00 грн за надання адвокатом для клієнта правової допомоги щодо підготовки та подання позову про визнання протиправними та скасування рішень Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів за оскарження 1 (одного) рішення про коригування митної вартості товарів.
Згідно з пунктом 4 додаткової угоди та пункту 4.2 договору клієнт здійснює оплату послуг впродовж п`яти календарних днів з дня підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі послуг.
Актом приймання-передачі послуг від 09.06.2025 стверджується, що на виконання умов договору від 01.12.2023 та додаткової угоди №2 від 01.01.2025 адвокатом Коберським А.П. для ТОВ «ЕКОВІСТ» надані послуги на суму 25000,00 грн (з розрахунку 5000,00 грн за оскарження 1 рішення про коригування митної вартості товарів): вивчення документів щодо правомірності прийняття Хмельницькою митницею рішень про коригування митної вартості товару товарів, аналіз чинного законодавства та судової практики, формування правової позиції у справі; підготовка позовної заяви до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування 5 (п`яти) рішень про коригування митної вартості товару товарів і додатків до неї (31.01.2025); підготовка та подання (на виконання вимог суду) офіційного перекладу документів, долучених до позовної заяви, що викладені іноземною мовою (134.02.2025); підготовка та подання відповіді на відзив (04.03.2025); складання клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (09.06.2025).
Позивачем не подані докази фактичної оплати правничої допомоги в сумі 25000,00 грн, проте суд з урахуванням правового висновку у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 (справа №686/5064/20), від 05.03.2021 (справа №200/10801/19-а), від 16.03.2021 (справа №520/12065/19), від 23.12.2021 (справа №280/1361/21) та ін. виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Апеляційним судом встановлено, що представником позивача виконано значний об`єм робіт, а тому задоволені судом першої інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн є співмірними із складністю справи.
При визначенні суми відшкодування колегія суддів, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Апеляційний суд враховує, що представником позивача був виконаний значний обсяг роботи у справі, який полягав у підготовці адміністративного позову, опрацюванні та долученні доказів у великому обсязі, які в вплинули на вирішення справи на користь відповідача.
Разом з тим, виходячи з обставин справи і предмету спору, колегія суддів дійшла висновку про те, що розмір витрат, присуджений судом першої інстанції, не завищено та він не суперечить принципу розумності.
Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно із п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційних скарг зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухваливши судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в рішенні суду не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №140/961/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар