УХВАЛА
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа №520/5859/26
адміністративне провадження № К/990/33874/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі № 520/5859/26 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, під час нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням фіксованого розміру індексації-різниці між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу у березні 2018 року, який становить 3 889,84 грн, відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення, виплату якої проведено 15 квітня 2025 року та 27 лютого 2026 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення, виплату якої проведено 15 квітня 2025 року та 27 лютого 2026 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року відкрито провадження у цій справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року клопотання Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 27 березня 2026 року про залишення позову без розгляду залишено без задоволення. Твердження представника ОСОБА_1 щодо непропуску строку звернення до суду визнано необґрунтованими. Клопотання представника ОСОБА_1 від 27 березня 2026 року про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення. Позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду юридично вмотивованої та документально підтвердженої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом із доказами поважності причин його пропуску в частині позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати частини грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 520/29183/23.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року вимоги ухвали суду від 02 квітня 2026 року у справі № 520/5859/26 визнано невиконаними. Позовну заяву в частині вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати частини грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі № 520/29183/23 залишено без розгляду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 30 вересня 2018 року у фіксованому розмірі 3 889,84 грн щомісячно відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року у фіксованому розмірі 2 916,76 грн щомісячно відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 листопада 2018 року по 31 грудня 2019 року у фіксованому розмірі 2 300,05 грн щомісячно відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року у фіксованому розмірі 68,77 грн щомісячно відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року у фіксованому розмірі 87,19 грн щомісячно відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, нарахованих і виплачених на виконання судового рішення у справі № 520/8417/23.
Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу в порядку Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання судового рішення у справі № 520/8417/23, за період з 1 грудня 2015 року по 26 лютого 2026 року.
Зобов`язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу в порядку Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого на виконання судового рішення у справі № 520/8417/23, за період з 29 січня 2020 року по 26 лютого 2026 року.
У решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеному конституційному положенню кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини третьої статті 2 та частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини шостої статті 12 КАС України ця справа є справою незначної складності.
Таким чином, ураховуючи предмет позову, в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Крім того, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України.
Ураховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж значного суспільного інтересу чи виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник, обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження судових рішень, посилається на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також становить значний суспільний інтерес.
Разом з тим наведені доводи не містять належного обґрунтування таких обставин та не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.
Так, скаржником не зазначено, у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, не наведено конкретних правових питань, які є новими, проблемними чи такими, що не отримали належного вирішення у практиці Верховного Суду, а також не доведено, що розгляд цієї справи судом касаційної інстанції сприятиме формуванню єдиного підходу до застосування норм права у невизначеному колі правовідносин.
Крім того, посилання скаржника на наявність значного суспільного інтересу має загальний характер. Скаржником не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що спір у цій справі виходить за межі приватного інтересу учасників справи, має виняткове значення для суспільства або стосується значної кількості осіб.
Саме по собі посилання на важливість спору для сторони касаційної скарги, незгода з висновками судів попередніх інстанцій чи вказівка на необхідність іншого застосування норм права не є достатніми підставами для визнання справи такою, що має фундаментальне значення або становить значний суспільний інтерес у розумінні пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів зазначає, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд здійснює функцію суду права, який розглядає справи, що мають принципове значення, та не є судом фактів, а відтак не вправі здійснювати повторну оцінку доказів чи переоцінювати їх.
Отже, наведені у касаційній скарзі доводи не підтверджують наявності обставин, передбачених процесуальним законом, які б обумовлювали необхідність касаційного перегляду судових рішень у цій справі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі № 520/5859/26 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Дашутін
Судді А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов