УХВАЛА
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа №340/2011/25
адміністративне провадження № К/990/31637/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 340/2011/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, просив (з урахуванням збільшення позовних вимог) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: форми «Р» №000018767/11-28-24-05/3381012350 від 13.12.2024, про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 1 637 366,25 грн, з яких 1 309 893,00 грн - податкове зобов`язання, 327 473,25 грн - штраф; форми «Р» №000018765/11-28-24-05/3381012350 від 13.12.2024 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 149 833,12 грн, з яких 119 866,50 грн - податкове зобов`язання, 29 966,62 грн - штраф; форми «ПС» №000018768/11-28-24-05/3381012350 від 13.12.2024 про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн; форми «Р» №00001783/11-28-24-05/3381012350 від 26.02.2025 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 1 309 893,00 грн, форми «Р» №00001778/11-28-24-05/3381012350 від 26.02.2025 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 119 866, 50 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі №340/2011/25 позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми «Р» від 26.02.2025№00001783/11-28-24-05/3381012350, №00001778/11-28-24-05/3381012350. У задоволенні решти позовних відмовлено. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду 07.07.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі №340/2011/25.
Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано заяву про поновлення строку касаційного оскарження, уточнену касаційну скаргу.
Контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, пунктів 173.1- 173.3 статті 173 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах. На переконання скаржника, у цій справі існує необхідність формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування зазначених норм Податкового кодексу України у правовідносинах, коли фізична особа фактично отримує грошові кошти на власний банківський рахунок у зв`язку з операціями з відчуження транспортних засобів, однак заперечує виникнення у неї об`єкта оподаткування, посилаючись на те, що діяла не у власних інтересах, а отримані кошти в подальшому нібито передала іншим особам.
Верховний Суд зауважує, що таким доводам скаржника вже була надана оцінка в ухвалах від 25.05.2026 (про залишення касаційної скарги без руху), від 22.06.2026 (про повернення касаційної скарги), від 15.07.2026 (про залишення касаційної скарги без руху).
Верховним Судом було зауважено, що, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у договорах купівлі-продажу автомобілів, укладених у 2021 році із АТ «Кредобанк», та при перереєстрації цих транспортних засобів у ТСЦ у зв`язку зі зміною власників діяв не від власного імені, а виступав представником (повіреним) продавців фізичних осіб, які уповноважили його на представництво своїх інтересів щодо розпорядження цим майном. Позивач не набував права власності на ці автомобілі і не відчужував їх як власник. У зв`язку з укладенням цих договорів купівлі-продажу відбувся перехід права власності на автомобілі від попередніх власників, які виступали продавцями, до нового власника АТ «Кредобанк», який виступав покупцем. Як наслідок, відповідач у ході податкової перевірки дійшов до помилкового висновку про те, що у цих правовідносинах ОСОБА_1 є продавцем та платником податку на доходи фізичних осіб від продажу легкових автомобілів. Матеріалами справи підтверджується, що позивач не отримував доходу від продажу автомобілів, а отримані від покупця кошти за укладеними договорами купівлі-продажу передав довірителям, про що свідчать їхні розписки, які позивач надав контролюючому органу до заперечень на акт перевірки.
Аргументи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 під час укладання договорів купівлі-продажу не мав обов`язку сплачувати до бюджету податок з доходу від операцій з продажу цих легкових автомобілів і не є відповідальним за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору, як наслідок у 2021 році не мав обов`язку відображати суми, отримані від покупців легкових автомобілів, у складі оподатковуваного доходу з нарахуванням та сплатою з таких сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також подавати до контролюючого органу річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України).
В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження скаржником зазначено, що первинно касаційна скарга подана в межах строків, передбачених статтею 295 КАС України, право на повторне звернення з касаційною скаргою, право на поновлення про пущеного процесуального строку.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Касаційну скаргу подано вдруге, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 22.06.2026.
Верховний Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.
Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Кіровоградській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 340/2011/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 340/2011/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва О.В. Білоус І.Л. Желтобрюх