УХВАЛА
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа №160/833/25
адміністративне провадження № К/990/33071/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Меюс Яна Сергіївна, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі №160/833/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
12.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з яким, просила:
визнати протиправними дії Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , яка народилася після смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька - військовослужбовця;
зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , яка народилася після смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька - військовослужбовця.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково.
Суд першої інстанції визнав протиправним і скасував рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 22.11.2024 №45/в, у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні частки одноразової грошової допомоги на неповнолітню доньку ОСОБА_4 та зобов`язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) ОСОБА_5 , пов`язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
У задоволені позову в інший частині відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 30.03.2026 скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 та ухвалив нове рішення, яким у задоволені позову відмовив повністю.
15.07.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі №160/833/25.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 для розгляду цієї касаційної скарги визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуюча суддя - Мельник-Томенко Ж.М., судді: Желєзний І.В., Радишевська О.Р.
На підставі службової записки судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М. у зв`язку з настанням обставин, що унеможливлюють участь судді Желєзного І.В. у розгляді справи, розпорядженням т.в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 03.08.2026 № 982/0/78-26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 160/833/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Загороднюка А.Г., Радишевську О.Р. для розгляду судової справи № 160/833/25.
03.08.2026 судді Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюк А.Г., Радишевська О.Р. подали заяви про самовідвід від участі в розгляді справи, які мотивовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме без урахування спеціалізації.
Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2026 задоволені заяви про самовідвід суддів Мельник-Томенко Жанни Миколаївни, Загороднюка Андрія Григоровича та Радишевської Олесі Ростиславівни.
Матеріали касаційної скарги у справі № 160/833/25 передані до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду у встановленому порядку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю - Тацій Л.В., суддів: Стеценка С.Г., Шевцову Н.В. для розгляду судової справи № 160/833/25.
Матеріали касаційної скарги у справі № 160/833/25 передані судді доповідачу 04.08.2026.
Вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг віднесено до категорії справ незначної складності.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оскаржуючи судові рішенні, прийняті у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивачка доводить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії спорів, а також ця справа має для позивачки, яка діє в інтересах малолітньої дитини, виняткове значення.
Йдеться у касаційній скарзі про те, що у цій справі судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми права, а саме: стаття 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 3515-IX від 09.12.2023, пункти 3, 5 Порядку № 975 та пункту 2 Постанови № 168, а також порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як на підставу касаційного оскарження рішення суду першої інстанції скаржниця послалась також на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.07.2025 у справі 280/2822/23, у якій сформульовано висновок про те, що встановлення права на отримання одноразової грошової допомоги передує перерозподілу суми такої допомоги і встановлення наявності у дитини права на отримання грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її батька, не може ставитись у залежність від перерозподілу цих коштів.
На переконання позивачки судом апеляційної інстанції безпідставно врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 17.11.2025 у справі № 560/12192/24.
Слід зазначити, що у постанові від 17.11.2025 у справі № 560/12192/24 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування положення пункту 2 Перехідних положень Закону №3515-ІХ та абзацу 13 пункту 2 Постанови № 168, згідно з яким, коли одноразова грошова допомога вже була призначена і виплачена іншим членам сім`ї загиблого, дія пункту 2 Перехідних положень не породжує нового права на повторне призначення або додаткову виплату коштів із державного бюджету. У такій ситуації реалізація права дитини можлива лише у спосіб, прямо передбачений абзацом тринадцятим пункту 2 Постанови № 168, - шляхом перерозподілу вже виплаченої суми між отримувачами за їх взаємною згодою або в судовому порядку. Отже, у випадку, коли одноразова грошова допомога вже виплачена, реалізація права дитини здійснюється не через повторне звернення до Міністерства оборони України, а шляхом пред`явлення вимоги до фактичних отримувачів коштів про перерозподіл належної їй частки у встановленому законом порядку.
Крім того, колегія суддів наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 № 714 (набрала чинності 20.06.2024) пункт 2 Постанови № 168 викладено у новій редакції та передбачено, зокрема, таке: «…якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами».
У цій справі (№ 160/833/25) судами встановлено, наступне.
Одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 вже призначено іншим особам, які мали право на її отримання, а саме: матері загиблого (протокол від 19.06.2023 №204/168/2023).
23.05.2024 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення у справі №202/21889/23, яке було залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.11.2024, про встановлення факту батьківства; встановлено факт батьківства, а саме що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд наголошує, що у межах цієї справи спірним є не право дитини на отримання частки одноразової грошової допомоги (його відповідач не заперечує), а порядок реалізації цього права з огляду на ту обставину, що уповноважений орган уже здійснив призначення, розподіл та часткову виплату усієї суми одноразової грошової допомоги тим членам сім`ї загиблого, про яких мав інформацію та які звернулись за отриманням допомоги.
У справі ж №280/2822/23, у якій Верховним Судом ухвалено постанову від 08.07.2025 та на яку посилається позивачка у касаційній скарзі, стосувалась вирішення питання щодо наявності права на одноразову грошову допомогу дитини військовослужбовця, яка народилась після загибелі, оскільки за фактичних обставин цієї справи (№ 280/2822/23), відповідач відмовив у призначення грошової допомоги дитині, що народилась після загибелі військовослужбовця, з посиланням на те, що саме на дату загибелі визначається право на одержання одноразової грошової допомоги у членів сім`ї, а тому, у дитини, що народилась після загибелі військовослужбовця, таке право відсутнє.
Отже, постанова Верховного Суду від у справі 08.07.2025 у справі № 280/2822/23 ухвалена за інших фактичних обставин, а також правового регулювання, оскільки спірні у ній правовідносини виникли у квітні 2022 року.
Позивачка у касаційній скарзі не обґрунтовує підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.11.2025 у справі № 560/12192/24, що є релевантною до цієї справи та застосована судом апеляційної інстанції, натомість підставу для касаційного оскарження судового рішення визначила пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, пославшись на неврахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 280/2822/23, що не є релевантною та не може бути належним обґрунтуванням можливості оскарження судового рішення відповідно до підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Ураховуючи наведене та характер спірних правовідносин, предмет і категорію спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовчу практику, що склалася з приводу спорів цієї категорії, значну кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, також не дають підстави вважати, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у правовідносинах.
Верховний Суд також відхиляє твердження скаржника про те, що справа має для неї виняткове значення, оскільки оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить.
До того ж судом апеляційної інстанції роз`яснено, що у випадку, коли одноразова грошова допомога вже призначена (частково виплачена за обставинами справи), реалізація права дитини здійснюється не через повторне звернення до Міністерства оборони України, а шляхом пред`явлення вимоги до фактичних отримувачів коштів про перерозподіл належної їй частки у встановленому законом порядку.
Оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивачка у касаційній скарзі не довела підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що постанову апеляційного суду, ухвалену у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Меюс Яна Сергіївна, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі №160/833/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач Л. В. Тацій
Суддя С. Г. Стеценко
Суддя Н. В. Шевцова