УХВАЛА
про відкриття касаційного провадження
05 серпня 2026 року
м. Київ
справа №380/16568/25
адміністративне провадження №К/990/27776/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі №380/16568/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Донецькій області щодо непроведення нарахування та виплати підвищення пенсії позивачу, як репресованій і в подальшому реабілітованій особі, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком та зобов`язати провести нарахування;
зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити виплату позивачу підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 №1788-XII, як реабілітованій особі, починаючи з 27.06.2025.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 14.11.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.07.2025 №913090168942 про відмову у перерахунку пенсії. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 01.07.2025, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.04.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнив частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі №380/16568/25 скасував в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняв в цій частині постанову, якою позовну вимогу задовольнив частково. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 01.07.2025, з урахуванням раніше виплачених сум. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі №380/16568/25 залишив без змін.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її у касаційному порядку, просив скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 23.06.2026 касаційну скаргу позивача залишив без руху, надав скаржникові строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду: обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом; конкретизувати підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
07.07.2026 до Верховного Суду від скаржника надійшла уточнена касаційна скарга із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
Дослідивши зміст касаційної скарги та вказаної заяви, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у клопотанні про поновлення строку.
З матеріалів справи вбачається, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена, складена, та набрала законної сили 30.04.2026.
Своєю чергою, касаційна скарга була подана скаржником до відділення «Укрпошти» 11.06.2026, що підтверджується даними, які містяться на поштовому повідомленні конверту, в якому надійшла скарга.
Наведене свідчить про порушення позивачем строку подання до суду касаційної скарги.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що копію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 направлено судом на його адресу 22.05.2026 і вручено йому 28.05.2026, що підтверджується копією конверту суду апеляційної інстанції з ідентифікатором поштового відправлення R067180157082.
Відповідно до частини другої та третьої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Відтак, розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження є поважними, а тому строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції скаржник визначає положення пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування цієї підстави скаржник покликається на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статей 1-1, 1-2, 1-3, пункту 3 статті 1-4, частини 2 статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII) у взаємозв`язку з пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII до правовідносин щодо прав осіб, які дітьми зазнали репресій і були реабілітовані згідно законодавства Союзу РСР.
У касаційній скарзі скаржник, окрім наведеного, покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо поширення Закону №962-XII на осіб, які дітьми зазнали репресій і були реабілітовані, необхідності чіткого розмежування судами категорій «потерпілий від репресій», «дитина репресованої особи» та «репресована особа» щодо осіб, які на момент репресій були дітьми.
Також вказує на те, що справа для позивача має виняткове значення, адже його позбавлено можливості в інший спосіб спростувати визначений постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 статус «потерпілого від репресій» і відновити статус «репресований/реабілітований», в тому числі при розгляді інших справ.
Звертає увагу на те, що правові висновки Верховного Суду сформульовані у постановах від 13.05.2024 у справі №500/5507/23, від 31.05.2024 у справі №500/3332/23, на які посилався суд апеляційної інстанції, стосуються прав дітей потерпілих від репресій в силу того, що вони народились в засланні у репресованих батьків, виселених з України, і відповідають критеріям статті 1-3 Закону №962-XII, а тому обставини цих справ і справи №380/16568/25 не є подібними.
Наведені аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд судових рішень попередніх інстанцій.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі №380/16568/25.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі №380/16568/25.
Витребувати із Львівського окружного адміністративного суду справу №380/16568/25.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб