Справа № 458/1096/25 Головуючий у 1 інстанції: Волинець М.З.
Провадження № 22-ц/811/38/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Копняк С.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на рішення Турківського районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив збільшити розмір аліментів, які підлягають до стягнення з відповідачки на утримання неповнолітнього сина, до 7 000 грн щомісячно.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що сторони з 07 травня 2011 року перебували у шлюбі, у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 , а рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 лютого 2022 року цей шлюб було розірвано.
28 серпня 2023 року рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області визначено місце проживання сина із батьком, яке відповідачка оскаржила до Тернопільського апеляційного суду.
24 квітня 2024 року постановою Тернопільського апеляційного суду рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 28 серпня 2023 року в частині визначення місця проживання сина сторін з батьком залишено без змін.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 04.10.2024 року у справі № 599/2610/23 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.10.2023 року.
Як стало відомо позивачу, відповідачка уже тривалий час проживає та працює в країнах Євросоюзу та отримує досить велику заробітну плату, що дозволяє їй виділяти значно більше коштів на потреби її спільного з позивачем сина, потреби якого значно перевищують розмір тих аліментів, які їй до сплати встановленні судом. З метою встановлення зазначеної обставини представником позивача скеровано запит у податковий орган, проте отримано відповідь про відмову у наданні зазначеної інформації. Вважає, що 2 000 грн. аліментів, які були присудженими до стягнення з відповідачки, не покривають витрат, які несе позивач для забезпечення нормального та повноцінного життя сина. Стверджувалося, що відповідачка іншої сім`ї та дітей на вихованні, які потребували б додаткових витрат, не має, а тому справедливими є аліменти на утримання сина у розмірі 7 000 грн. на місяць (а.с. 1-5).
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено (а.с. 54-58).
Дане рішення оскаржив представник позивача.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що «судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки та не враховано у його рішенні тієї обставини, що середня заробітна плата одного штатного працівника у Львівській області у 2025 році склала 24191,00 грн., що у свою чергу однозначно впливає на розмір аліментів, які підлягають сплаті на забезпечення належного та достойного рівня життя дитини».
Вважає, що «суд першої інстанції не взяв до уваги тієї обставини, що відповідачка не заперечила щодо задоволення позову» (а.с. 66-71).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 80-81).
Вся кореспонденція, надіслана відповідачці судами (як першої, так і апеляційної інстанцій) на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу її місця проживання відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, повернулася до згаданих судів з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» та «адресат відсутній» (а.с. 27-28, 52, 60-61, 63-64, 85-86).
Клопотань від інших учасників справи про апеляційний розгляд справи з їх повідомленням до суду не поступало.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- обставини, встановленні рішенням суду у (зокрема) цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82).
Судами встановлено (зокрема - рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2024 року у справі № 599/2610/23, у якій брали участь ті самі особи ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) і яке набрало законної сили; а.с. 6-8) та стверджується матеріалами даної (№ 458/1096/25) справи те, що у згаданих сторін є спільний неповнолітній син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого присуджено до стягнення з відповідачки на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.10.2023 року (а.с. 6-8).
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається зі змісту вже згаданого вище рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2024 року у справі № 599/2610/23, позивач ОСОБА_2 звертався до Зборівського районного суду Тернопільської області з позовом про стягнення з відповідачки аліментів на утримання їхнього спільного неповнолітнього сина у розмірі 7 000 грн щомісячно, однак цей позов судом було задоволено лише частково - у розмірі 2 000 грн., однак позивач ОСОБА_2 це рішення суду в апеляційному порядку не оскаржував, що дає підстави для висновку про те, що він погодився з ним.
Не оскаржуючи згадане вище рішення суду від 04 жовтня 2024 року у справі №599/2610/23, позивач ОСОБА_2 17 жовтня 2025 року знову звертається до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, які підлягають до стягнення з відповідачки на його користь на утримання сина, до розміру 7 000 грн щомісячно.
В той же час, подана ним 17 жовтня 2025 року до Турківського районного суду Львівської області позовна заява не містить будь-яких даних про те, що в період з жовтня 2024 року по жовтень 2025 року у платника (відповідачки) чи одержувача (позивача) аліментів відбулися зміни у матеріальному чи (або) сімейному стані, або стані здоров`я когось із них, так само, які у ній не наведено інших даних, які б могли слугувати правовою підставою для зміни розміру аліментів, який був присуджений до стягнення рішенням суду 1 (один) рік тому.
Як вбачається з доводів позовної заяви, позивач позовні вимоги мотивує тим, що «як стало (йому) відомо, відповідачка уже тривалий час проживає та працює в країнах Євросоюзу та отримує досить велику заробітну плату, що дозволяє їй виділяти значно більше коштів на потреби її спільного з позивачем сина».
В той же час, наведені обставини (тривалий час проживання та праці відповідачки в країнах Євросоюзу») вже добре були відомими в ході розгляду справи № 599/2610/23 Зборівським районним судом Тернопільської області, оскільки саме на ці обставини і посилався ОСОБА_5 у своєму позові про стягнення аліментів, який був ним поданий до згаданого суду.
Будь-яких доказів про те, що відповідачка «отримує досить велику заробітну плату», позивачем до суду подано не було, а згідно рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2024 року у справі № 599/2610/23 «на день розгляду (цієї цивільної справи) у відповідачки немає постійної роботи та доходи становлять 3 130 чеських крон на місяць матеріальної допомоги особі, якій надано тимчасовий захист, що становить в еквіваленті 5 617 грн.».
В свою чергу, позивачем не подано до суду жодних доказів про його матеріальний стан, а саме: про його працевлаштування та його доходи.
За наведених вище обставин у їх сукупності у суду першої інстанції були відсутніми правові підстави для задоволення позовної вимоги про зміну (збільшення) розміру аліментів, який був присуджений до стягнення рішенням суду від 04 жовтня 2024 року, і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, оскільки всі обставини, які наведені позивачем в обґрунтування заявлених ним 17 жовтня 2025 року позовних вимог, існували та були відомі позивачу і на час розгляду судом його попереднього позову, за наслідками розгляду якого судом і було ухвалено рішення від 04 жовтня 2024 року.
В оскаржуваному рішення міститься посилання на те, що «відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася»: наведене також стверджується і матеріалами справи.
У матеріалах справи відсутні жодні докази того, що відповідачка визнала заявлені до неї позовні вимоги про збільшення розміру аліментів.
Відтак, посилання, яке міститься в описовій частині оскаржуваного рішення («позиція відповідача: … позов визнав») (а.с. 55), не підтверджується матеріалами справи і (очевидно) є опискою, а тому доводи апеляційної скарги стосовно того, що «суд першої інстанції не взяв до уваги тієї обставини, що відповідачка не заперечила щодо задоволення позову», також не можуть прийматися до уваги.
З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для задоволення позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення рішення Турківського районного суду Львівської області від 10 грудня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 05 серпня 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Копняк С.М.