Справа №295/11372/26
2-з/295/54/26
УХВАЛА
про відмову у забезпеченні позову
04.08.2026 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду міста Житомира Біднина О.В., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Мініча Григорія Григоровича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 332162,76 грн., з яких 250000,00 грн. - сума позики; 44573,72 грн. - відсотки; 33500,00 грн. - інфляційні, 4089,04 грн. - 3% річних, а також судові витрати.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Стрілецької О.В. від 07.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
31.07.2026 року від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Мініча Г.Г. надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі 332162,76 грн., які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не виключно, в наступних банках: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». В обґрунтування заяви зазначає, що між сторонами укладено договір позики на суму 250 000 грн., однак відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань, зокрема, щодо повернення суми позики, а тому існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач так само ухилятиметься від виконання рішення суду у разі задоволення позову, ціна якого становить 332 162,76 грн. На переконання представника, існує висока ймовірність того, що відповідач у будь-який момент може розпорядитися коштами, якщо на них не буде накладено арешт, зокрема, шляхом їх зняття, переведення у готівку або витрачання на власний розсуд.Представник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити або суттєво ускладнити реальне виконання судового рішення.
03.08.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заперечення, згідно яких заяву вважає безпідставною, необґрунтованою, такою, що свідчить про зловживання процесуальними правами, а тому просить відмовити у забезпеченні позову в повному обсязі. Зазначає, що не ухиляється від виконання грошового зобов`язання, не переховується, не продає майно та не здійснює сумнівних фінансових операцій. Також вказує, що єдиним джерелом його доходів є заробітна плата (грошове забезпечення) військовослужбовця, а тому арешт рахунків повністю паралізує єдине джерело його існування. Крім того, відповідач звертає увагу, що на підставі судового наказу з його доходів стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини, а тому накладення арешту на рахунки заблокує їх виплату, що є грубим порушенням інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Дослідивши заяву, матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 3 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.
Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
З наведеного випливає, що відомості про те, на які саме розрахункові рахунки позивач просить накласти арешт, в яких саме фінансових установах знаходяться грошові кошти, в якій сумі та в якій валюті перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.
Разом з тим, представник позивача звертаючись в суд із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , які знаходяться та/або можуть знаходитися на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, інформацію про номери рахунків, банківські установи де ці рахунки знаходяться, суми розміщених на них грошових коштів, місце і умови їх розміщення суду не надав.
Відповідно до частини четвертої статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням. У даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики.
Заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , однак не зазначає інформації про наявність у останнього банківських рахунків, їх вид та призначення, місце розміщення, що позбавляє суд можливості перевірити відповідність виду забезпечення, про який просить позивач, позовним вимогам та відповідно їх співмірність.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , навіть в межах суми позову, може стати наслідком порушення вимог частини четвертої статті 150 ЦПК України.
З наведених підстав суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Суд роз`яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.
Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні заяви представника позивача - адвоката адвоката Мініча Григорія Григоровичапро забезпечення позову - відмовити.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали що постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.В. Біднина