Справа № 357/8665/26
Провадження № 2/357/6518/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Сомок О. А. ,
при секретарі - Пугач В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква, в залі суду № 6 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання, в якій просить суд:
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на її користь аліменти, як на повнолітню дочку, яка продовжує навчання в розмірі 1/4 (одна четверта) частини від заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і по 30 червня 2029 року включно.
Короткий зміст позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є рідним батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі актового запису №810.
28 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 досягла повноліття і продовжує навчання, є студентом 1 курсу денного відділення факультету образотворчого мистецтва та реставрації Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Згідно довідки №433 від 11 травня 2026 року термін навчання з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року включно.
Після досягнення повноліття матеріальне становище позивача стало незадовільне. Оскільки аліменти, які сплачував батько на її утримання припинились. А тому, єдиним засобом для існування є заробітна плата матері, яка не достатня для забезпечення потреб позивача, нормального рівня проживання та навчання.
Навчання здійснюється за рахунок бюджетних коштів, однак, позивач щомісячно сплачує послуги проживання в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , що складає 1000 гривень на місяць. Даний факт підтверджується договором про надання в тимчасове користування ліжко-місця в гуртожитку №2744 від 01 лютого 2026 року та випискою з особового карткового рахунку.
Окрім цього позивач користується громадським транспортом (метро), що в середньому в місяць складає від 200 до 300 гривень та раз на тиждень приїжджає з Києва в м. Біла Церква, вартість проїзду в одну сторону складає 250 гривень. Таким, чином витрати на проїзд в місяць становлять 2000 гривень.
Також, позивач несе витрати на купівлю одягу, продуктів харчування, оплати мобільного зв`язку, що також підтверджується випискою з карткового рахунку.
Відповідач може надавати матеріальну допомогу, він отримує дохід у вигляді пенсії та працює в лісовому господарстві.
Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Сомок О.А.
Ухвалою суду від 17 червня 2026 року було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Позивач у судове засідання не з`явилася, про день і час розгляду справи була повідомлена належним чином. В прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином. Подав до суду заяву, у якій у просив суд розгляд справи проводити без його участі. Позовні вимоги визнав у повному обсязі.
З урахуванням письмових заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд, на підставі положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), розглянув цивільну справу за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є батьком повнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області (актовий запис № 810).
З Довідки № 433 від 11 травня 2026 року, яка видана Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури вбачається, що ОСОБА_1 дійсно є студенткою першого курсу освітнього рівня «бакалавр» денного відділення факультету образотворчого мистецтва та реставрації Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Термін навчання ОР «Бакалавр» з 01.09.2025 по 30.06.2029.
В матеріалах справи міститься договір №274 від 01 лютого 2026 року про надання в тимчасове користування ліжко-місця в гуртожитку НАОМА ОСОБА_1 , укладений між Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури, в особі ректора Цугорки Олександра Петровича та ОСОБА_3 .
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 Сімейного кодексу України).
Згідно ч.1 ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 3 зазначеної статті, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв`язку з цим стягуються аліменти.
Статтею 200 Сімейного кодексу України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Отже, для вирішення питання щодо стягнення аліментів суд має з`ясувати три складові: чи повнолітня дитина продовжує навчання, чи потребує вона матеріальної допомоги та чи може надавати таку матеріальну допомогу один з батьків, який не бере участі в утриманні дитини.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в матеріалах справи доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позивач, після досягнення повноліття продовжує навчання у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги, оскільки їй необхідні кошти на оплату гуртожитку, харчування, придбання навчальних матеріалів, оплату вартості проїзду. Відповідач добровільно не надає допомогу на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
Висновки суду за результатами розгляду заяви.
Суд, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 25 травня 2026 року до закінчення донькою навчання, але не більше, як до досягнення нею двадцяти трьох років.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
За таких обставин позивачка у справі про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст.141, 142 ЦПК України 1331,20 грн. грн. судового збору в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 19, 76, 95, 133, 141, 206, 258, 263-265, 274, 353 ЦПК України, ст.ст. 141, 180, 191, 192, 199-200 СК України, ст.ст. 4, 5 ЗУ «Про судовий збір», суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 25 травня 2026 року до закінчення донькою навчання, але не більше, як до досягнення нею двадцяти трьох років.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331, 20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено та підписано 03 серпня 2026 року.
Суддя О. А. Сомок