Справа № 367/6785/26
Провадження №2/367/6830/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
04 серпня 2026 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Одарюка М.П.
за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу № 367/6785/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
у с т а н о в и в:
В травні 2026 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить суд встановити факт, яким визнати, що вона постійно проживала на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,0611 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:127:1065, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; частину будинку АДРЕСА_1 ; автомобіль FIAT DOBLO вантажопасажирський, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 - в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову вказує, що її батько ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входять: будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,0611 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:127:1065, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ;1/2 частину будинку АДРЕСА_1 ; автомобіль FIAT DOBLO вантажопасажирський, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , які належали померлому на праві приватної власності. Позивачка вказує, що інші спадкоємці першої черги відсутні, її мати, дружина померлого ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем четвертої черги та претендує на спадщину і з приводу оформлення спадкових прав він звертався до нотаріуса. 05 травня 2026 року вона звернулася до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Капилової В.О. щодо заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , однак нотаріус повідомила, що відкриття спадкової справи є неможливими, так як з дня смерті батька пройшло більше 6 місяців та відсутнє підтвердження її реєстрації місця проживання за однією адресою з батьком. Оскільки вона та її батько були зареєстровані за різними адресами, то підтвердити факт її спільного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини в адміністративному порядку вона не може і вважає, що цей факт має бути встановлений у судовому порядку, так як встановлення цього факту впливає на її право на спадкування. Адресою її місця проживання та місця проживання її батька був будинок АДРЕСА_1 . Після закінчення будівництва вказаного вище будинку у 1973 році, їх сім`я - батько - ОСОБА_4 , мати ОСОБА_5 та вона вселились до будинку та зареєструвались за місцем проживання. У 1984 році вона уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_7 . Після того, як батько отримав у спадок 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , він знявся з реєстраційного обліку за попередньою адресою і з 25 жовтня 2016 року зареєструвався за новою адресою, однак фактично до дня смерті проживав за адресою: будинок АДРЕСА_1 . Вона також постійно проживала разом із батьком та матір`ю однією сім`єю за вказаною вище адресою, живе і по теперішній час. Після того, як вона закінчила навчання, почала працювати і отримувати дохід, вона мала із батьками спільний бюджет, вела спільне господарство. Протягом тривалого часу вона дбає про будинок, вкладує кошти в його ремонт та благоустрій присадибної ділянки, здійснює оплату комунальних послуг. Коли батько почав хворіти, вона здійснювала за ним догляд, забезпечувала ліками, продуктами харчування. Після смерті батька, спільно з відповідачем, його поховали, провели поминальні обіди. Також вона займалася доглядом, а після смерті - похованням матері, яка ненадовго пережила батька і померла через сім місяців після його смерті. Із 18 жовтня 1991 року у будинку за вказаною вище адресою також зареєстрований та постійно проживає відповідач.
В судове засідання представник позивача не прибула, через канцелярію суду надала письмову заяву, в якій просила суд розглядати справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав письмову заяву, в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, просив розглядати справу у його відсутність.
Згідно частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Керуючись статтею 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до частини другої статті 247, частини четвертої статті 268 ЦПК України фіксування технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази у їх сукупності та кожен доказ окремо, дійшов наступного висновку.
Згідно ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що батьками позивачки є ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (російською мовою), що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , выданное Ирпенским гор.бюром ЗАГС Киевской области 21 августа 1964 года (російською мовою) (а.с.10) и копией свидетельства о заключении брака выданного 24 ноября 1984 года Отделом ЗАГС Ирпенского г/исполкома Киевской области (російською мовою) (а.с.11).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.7).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.9).
ОСОБА_4 на праві приватної власності належали:
будинок АДРЕСА_1 ;
земельна ділянка, площею 0,0611 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:127:1065, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ;
1/2 частина будинку АДРЕСА_1 ; автомобіль FIAT DOBLO вантажопасажирський, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ( а.с.12-20).
Листом від 05.05.2026 року № 57/01-16 приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Капилова В.О. повідомила ОСОБА_1 , що згідно з даними Спадкового реєстру інформація щодо заведенні спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутня (а.с.39,40), та оскільки вона в установлений законом строк не подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті Батька ОСОБА_4 та на час відкриття спадщини постійно не проживала із спадкодавцем, а тому пропустила строк для прийняття спадщини і може звернутися до суду для визначення їй додаткового строку на прийняття спадщини ( а.с.37).
Із копії паспорта позивачка вбачається, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.47).
Померлий ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.46).
У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На підставі ч.ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частина 1 ст. 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з роз`яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суд України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення факту, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно роз`яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити спадщину у встановленому законом в позасудовому порядку, фактично мешкала з ОСОБА_4 за однією адресою, вона була змушена звернутись в суд з позовом про встановлення юридичного факту.
Позивач в позовній заяві вказує, що Адресою її місця проживання та місця проживання її батька був будинок АДРЕСА_1 . Після закінчення будівництва вказаного вище будинку у 1973 році, їх сім`я - батько - ОСОБА_4 , мати ОСОБА_5 та вона вселились до будинку та зареєструвались за місцем проживання. У 1984 році вона уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_7 . Після того, як батько отримав у спадок 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , він знявся з реєстраційного обліку за попередньою адресою і з 25 жовтня 2016 року зареєструвався за новою адресою, однак фактично до дня смерті проживав за адресою: будинок АДРЕСА_1 . Вона також постійно проживала разом із батьком та матір`ю однією сім`єю за вказаною вище адресою, живе і по теперішній час. Після того, як вона закінчила навчання, почала працювати і отримувати дохід, вона мала із батьками спільний бюджет, вела спільне господарство. Протягом тривалого часу вона дбає про будинок, вкладує кошти в його ремонт та благоустрій присадибної ділянки, здійснює оплату комунальних послуг. Коли батько почав хворіти, вона здійснювала за ним догляд, забезпечувала ліками, продуктами харчування. Після смерті батька, спільно з відповідачем, його поховали, провели поминальні обіди. Відповідач не заперечував вказаних обставин.
Суд враховує правову позицію Касаційного цивільного суду Верховного суду від 10.01.2019 року у справі № 484/747/17 (номер в ЄДРСР 79161670) та підтримується у Постановах КЦС ВС від 01.07.2020р. у справі № 222/1109/17 (номер в ЄДРСР - 90202225), від 22.09.2021р. у справі № 227/3750/19 (номер в ЄДРСР 100063130) та інших.
Відповідно до цієї правової позиції, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем.
Надавши тлумачення частині третій статті 1268 ЦК України. Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) зазначив, що вона вимагає наявність фактичного проживания спадкоємця разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного. Отже, під час вирішення питання, чи прийняли спадкоємці спадщину у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, суди першої та апеляційної інстанцій мають досліджувати та встановлювати фактичне місце проживання спадкодавця на момент смерті та фактичне місце проживання його спадкоємців.
Цю правову позицію підтримав КЦС ВС у постанові від 24.08.2022 року у справі № 538/2344/20 (номер в ЄДРСР 106051936).
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є обґрунтованим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію, викладену у постанові КЦС ВС від 22.09.2021р. у справі № 227/3750/19.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Краска проти Швейцарії» від 19 квітня 1993 року визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Приймаючи до уваги вищенаведене, правові позиції з цього приводу, враховуючи те, що судом встановлено факт спільного проживання позивача на день смерті із спадкодавцем, позивач фактично прийняв спадщину, спадкове майно складається із: будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 0,0611 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:127:1065, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 ; автомобіль FIAT DOBLO вантажопасажирський, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 інші спадкоємці спадщину не прийняли, відповідач не заперечив щодо задоволення позову, при цьому спадкове майно було набуте правомірно, нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, в тому числі щодо визнання права власності на спадкове майно.
Оскільки спір виник внаслідок дій позивача ОСОБА_1 , відповідно до п. 3,4 ч.3 ст 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем, а оскільки ОСОБА_1 у відповідності до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ « Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, то суд відносить судовий збір за рахунок держави.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час відкриття спадщини.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,0611 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:127:1065, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ; частину будинку АДРЕСА_1 ; автомобіль FIAT DOBLO вантажопасажирський, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1
Судові витрати віднести за рахунок держави.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: М.П. Одарюк