Київський районний суд м. Полтави
Справа № 440/3980/26
Провадження 2-а/552/77/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
05.08.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Руденької А.І.,
розглянувши в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу № 440/3980/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 06.04.2025 звернувся в Полтавський окружний адміністративний суд м. Полтави з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позовна заява обґрунтована тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 974 від 25.03.2026 позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.
З вказаною постановою не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що жодних повісток про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки він не отримував. Крім того, стосовно нього, зокрема за фактом неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не було складено протокол про адміністративне правопорушення, а також його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. На думку позивача, зазначені обставини призвели до істотного порушення його процесуальних прав та позбавили його можливості реалізувати право на правову допомогу.
Крім того, позивач зазначає, що у 2019 році його було знято з військового обліку у зв`язку з виїздом до Грузії на постійне місце проживання. Також він був знятий із реєстрації місця проживання за адресою, зазначеною в оскаржуваній постанові. На думку позивача, оскільки його зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 ), на нього не поширюються правила військового обліку, встановлені законодавством України.
Позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову №974 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 25.03.2026, справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 передані за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Полтави.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 06.05.2026 матеріали позовної заяви передані за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави.
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 02.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишено без руху.
09.06.2026 позивач ОСОБА_1 , на виконання ухвали про залишення позову без руху подав заяву, зазначив відповідача, до якого звертається з позовом - ІНФОРМАЦІЯ_3
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 11.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі, яку вирішено розглядати в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 завірені копії матеріалів адміністративної справи, за результатами якої було складено постанову № 974 від 25.03.2026.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позивачу засобами поштового зв`язку було направлено повістку №3402751, відповідно до якої він повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 27.05.2025 на 11:00 год. для уточнення даних. Вказував, що позивач не з`явився за адресою, визначеною у повістці та не повідомив про наявність поважних причин для неявки. За вчинення зазначеного адміністративного правопорушення стосовно позивача був складений протокол № 974 від 19.03.2026, в якому його було ознайомлено з вимогами ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 25.03.2026 о 10:30 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Також зазначав, що обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного ТЦК та СП установлений не повісткою, а Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», повістка є лише сповіщенням про необхідність виконання військового обов`язку.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 19.03.2026 о 14 год. 30 хв. в ході перевірки документів у ОСОБА_1 встановлено, що 15.05.2025 йому на адресу проживання засобами поштового зв?язку було направлено повістку, відповідно до якої йому 27.05.2025 належало з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_6 для звірки облікових даних та з питань проходження ВЛК. 20.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшло поштове повідомлення з поставленою відміткою про повернення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Станом на 19.03.2026 військовозобов`язаний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, що стало підставою для складення відносно позивача протоколу №974 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП
25.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 винесено постанову № 974 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 25500 грн..
Відповідно до вказаної постанови 19.03.2026 о 14 год. 30 хв. в ході перевірки документів у ОСОБА_1 встановлено, що 15.05.2025 йому на адресу проживання засобами поштового зв?язку рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення було відправлено повістку №3402751 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 11.00 27.05.2025. Військовозобов`язаний ОСОБА_1 згідно довідки про причини повернення, був відсутній за місцем проживання та до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув і про причини неявки, у передбачені чинним законодавством України строки, не повідомив.
Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП суд виходить з такого.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
На території України особливий період розпочався 17.03.2014 відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію».
Аналізуючи поняття «особливий період», визначене в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законі України «Про оборону України» особливий період охоплює період мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абз. 3 ст. 4 «Про оборону України» з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
На разі в Україні, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, введено правовий режим воєнного стану, який є результатом фактичного початку воєнних дій, та який продовжено.
Стаття 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначає, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідженими матеріалами справи встановлено, що у тимчасовому посвідченні військовозобовязаного міститься відмітка про зняття 14.03.2019 ОСОБА_1 з військового обліку.
За змістом ч. 1, 3 ст. 33 даного Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.
Відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 відповідно до частини п`ятої статті 33 вказаного Закону затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими, визнані непридатними до військової служби, досягли граничного віку перебування в запасі, припинили громадянство України.
Приписи ст. 37 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Так, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 37 вказаного Закону (в редакції, яка діяла на момент проставлення у військовому квитку позивача відмітки «знятий з військового обліку»), зняттю з військового обліку призовників та військовозобов`язаних у військових комісаріатах підлягають громадяни України: з військового обліку військовозобов`язаних: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ, податкової міліції та в Державну кримінально-виконавчу службу України; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.
З аналізу наведених норм права висновується, що для зняття військовозобов`язаного з військового обліку має існувати хоча б одна з підстав визначених п. 2 ч. 5 ст. 37 вказаного Закону, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
В той же час, суд звертає увагу, що частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, яка діяла на момент проставлення у військовому квитку позивача відмітки «знятий з військового обліку») визначено підстави для виключення осіб з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, а саме виключенню військового обліку підлягають громадяни, які: призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби; проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів; визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; досягли граничного віку перебування в запасі; припинили громадянство України; були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності; померли.
Відтак, вбачається, що підстави для «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» є різними за своєю правовою природою. Зняття з військового обліку є тимчасовою процедурою, яка не припиняє правового статусу особи як військовозобов`язаного. Метою зняття з обліку є забезпечення коректного ведення військово-облікових даних, а не припинення військового обов`язку, зокрема, у зв`язку із зміною місця проживання (переїзду до іншої адміністративно-територіальної одиниці), проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ. Натомість «виключення з військового обліку» означає остаточне припинення статусу особи як військовозобов`язаного, що підтверджується самими підставами для такого виключення, а зокрема у разі визнанні військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, у разі досягнення граничного віку перебування в запасі, припинення громадянства України або смерті особи.
Отже, з наведеного слідує, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», а зокрема, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
З аналізу положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.
Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 року справа №280/2880/24.
Так, як вбачається з військового квитка ОСОБА_1 у ньому міститься відмітка «знятий з військового обліку», а отже він є військовозобов`язаним, а відтак мав обов`язок стати на військовий облік та уточнити облікові дані, жодних доказів того, що позивач був виключений з військового обліку суду не надано.
Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 був «знятий з військового обліку», та продовжував перебувати у статусі військовозобов`язаного, а відтак мав обов`язок уточнити облікові дані, чого останнім зроблено не було, у зв`язку з чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Однак, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Досліджені судом матеріали справи містять докази формування повістки ОСОБА_1 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Доказів направлення повістки рекомендованим листом позивачем до суду не надано. Також до матеріалів справи не долучено жодного підтвердження повернення вказаного рекомендованого листа без вручення адресату.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня винна поведінка та суб?єктивна сторона правопорушення, зокрема умисел на його вчинення.
Відсутність умислу виключає наявність складу правопорушення.
Статтею 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
До суду не подано переконливих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому суд приходить до висновку про відсутність доказів на підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Необхідно скасувати постанову № 974 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 25.03.2026, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Керуючись ст.ст. 246, 250, 286 КАС України,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову №974 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 25.03.2026 , а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
-позивач ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
-відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄРДПОУ НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 05.08.2026.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко