Провадження № 2/447/1821/26
Справа № 447/2772/26
У Х В А Л А
про передачу справи на розгляд іншого суду
04.08.2026 р. місто Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Джус Р.В.,
вивчивши матеріали
позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ»,
до відповідача: ОСОБА_1 ,
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1565-1173-1 від 29.10.2023.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2026, для розгляду даної справи визначено суддю Джуса Р.В.
Статтями 2,3,4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (п.24 рішення від 20.07.2006; заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Параграфом 3 глави 2 ЦПК України визначено територіальну юрисдикцію (підсудність) та регламентовано правила подання позову до суду у відповідності до підсудності.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду (ст.19 ЦПК України).
Територіальна підсудність (юрисдикція) - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Відповідно до норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст.27 ЦПК), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК) та виключна підсудність (ст.30 ЦПК).
Згідно положень ч.1 ст.378 ЦПК України, прийняття судом рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), є підставою для скасування відповідного рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Так, відповідно до ч.1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Звертаючись із даним позовом до Миколаївського районного суду Львівської області, у позовній заяві позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно положень ст.187 ЦПК України, законодавець визначив, що в разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відповідно до положень ч.8 ст.187 ЦПК України, суддя, з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
З метою вирішення питання щодо підсудності вказаної справи Миколаївському районному суду Львівської області, суддею, з урахуванням вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, було сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь №3116864 від 03.08.2026, згідно якої ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
З наведено вбачається, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є с. Городище Стрийського району, Львівської області, що не належить до території, на яку поширюється юрисдикція Миколаївського районного суду Львівської області, та в свою чергу виключає можливість подання позовної заяви до вказаного суду згідно вимог ч.1 ст.27, ч.1 ст.28 ЦПК України.
Згідно з ч.9 ст.187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку встановленому ст.31 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Статтею 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
За наведених обставин, враховуючи, що відповідач не має зареєстрованого місця проживання чи перебування на території, на яку поширюється юрисдикція (підсудність) Миколаївського районного суду Львівської області, вважаю за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України передати дану цивільну справу на розгляд до Жидачівського районного суду Львівської області, як до суду, територіальна юрисдикція (підсудність) якого поширюється на адресу реєстрації місця проживання відповідача.
Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,185,260,261,354 ЦПК України, суд,
постановив :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1565-1173-1 від 29.10.2023 в сумі 20 662,50грн, передати за підсудністю до Жидачівського районного суду Львівської області, (вулиця Я. Мудрого, 20 м. Жидачів, Стрийський район, Львівської області, 81700).
Роз`яснити учасникам справи, що передача справи, з підстав зазначених вище в ухвалі, здійснюється не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Роман ДЖУС