Справа № 759/9920/26
Провадження № 2-з/761/243/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Аббасової Н.В.
з участю секретаря Сухини А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Санжаровської Тетяни Валентинівни про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Похитайло Ольга Октавіанівна про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини та видачі відповідного Свідоцтва (Свідоцтв) про право на спадщину на спадкове майно, що залишилось після смерті спадкодавця,-
в с т а н о в и в :
У квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Похитайло О.О., про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини та видачі відповідного Свідоцтва (Свідоцтв) про право на спадщину на спадкове майно, що залишилось після смерті спадкодавця.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року вказану справу було направлено до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю.
22 травня 2026 року вказана справа надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2026 року передана для розгляду судді Аббасовій Н.В.
Разом з позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Санжаровською Т.В. подано заяву про забезпечення доказів, згідно з якою заявник просить суд витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Похитайло О.О. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 11/2026 заведеної після смерті ОСОБА_2 , на підставі заяви поданої ОСОБА_1 .
Заяву мотивована тим, що в силу положень ЗУ «Про Нотаріат» позивач не може самостійно подати до суду копію спадкової справи № 11/2026 заведеної на підставі його заяви після смерті матері ОСОБА_2 , при цьому зазначені докази мають значення для вирішення справи.
Учасники справи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, своїх представників до суду не направили, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.
Водночас, враховуючи положення ч. 3 ст. 118 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення доказів за відсутності вказаних осіб.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Частиною другою вищезазначеної статті визначено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів.
Згідно із частиною першою статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Згідно із ч.1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
За змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.
Окрім того, аналізуючи зазначені вище положення ЦПК України у зіставленні з вимогами заявника насамперед слід зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання або подання останніх стане згодом неможливим чи утрудненим.
Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.
Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку статей116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до статті 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
Більш того, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (статті116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (стаття 84 ЦПК України).
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.
Так, відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Разом із тим, в заяві представником позивача не доведено та не надано жодного обґрунтування необхідності забезпечення доказів у запропонований заявником спосіб, зокрема, щодо виконання умови дійсної наявності підстав припускати, що вказаний в заяві засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, а тому така заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 76, 95, 116-118, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Санжаровської Тетяни Валентинівни про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Похитайло Ольга Октавіанівна про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини та видачі відповідного Свідоцтва (Свідоцтв) про право на спадщину на спадкове майно, що залишилось після смерті спадкодавця - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.В. Аббасова