Справа № 509/3770/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кочко В.К.,
при секретарі Савченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду із вказаною позовною заявою, в якій зазначила, що 15 грудня 2004 року гр-ка ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, згідно якого, належну їй земельну ділянку, загальною площею 5,66 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Овідіопольського району (в теперішній час - Одеського району) Одеської області, заповіла позивачці - ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 (за 1 день до початку військового вторгнення рф в Україну), ОСОБА_3 померла і після її смерті відкрилась спадщина у вигляді вищезазначеної земельної ділянки. Відразу після смерті ОСОБА_3 , позивачка не зверталась до нотаріальних органів з питання прийняття спадщини у вигляді зазначеної вище земельної ділянки у зв`язку з тим, що почалася повномасштабна війна рф проти України, через це на всій території України виникла невизначеність стосовно долі і майбутнього нашої країни і перестали працювати органи влади. У червні 2025 року позивачка подала приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк Ользі Борисівні заяву про прийняття вказаної вище спадщини після смерті ОСОБА_3 . А у квітні 2026 року вона звернулась до цього нотаріуса по питання видачі їй свідоцтва про право на спадщину. Але Постановою приватного нотаріуса Мартинюк О.Б. від 15.04.2026 р., позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане вище майно, у зв`язку з тим, що не подані документи, які б свідчили про прийняття позивачкою спадщини за заповітом. І при цьому, їй було порекомендовано звернутись до суду для вирішення даного питання.
З наведених підстав, позивачка просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на зазначену вище земельну ділянку.
Позивачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, надіславши до суду письмову заяву, в якій повністю підтримала свій позов, який просила задовольнити і слухати справу за її відсутністю та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, зустрічного позову, письмових пояснень або відзиву суду не надав.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з`явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку в судовому засіданні, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ст.ст. 191, 281 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами п. 3 ст. 211 та п. 2 ст. 247 ЦПК України сторона у справі має право подати суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, а суд, у разі надання такого клопотання всіма учасниками справи розглядає справу на підставі наявних у справі документів без фіксування судового процесу.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
З огляду на вказане, суд вважає за можливе розглянути справу без участі учасників справи на підставі наданих сторонами документів та без фіксування судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; …
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення його померлим.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до підпункту 4.14. пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 із змінами та доповненнями, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Відповідно до підпункту 4.18. пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 із змінами та доповненнями, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.
Відповідно до підпункту 4.21. пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 із змінами та доповненнями, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що у 2004 році до позивачки звернулась її знайома - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , з пропозицією купити у неї земельну ділянку, загальною площею 5,66 га, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0177, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0182, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0178, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0181, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район (колишній - Овідіопольський район), Миколаївська сільська рада, що належала їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 081007.
Оскільки на той час діяла заборона на продаж земель сільськогосподарського призначення, то вони домовились, що укладуть угоду купівлі-продажу цієї ділянки вже після скасування заборони, але фактично позивачка сплатила ОСОБА_3 обумовлену суму і вона передала їй безпосередньо ділянку та документи на цю ділянку.
15 грудня 2004 року ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Миколаївської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, згідно якого, вказану вище земельну ділянку заповіла позивачці - ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 (за 1 день до початку військового вторгнення рф в Україну), ОСОБА_3 померла. Її останнє місце проживання було:
АДРЕСА_2 відповідно після її смерті відкрилась спадщина на майно, в тому числі у вигляді земельної ділянки, загальною площею 5,66 га, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0177, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0182, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0178, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0181, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район (колишній - Овідіопольський район), Миколаївська сільська рада.
Відразу після смерті ОСОБА_3 позивачка не зверталась до нотаріальних органів з питання прийняття спадщини у вигляді зазначеної вище земельної ділянки у зв`язку з тим, що почалася повномасштабна війна рф проти України, через це на всій території України виникла невизначеність стосовно долі і майбутнього нашої країни, перестали працювати органи влади.
Тому, лише у червні 2025 року позивачка подала приватному нотаріусу Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк Ользі Борисівні заяву про прийняття вказаної вище спадщини після смерті ОСОБА_3 . А у квітні 2026 року вона звернулась до цього нотаріуса по питання видачі мені свідоцтва про право на спадщину.
Постановою приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. від 15.04.2026 р., позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане вище майно у зв`язку з тим, що вчинення такої нотаріальної дії суперечить законові та не подані документи, які б свідчили про прийняття позивачкою спадщини за заповітом. І при цьому, їй було порекомендовано звернутись до суду для вирішення даного питання.
Згідно копії спадкової справи № 71/2022, наданої приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б., заведеної після смерті гр-ки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , крім позивачки до нотаріуса також звернувся відповідач - ОСОБА_2 (син померлої), але він не заявляв своїх прав на вказану вище земельну ділянку.
Судом встановлено, що вказана спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, позивачка вступила в управління та володіння спадковим майном і є спадкоємцем за заповітом, право власності спадкодавця не припинено відповідно до ст. 346 ЦК України, а тому згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту свого права є визнання права.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-80, 141, 206, 258, 263-265, 266 ЦПК України, ст.ст.1216, 1217, 1223, 1225, 1268 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно у вигляді: земельної ділянки, загальною площею 5,66 га, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0177, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0182, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0178, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0181, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Одеська область, Одеський район (колишній - Овідіопольський район), Миколаївська сільська рада.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: В.К. Кочко