Справа № 205/7120/26
Провадження 2-а/185/72/26
У Х В А Л А
05 серпня 2026 року м. Павлоград
Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бабій С.О., перевіривши дотримання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
01.06.2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 7242548 від 23.05.2026 про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04 червня 2026 року справу передано за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області та 21.07.2026 надійшла до суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 справа передана на розгляд судді Бабію С.О.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до статей 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N R (81) 7, у якій зазначено: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Підсумовуючи, Конституційний Суду України зазначив, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 р № 543/775/17 відступила від попереднього висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Цей правовий висновок підтверджено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 07 березня 2024 року у справі № 754/7828/23. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 3 328 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання позовної заяви у цій справі в електронній формі підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2026 року (3 328 грн.), з урахуванням коефіцієнта 0,8, що становить 532,48 грн.
Відтак, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання даної позовної заяви в електронній формі в розмірі 532,48 грн. та надати до суду документ, що підтверджує таку сплату, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
Приписи п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в цій частині є імперативними, тобто обов`язковими до виконання. Зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету є відкритими та загальнодоступними, а тому позивач зобов`язаний зазначити саме про «наявність» або «відсутність» електронного кабінету.
У наданій позовній заяві такі відомості щодо відповідачів відсутні.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Позивачем визначено двох відповідачів, однак з наданих матеріалів не вбачається конкретизації змісту позовних вимог щодо кожного з них окремо.
Позивач у позовній заяві щодо належного складу відповідачів зазначає, що «Управління Патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції не є юридичною особою, не має самостійного балансу та рахунків в Державній казначейській службі, що, у випадку задоволення позовної заяви, може ускладнити виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача судових витрат. В свою чергу, Департамент патрульної поліції, в структуру якого входить, зокрема, Управління Патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, є юридичною особою публічного права з самостійним балансом та рахунками в органах Державної казначейської служби України, тобто є розпорядником та одержувачем бюджетних коштів, зокрема, призначених для утримання Управління Патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.»
Тож, слід роз`яснити позивачу, що згідно з ч.1 ст. 43 КАС України адміністративна процесуальна правоздатність визнається за підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Отже, адміністративною процесуальною правосуб`єктністю наділені лише юридичні особи, тому саме вони можуть бути відповідачами в адміністративних справах. Структурні чи відокремлені підрозділи юридичної особи не наділеній адміністративною процесуальною правосуб`єктністю та не можуть бути відповідачами в адміністративних справах, оскільки не є юридичними особами.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.6 статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Так, у справі №9901/152/18 Велика Палата Верховного Суду зазначає наступне: «. . . поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому суд першої інстанції правильно не зазначив суд, до юрисдикції якого мав би, за аргументами скаржника, належати розгляд цієї справи.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду уточнену позовну заяву із наведенням реквізитів відповідача(чів) відповідно до приписів статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема в прохальній частині позовної заяви.
Крім того, згідно частини другої статті 161 КАС України у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Відповідно, позивач має долучити докази направлення позовної заяви та доданих документів відповідному відповідачу(чам).
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
З огляду на викладене позовна заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області; Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.
Копію даної ухвали негайно направити позивачу.
Наслідки невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху передбачені ч. 4 ст. 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Бабій